ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 812/484/16
касаційне провадження № К/9901/43857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі у тексті - позивач, Управління, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, податковий орган), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 02.03.2016 № 31-1703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до позивача безпідставно застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки платник здійснював свою діяльність у місті Рубіжне Луганської області, яке визначено у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, вважає рішення відповідача незаконним, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану до платника не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 29.06.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, оскільки позивач здійснює свою діяльність на території, на якій проводиться антитерористична операція і відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платника не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 1, 25, пункту 9-4 розділу VІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 33, 35, 49, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
Відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язків визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у тому числі в частині своєчасного нараховування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.05.2023.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, є платником єдиного внеску відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Рішенням Інспекції від 02.03.2016 № 31-1703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу було нараховано штраф у розмірі 713055,36 грн за період 21.08.2014 до 10.02.2015, штраф у розмірі 2290492,00 грн за період з 21.01.2015 до 12.06.2015 та нараховано пеню у розмірі 866469,25 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній скаржником частині, Верховний Суд виходить із такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.