ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа №808/1512/15
касаційне провадження № К/9901/1832/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (суддя - Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 №000171220, №0001722201, №0001732201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Металпромснаб", ТОВ "Діамікс", ТОВ "АТБ-маркет". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14.07.2016 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0001712201, №0001722201 №0001732201.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2016 апеляційну скаргу Інспекції задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з підстав не підтвердження господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами.
Вищий адміністративний суду України ухвалою від 24.05.2017 касаційну скаргу Товариства задоволено частково, скасовано постанову суду апеляційної інстанції та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що для правильного вирішення спору суд апеляційної інстанції мав встановити в чому полягала суть отриманих від контрагента маркетингових послуг, чи позивач, отримуючи маркетингові послуги щодо продукції, яку він виробляв, вчиняв дії, спрямовані на отримання доходу, тобто дії, які мали ділову мету.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 19.10.2015 №0001712201 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в частині суми 628361,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 502689,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 125672,00 грн; №0001722201 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині суми 91466,25 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 73173,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18293,25 грн; №0001732201 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 582444,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Металпромснаб", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню у визначеній судом частині.
Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Діамікс", ТОВ "АТБ-маркет", оскільки вироком Подільського районного суду м.Києва від 08.07.2015 у кримінальній справі № 758/3443/15-к директора ТОВ "Діамікс" притягнуто до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частинами 3, 4 статті 358, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та недоцільність, економічну необґрунтованість і збитковість господарських операцій з ТОВ "АТБ-маркет" за договором від 01.09.2014 №59291 про надання маркетингових послуг.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення першої інстанції повністю та рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного вище контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності сертифікатів якості виробника на продукцію, товарно-транспортних накладних.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 02.05.2023.
Відповідачем 22.03.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, від 19.06.2019 №537, наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 №36
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 44118663).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.09.2015 №120/08-29-22-0108/35105397 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1007292,00 грн;
пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 142378,00 грн (серпень 2014 року на суму 42230,00 грн, жовтень 2014 року на суму 100148,00 грн), завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19) на суму 1037870,00 грн (грудень 2014 року), завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (рядок 24) (грудень 2014 року на суму 1037870,00 грн).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015:
№0001712201, яким позиву визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1259115,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1007292,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 251823,00 грн;
№0001722201, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 177972,50 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 142378,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35594,50 грн;
№0001732201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1037870,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача, порушення кримінальних проваджень відносно таких суб`єктів господарювання за ознаками фіктивного підприємництва.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній скаржником частині, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).