ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 162/635/13-к
провадження № 51-1802км18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000059, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. В`язівне Любешівського району Волинської області, проживає у АДРЕСА_1,
виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвалиапеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що ухвала апеляційного суду є незаконною та не відповідає вимогам статей 370, 404, ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження письмових матеріалів, якими обґрунтовується обвинувачення. В ухвалі апеляційний суд обмежився загальним формулюванням правильності висновків суду першої інстанції та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не дослідив їх безпосередньо, не проаналізував у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги, не надав власної оцінки, формально продублювавши зміст вироку, та не навів обґрунтованих мотивів залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора.
Стверджує, що суд першої інстанції не забезпечив законності та об`єктивності при оцінці доказів, не врахував показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з приводу того, що обвинувачений не оформлював при них тексту пояснень, свідки з ним не ознайомлювались та не підписували, а викладені у поясненнях обставини не відповідають дійсним. Суд залишив поза увагою висновок експерта, згідно з яким рукописні записи "з моїх слів записано вірно, мною прочитано" в поясненнях ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виконано не вказаними особами, а іншою з загальним наслідуванням їхнього підпису, та не заперечується можливість виконання підроблених підписів під поясненнями саме обвинуваченим.
Зазначає, що в ході апеляційного розгляду не перевірено доводів апеляційної скарги прокурора про те, що пояснення, в підробленні яких обвинувачується ОСОБА_7, відповідають ознакам офіційного документа, закріпленим у примітці до ст. 358 КК України, та набули статусу офіційного документа з моменту їх складення обвинуваченим. Крім того, вказані пояснення були використані як докази у правозастосовчій діяльності - на їх підставі ОСОБА_7 отримав змогу підробити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що прокурором не доведено мотиву та мети вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки склад цього кримінального правопорушення не передбачає обов`язкової ознаки у виді мотиву чи мети. Під час розслідування провадження встановлено, що ОСОБА_7 діяв з метою фальсифікації матеріалів дослідчої перевірки таким чином, щоб отримати змогу відмовити в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Крім того, з висновку службового розслідування стосовно ОСОБА_7 від 01 червня 2012 року вбачається, що останній діяв в особистих інтересах, які виразилися в покращенні показників роботи у вигляді зниження рівня злочинності.
Указує, що вирок суду містить суперечності у підставах виправдування. Так, у мотивувальній частині вироку судом наводяться доводи щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, а в резолютивній частині суд прийшов до висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, не зазначивши передбачені ст. 373 КПК України законні підстави для прийняття рішення про виправдування.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою виконав вказівки, викладені у попередній постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення цих кримінальних правопорушень.
За вироком Апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року виправдувальної вирок скасовано, ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2014 року вирок апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За вироком Апеляційного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 366 ККУкраїни. Провадження за ч. 3 ст. 364 КК України закрито у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 року вирок Апеляційного суду Волинської області скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року вирок Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 10 липня 2018 року касаційну скаргу прокурора частково задоволено, ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 в частині виправдання за ч. 1 ст. 366 КК України скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, вирок Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Любешівського районного суду Волинської області від 15 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
За ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено беззадоволення, а вирок - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції Любешівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - РВ УМВС) України у Волинській області, будучи представником влади, тобто службовою особою - працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з метою фальсифікації матеріалів дослідчої перевірки таким чином, щоб отримати змогу відмовити у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, у інтересах яких він діяв, вчинив службове підроблення.
Так, ОСОБА_7, використовуючи надані йому владу та службові повноваження всупереч інтересам служби, діючи в інтересах вказаних вище осіб, з 29 листопада по 02 грудня 2010 року у невстановленому досудовим слідством місці склав завідомо неправдиві офіційні документи, які засвідчують факти та мають юридичне значення: пояснення ОСОБА_8, ОСОБА_12, які датовані 29 листопада, ОСОБА_10 від 30 листопада, ОСОБА_9 від 01 грудня, ОСОБА_13 від 02 грудня 2010 року, до яких власноручно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що 28 листопада 2010 року у приміщенні бару "Міраж" між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 із однієї сторони та ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 - з іншої виникла особиста неприязнь, внаслідок чого виникла шарпанина, яка переросла у бійку, хоча насправді у приміщенні вищевказаного закладу громадського харчування ОСОБА_14, ОСОБА_17 і ОСОБА_15 безпричинно побили ОСОБА_9 та ОСОБА_8, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також принижували особисту гідність зазначених осіб, змушуючи їх стояти на колінах, та висловлюючись на їх адресу нецензурною лайкою. Такими діями зазначених вище осіб порушено нормальне функціонування закладу громадського відпочинку. У подальшому ОСОБА_7 підробив підписи ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 у вищевказаних поясненнях та виконав замість них записи про те, що зміст пояснення відповідає тим обставинам, які повідомили зазначені особи.
На підставі вищевказаних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_7, зловживаючи наданою йому владою та службовими повноваженнями, 03 грудня 2010 року у приміщенні Любешівського РВ УМВС України у Волинській області ухвалив офіційний документ - постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом бійки у барі "Міраж", яка містить завідомо неправдиві відомості про те, що у ході проведеної ним перевірки нібито було встановлено, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 виникли неприязні відносини, що стали причиною бійки, яка не спричинила порушень громадського порядку, а також про те, що останній відмовився від проведення судово-медичного обстеження.