ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1182/16
касаційне провадження № К/9901/41487/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 №0000391403, №0000401403 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 1555805,27 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1037192,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 518613,27 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Скуадра Транс".
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25.05.2016 скасував податкове повідомлення рішення Управління від 12.03.2016 №0000391403, №0000401403 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1555788,00 грн, з якої за основним платежем 1037192,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 518596,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні первинні документі, які підтверджують здійснення вказаних господарських операцій, обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках та, з урахуванням виду діяльності позивача, пов`язані з його господарською діяльністю, що підтверджують реальність здійснення таких господарських операцій.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатись належно оформленими і підписаними, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), оскільки директор ТОВ "Скуадра Транс" стверджує, що він самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався.
Позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 138, 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 157, 186, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), неправильність, неповноту дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, первинних документів. При цьому наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і ТОВ "Скуадра Транс" та зазначає, що позивач не може нести відповідальність за протиправні дії його контрагента, оскільки ним не порушувались вимоги ПК України. Зауважує, що судом апеляційної інстанції не були досліджені надані позивачем первинні документи, їх зміст, тощо, які мають значення для встановлення реальності здійснення спірних господарських операцій та не надано таким документам належну правову оцінку.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2022 прийняв касаційну скаргу до провадження, призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.05.2022.
Відповідачем 19.04.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44069166).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 25.02.2016 № 2/15-32-14-03/36436149 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1174401,00 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 19410,00 грн, за 2014 рік у сумі 1154991,00 грн;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1060342,00 грн, у тому числі: за січень 2014 року в сумі 23150,00 грн; травень 2014 року в сумі 43333,00 грн, червень 2014 року в сумі 84417,00 грн; липень 2014 року в сумі 208833,00 грн; серпень 2014 року в сумі 406509,00 грн, вересень 2014 року в сумі 246617,00 грн, грудень 2014 року у сумі 47483,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016:
№0000391403, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку прибуток в сумі 1174401,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 293600,00 грн;
№0000401403, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1060342,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 530171,00 грн.
Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скуадра Транс", оскільки відповідно до пояснень директора ТОВ "Скуадра Транс", наданих на ім`я начальника ОУ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДФС в Одеській області, він не має відношення до вказаного підприємства та ніяких первинних документів, пов`язаних із діяльністю зазначеного підприємства не підписував. Вказаний контрагент позивача не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів. Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.