ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 378/233/19
провадження № 51-1685км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурора засудженого захисника представника потерпілих потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9, ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Ставище, жителя АДРЕСА_1 .
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до частини 5 статті 72 КК у строк відбування покарання йому зараховано строк попереднього ув`язнення з 26 листопада 2018 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
2. Судом частково задоволено цивільні позови потерпілих і стягнуто із засудженого: на користь ОСОБА_12 - 305 542 грн. матеріальної та 300 000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 300 000 грн. моральної шкоди кожному.
3. Суд визнав доведеним, що 24 серпня 2016 року приблизно о 00:50 засуджений в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись за кермом автомобіля "Opel Vectra" в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості зі швидкістю більше 60 км/год по вул. Сумській в смт Ставище Київської області, в порушення підпункту "а" пункту 2.9, підпункту "б" пункту 2.3, пунктів 11.3, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, заподіявши їм смертельних ушкоджень.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою вирок суду першої інстанції змінив в частині вирішення цивільного позову, збільшивши розмір компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_12 до 600 000 грн., та виключив з мотивувальної частини вироку посилання на порушення ОСОБА_6 пункту 12.2 ПДР.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
6. Вона посилається на те, що винуватість засудженого не доведено належними та допустимими доказами, суди здійснили судовий розгляд неповно, не дали належної оцінки доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи і постановили рішення, які не відповідають вимогам статті 370 КПК.
7. Сторона захисту стверджує, зокрема, що:
- протокол додаткового огляду місця події від 24 серпня 2016 рокує недопустимим, оскільки його проведено з 19:32 до 20:15, тобто майже через 16 годин після закінчення первісного огляду і обстановка могла змінитись;
- судом безпідставно відхилено клопотання захисту про тимчасовий доступ до інформації щодо з`єднань за абонентськими номерами, якими фактично користувалися працівники поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 для з`ясування, чи охоронялося місце події до проведення додаткового огляду;
- наявні у матеріалах провадження фотознімки є недопустимими, оскільки у протоколах огляду місця події відсутня інформація про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, а деякі фотознімки були зроблені поза межами процесуальних дій;
- недопустимими є результати слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, оскільки слідчі дії проводились в інших погодних умовах та майже через півтора роки після ДТП, що ставить під сумнів можливість свідків зберегти у пам`яті та відтворити суттєві деталі події;
- судові експертизи, які були покладені в основу вироку є необ`єктивними, оскільки були використані недопустимі докази, отримані в ході проведення додаткового огляду місця події та слідчих експериментів;
- висновок експертів № 25043/19-52/7035/7036/20-52/122/к від 19 березня 2020 року та висновок експертів № 7037/7038/20-52 від 31 березня 2020 року, мали бути визнані недопустимими, оскільки проведення двох окремих експертиз позбавило дослідження ознаки "комплексності".
- висновки експертів від 19 та 31 березня 2020 року у вирішенні окремих питань суперечать висновку експертизи від 30 вересня 2016 року № 19/4-04/1186;
- суд безпідставно відмовив захисту у призначенні повторної комплексної комісійної судово-медичної, медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.
8. На думку сторони захисту ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 370 КПК.
9. Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 направив до Суду письмові заперечення, в яких наводить свої аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги сторони захисту.
Позиції учасників розгляду
10. Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
11. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.
12. Потерпілі та їх представник заперечили проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.
13. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
15. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412?414 КПК.
16. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте, за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження, Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.