ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 804/15745/15
касаційне провадження № К/9901/38060/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 (суддя Серьогіна О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя - Гімон М.М., судді - Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинський завод "МетСплав" до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинський завод "МетСплав" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 21.05.2013 №0001212205, №0001222205.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ "Шоковіта", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ліга", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Лігран", ТОВ "Ферріт Д", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка". Вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.02.2016 позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 21.05.2013 №0001212205, №0001222205.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із вказаними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.02.2016 змінив постанову суду першої інстанції в частині обґрунтування висновків суду. В іншій частині постанову суду залишив без змін.
Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині обґрунтування висновків суду, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність у податкового органу підстав приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки позивача до отримання судового рішення по кримінальному провадженню за фактом вчинення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ "Будівництво та комплектація" та за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка", тоді як даних щодо кримінального провадження відносно посадових осіб позивача немає.
Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що факт реального здійснення позивачем зазначених господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що в повній мірі надають позивачу право формувати за цими операціями податковий кредит та витрати. Зауважень до змісту та форми вищевказаних первинних документів з боку відповідача не надходило.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з огляду на відсутність належних первинних документів в підтвердження господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами; відсутності інформації щодо наявності у контрагентів позивача основних засобів, виробничих активів та трудових ресурсів; наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.04.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 02.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України від 31.01.2013 Інспекцією було призначено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Дніпродзержинський завод "МетСплав".
Інспекція провела позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ "Шоковіта", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ліга", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Лігран", ТОВ "Ферріт Д", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, за результатами якої складено акт від 07.03.2013 № 2226/88/22.5-07/37236958 (далі - акт перевірки), за висновками якого (з урахуванням змін до акта перевірки) встановлено порушення позивачем вимог: пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1203067,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1203067,00 грн; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4, 138.10 статті 138 ПК України, пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв`язку із чим занижено податок на прибуток на загальну суму 2779085,10 грн.
На підставі висновків акта перевірки Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013: №0001212205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1503838,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1203070,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 300768,00 грн; №0001222205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3473856,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 2779085,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 694771,00 грн.
Фактичною підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що відносини між позивачем та контрагентами - ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ТОВ "Лігран", не спричиняють настання правових наслідків, оскільки здійснені з метою отримання податкової вигоди (зменшення бази оподаткування) та містять ознаки фіктивності, а у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано статтею 138 ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пункт 139.1 статті 139 ПК України).
За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.