ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 818/756/17
касаційне провадження № К/9901/42250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 (суддя - Кунець О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0000851202/1.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового-рішення та безпідставність висновків контролюючого органу про те, що надані позивачем послуги є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки позивач з метою виконання договорів про надання транспортно-експедиційних послуг отримував послуги, які відповідно до підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податковим на додану вартість, зокрема, державні платні послуги, які надавались органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов`язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 04.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0000851202/1.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство отримувало послуги, які відповідно до підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податковим на додану вартість, зокрема, державні платні послуги, які надавались органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов`язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо. Такі послуги, зокрема, плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо, позивач отримував з метою виконання договорів з надання транспортно-експедиторських послуг, відтак висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197, пункту 200.4 статті 200 ПК України є необґрунтованими.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Стверджує, що платником безпідставно включено до декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року до рядка 3 "Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою" на загальну суму 777365,00 грн, оскільки позивач надавав транспортно-експедиційні послуги, які не звільнені від оподаткування. Скаржник доводить, що позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань за лютий 2017 року на суму 6336,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 6336,00 грн.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань правомірності задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість даних щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2017 №35/18-28-12-01/30174932 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань за лютий 2017 року на суму 6336,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 6336,00 грн.
За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, листом від 16.05.2017 № 2576/10/18-28-12-02 відповідач висновки, викладені в акті перевірки залишив без змін.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 № 0000851202/1, яким Товариству нараховано податок на додану вартість за лютий 2017 року в розмірі 6336,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов`язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.