ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 804/1508/16
касаційне провадження № К/9901/41681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 (суддя - Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Рітейл" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Приватне підприємство "Орім", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Опт Рітейл" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), третя особа: Приватне підприємство "Орім" (далі - третя особа), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 27.08.2015 №0000632202, №0000622202, №0000612202, від 14.12.2015 №0001092202, №0001102202.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "Орім", які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках Товариства на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 27.08.2015 №0000632202, №0000612202, від 14.12.2015 №0001092202, №0001102202. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 16, пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), статей 69, 71, 86, 138, 159, пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав наявності недоліків у первинних документах, зокрема, у актах здачі-прийняття робіт, звітах про надання маркетингових послуг, відсутності доказів використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.10.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 02.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Орім" за період з вересня 2014 року по січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2015 №4760/04-62-222/38835542 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 85.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 585188,00 грн, у тому числі за вересень 2014 року у сумі 282343,00 грн, жовтень 2014 року в сумі 149980,00 грн, листопад 2014 року в сумі 152865,00 грн, завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за січень 2015 року на суму 161173,00 грн;
підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 671725,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015:
№0000622202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 585188,00 грн, нараховані штрафні санкції на суму 292594,00 грн;
№0000632202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 671725,00 грн, нараховані штрафні санкції на суму 167931,25 грн;
№0000612202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161173,00 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 06.11.2015 № 9205/10/04-36-10-07-09, яким податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0000632202 залишено без змін; №0000622202 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 224970,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 149980,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 74990,00 грн скасовано; збільшено розмір зменшеного від`ємного значення суми податку на додану вартість на 149980,00 грн, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 27.08.2015 №0000612202.
На підставі зазначеного рішення контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення рішення від 14.12.2015:
№0001102202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 149980,00 грн;
№0001092202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 435208,00 грн, за штрафними санкціями на суму 217604,00 грн.
Рішенням ДФС України від 15.02.2016 №3150/6/99-91-10-04-25 податкові повідомлення рішення Інспекції від 27.08.2015 №0000632202, №0000622202, №0000612202, з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.11.2015 №9205/10/04-36-10-07-09, прийнятого в результаті розгляду первинної скарги (податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 №0001092202 та №0001102202), залишені без змін, а скарга Товариства - без задоволення.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності недоліків у первинних документах та наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.