1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 804/2194/16

касаційне провадження № К/9901/40460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кодаки" ЛТД на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 (суддя Степаненко В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кодаки" ЛТД до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кодаки" ЛТД (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 №0042681703, №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 42622,19 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю та підтверджуються документально.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 42622,19 грн та №0042681703. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.07.2015 скасував постанову суду першої інстанції, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 42622,19 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 15.03.2016 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення спору судам слід було перевірити обставини щодо укладення позивачем договору зі спірним контрагентом, перевірити наслідки розгляду вищезазначеної кримінальної справи, за необхідності витребувавши нові докази та допитавши як свідків посадових осіб позивача та його постачальника - ТОВ "Інтервенто", а також безпосередніх виконавців спірних операцій. Оцінка правовідносин позивача із зазначеним контрагентом у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, прийняття за кількістю та якістю, яким чином зберігався товар тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності. Судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання правовідносин щодо оренди нежитлового приміщення, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі.

За результатами нового розгляду справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтервенто", не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Первинні документи, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємства, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому включення сум до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями є протиправним. Також суди виходили з того, що при виплата позивачем доходу на користь ОСОБА_1 від надання в оренду нерухомого майна здійснювалась Товариством із заниженого об`єкта оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому розміру у відповідності до рішень Дніпропетровської міської ради № 6/30 від 26.12.2012 та №6/43 від 27.11.2013.

Товариство, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, зазначає, що господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій між позивачем і зазначеним вище контрагентом з підстав порушення кримінального провадження відносно посадових осіб зазначеного контрагента, оскільки за вказаним кримінальним провадженням не було прийнято вироку, не було встановлено обставин, які мають значення для вирішення цієї справи. Зауважує, що судами не надано оцінку суті спірних відносин, зокрема, не досліджено і не надано оцінку висновкам контролюючого органу про заниження позивачем доходу, отриманого позивачем від реалізації товару, заниження позивачем доходу у сумі 44023,00 грн, отриманого в результаті безоплатної оренди приміщення у фізичній особи. Зазначає, суди, дійшовши до висновку, що подальша реалізація придбаного у ТОВ "Інтервенто" товару свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених на користь підприємств-покупців, тому отримані кошти як оплата за товар є безповоротною фінансовою допомогою, не визначили, якій саме ознаці безповоротної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідають кошти, отримані позивачем від покупців за проданий товар. Суди, приймаючи рішення не встановили покупців товару, не дослідили договори і первинні документи, які позивач надав на підтвердження здійснення господарської діяльності (накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки, тощо), не надали таким документам юридичну оцінку, не перевірили розрахунки між суб`єктами господарювання. Також, скаржник зазначає, що суди, приймаючи висновки контролюючого органу про невідповідність ціни у договорі оренди рівню звичайних цін, не перевірили зазначені обставини.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 30.10.2014 № 4022/22-05/19156740 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 981124,00 грн; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 ПК України, в наслідок чого під час нарахування доходу від надання в оренду нерухомості не утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 9982,06 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014: №0042681703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем у сумі 9982,06 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7073,83 грн; №0006672205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 981124,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 186413,56 грн

Предметом позову у даній справі є, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0042681703 та №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 42622,19 грн.

Підставою для донарахування Товариству спірної суми грошового зобов`язання з податку на прибуток слугував висновок Інспекції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів (побутової техніки, обладнання) у ТОВ "Інтервенто", що виключає право платника на формування у податковому обліку витрат за цими операціями. Також Інспекції кваліфікувала як безповоротну фінансову допомогу кошти, отримані платником від інших суб`єктів господарювання як оплату за поставку товару, придбаного у ТОВ "Інтервенто". Крім того, в акті перевірки зазначено про невідповідність розміру орендних платежів, що сплачуються позивачем за оренду нерухомого майна, звичайній ціні, обчисленій за Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2010 року №1253. Кваліфікувавши суму такого заниження як вартість безоплатно одержаної послуги, контролюючий орган збільшив позивачу на відповідну суму оподатковуваний дохід.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.


................
Перейти до повного тексту