ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 479/1475/19
провадження № 51-1940км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, і захисника ОСОБА_6 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150250000206, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Любашівка Одеської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 307 КК, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 310 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням частин 1, 2 ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.
Як установлено судами, ОСОБА_7 у березні 2019 року (точної дати досудовим слідством не встановлено) на території свого домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, виявив пророслі рослини конопель та, маючи умисел, спрямований на незаконне вирощування рослин конопель для власних потреб, не маючи відповідної для цього ліцензії, шляхом обробляння ґрунту від бур`янів з метою доведення рослин конопель до стадії дозрівання, не вживаючи заходів для їх знищення до 16 серпня 2020 року, незаконно виростив 19 кущів рослин конопель.
Крім того, 26 червня 2019 року приблизно о 18:00 ОСОБА_7, реалізуючи злочинний умисел спрямований на незаконний збут наркотичних засобів з корисливою метою, на вул. Центральній у смт Криве Озеро Миколаївської області під час зустрічі з особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8, якому було доручено проведення оперативної закупівлі наркотичних речовин, незаконно збув останньому шляхом продажу за 150 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною вагою у перерахунку на суху речовину 0,369 г.
Також ОСОБА_7 16 серпня 2019 року в денний час, реалізуючи злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів з корисливою метою, на АДРЕСА_2 незаконно придбав у ОСОБА_9 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі з метою збуту, та цього ж дня о 13:37, перебуваючи на вул. Центральній у цьому ж населеному пункті, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_8, якому було доручено проведення оперативної закупівлі наркотичних речовин, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною вагою у перерахунку на суху речовину 1,644 г за 400 грн.
Верховний Суд постановою від 02 вересня 2021 року скасував вищевказане рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування положень ст. 75 КК і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Миколаївський апеляційний суд вироком від 19 жовтня 2022 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановив новий вирок, яким призначив йому за ч. 2 ст. 307 КК покарання із застосуванням частин 1, 2 ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК, на підставі п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК закрив і звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає про те, що апеляційний суд, встановивши, що минули строки давності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК, неправильно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки останній клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності не заявляв, суд апеляційної інстанції не роз`яснив засудженому його право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Отже вважає, що апеляційний суд не дотримався висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який міститься у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18).
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки конкретним обставинам справи і даним про особу засудженого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині застосування положень ст. 75 КК. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що його підзахисний вину визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно давав показання, в суді пояснив, що умислу заробляти гроші злочинним шляхом у нього не було, кримінальне правопорушення вчинив внаслідок тяжкого майнового становища, що засуджений опікується хворою матір`ю, яка потребує постійного догляду, завдяки його показанням було викрито інше кримінальне правопорушення, прокурор в суді першої інстанції просив при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК і звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підстав ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримав, а касаційну скаргу захисника вважав необґрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих правопорушень за викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 307 КК прокурором та захисником у касаційних скаргах не оспорюються. Тому згідно з ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє оспорюваного рішення в цій частині.
Щодо доводів прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, а не від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК, то колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 49 КК
Відповідно до висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року (справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.