Постанова суду № 460/16026/21 від 02.05.2023 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 460/16026/21

адміністративне провадження № К/990/10545/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року (головуючий-суддя Довга О.І., судді Глушко І.В., Запотічний І.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі - ТОВ "РПК", Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2021 року №992117000701, №991317000701, №990617000701.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "РПК" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "РПК" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року.

25 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла справа №460/16026/21.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період із 01.07.2021 року по 11.08.2021 року ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "РПК" (код ЄДРПОУ 31383171) з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року.

За результатами перевірки складено Акт №5420/17-00-07-01/31383171 від 18.08.2021 року.

Відповідно до розділу IV. Висновок Акту №5420/17-00-07-01/31383171 від 18.08.2021 року відповідач прийшов до висновку, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "РПК":

1. п.5 і п.7 П(С)БО 15 "Дохід", пп.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 783 803,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2017 року на суму 11 519,00 грн, за 2018 рік на суму 234 197,00 грн, за 2019 рік на суму 152 386,00 грн, за 2020 рік на суму 344 526,00 грн, за 1 квартал 2021 року на суму 41 176,00 грн.

2. п.188.1.ст.188 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість на суму 416 903 грн, в тому числі: за січень 2020 року на суму 3119 грн, за березень 2020 року на суму 14813 грн, за квітень 2020 року на суму 18587 грн, за травень 2020 року на суму 8123 грн, за червень 2020 року на суму 973 грн, за липень 2020 року на суму 9034 грн, за серпень 2020 року на суму 15457 грн, за вересень 2020 року на суму 31705 грн, за жовтень 2020 року на суму 35663 грн, за листопад 2020 року на суму 4022 грн, за грудень 2020 року на суму 3719 грн, за січень 2021 року на суму 55556 грн, за лютий 2021 року на суму 101264 грн, за березень 2021 року на суму 114870 грн.

7. ст.3 Закону від 06.07.1995 року №266/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено проведення розрахункових операцій Товариства за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Вищевикладений висновок базується на п.3.1.1.1., п.3.1.2.1. та п.3.3.6. Акту №5420/17-00-07-01/31383171 від 18.08.2021 року.

08.10.2021 року ГУ ДПС у Рівненській області було винесено податкові повідомлення-рішення:

№992117000701, яким нараховано штрафних санкцій на суму 82 960,00 грн за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

№991317000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 416 903,00 грн;

№990617000701, яким збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 783 803,00 грн та нараховано штрафних санкцій на суму 80 670,25 грн усього визначеного грошового зобов`язання на суму 864 473,25 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2021 року Товариство звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Рівненській області від 08.10.2021 року.

Колегія суддів Верховного Суду, надаючи правову оцінку спірним відносинам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, виходить з такого.

Щодо порушення відносно взаємовідносин із покупцями фізичними особами-підприємцями, судом першої інстанції встановлено, що в п.3.1.1.1. Акту перевіркою встановлено укладання договорів про фінансово-господарську діяльність з суб`єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, які на момент купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей були ліквідовані, як суб`єкти господарювання.

Тобто підставою для висновків акту перевірки слугувала ліквідація суб`єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб на момент купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено, що п`ятнадцяти контрагентам фізичним особам-підприємцям наведеним в акті перевірки №5420/17-00-07-01/31383171 від 18.08.2021 року на 6 (шостій) сторінці товар відвантажувався до припинення підприємницької діяльності, що підтверджується наданими під час перевірки первинними документами та наявними в матеріалах справи доказами.

Також судом встановлено невідповідності в акті №5420/17-00-07-01/31383171 від 18.08.2021 року в інформації про ФОПів (ІПН, ПІП), а саме: ОСОБА_1 - невірно вказаний ІПН; ОСОБА_2 - невірно вказано прізвище та ІПН.

Судом встановлено, що договори, які були укладені ТОВ "РПК", з вищевказаними ФОП не суперечать нормам ЦК України.

При цьому, висновки про ліквідованих фізичних осіб платників податків у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також відсутність продажу придбаних товарів в подальшому, зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації

Верховний Суд звертає увагу, що посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, фактично надані ТОВ "РПК" до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки.

Відповідно до пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В укладених договорах поставки ТОВ "РПК" з фізичними особами-підприємцями наявний п.8.4. наступного змісту: "Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі за 7 (сім) календарних днів повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків".

Як встановив суд першої інстанції, на момент укладення договорів ТОВ "РПК" з фізичними особами-підприємцями, останні були зареєстровані в належному порядку та протягом дії договору не повідомляли Товариство про зміну своїх реквізитів (ліквідацію ФОП), а тому, у Товариства обґрунтовано були відсутні підстави для зупинення поставки товарів.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Отже, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 дійшов висновку, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки є лише відображенням якості роботи окремих працівників контролюючого органу.

У своїй постанові від 05.02.2020 року у справі №823/1519/16 Верховний Суд критично віднісся до посилань контролюючого органу на аналіз податкової інформації, отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням встановлених обставин позиція відповідача щодо нереальності здійснених операцій, за умови, наявності у позивача підтверджуючих документів щодо реалізації таких товарів/послуг, включаючи податкові накладні, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, реалізації позивачем саме товарів, які необхідні йому для здійснення основного виду господарської діяльності, без надання з боку відповідача доказів існування будь-якої іншої мети позивача, ані ж тієї, що пов`язана із продажем товарів, є помилковою.

Щодо порушення відносно взаємовідносин із ТОВ "Торговий дім "Лідер-Продукт" (код 39807500), то перевіркою ТОВ "РПК" за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року встановлено документальне оформлення нереальних операцій із сумнівним контрагентом-покупцем ТОВ "Торговий дім "Лідер-Продукт"" (код 39807500).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки Товариством надано серед інших документів Договір про переведення боргу №1 від 19.02.2021 року, однак, як встановлено судом першої інстанції, такого договору не існує. Товариством було надано договір про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року та договір про переведення боргу №1/2017 від 03.03.2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що договором про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника на нового боржника) у зобов`язанні, що виникло із договору про переведення боргу №1/2017 від 03 березня 2017 року, укладеного між первісним боржником, Кредитором та ПАТ "Луцьк Фудз" (далі - "Основний договір").

Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено наступні ознаки нереальності операцій ТОВ ТД "Лідер-продукт" код ЄДРПОУ 39807500.

Згідно наявної інформації Єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінального провадження за участі ТОВ ТД "Лідер-продукт" (код 39807500) за №42019061020000071, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України. За обставинами справи встановлено, що співзасновник ТОВ "Торговий Дім "Лідер-Продукт" (код ЄДР 39807500) ОСОБА_1 не маючи відповідно до статуту підприємства передбаченої більшості голосів учасників підприємства відповідно до протоколу №1/18 звільнив з посади директора ТОВ "Торговий Дім "Лідер-Продукт" ОСОБА_2, що дало можливість ОСОБА_1 як директору підприємства відкрити банківський рахунок у ПАТ "Кредобанк". В якості свідка було допитано директора (на момент проведення господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Лідер-Продукт") ОСОБА_2, який повідомив, що службові особи ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (код ЄДР 31383171) йому не відомі ніяких документів з приводу проведення фінансово господарських операцій він з службовими особами вказаного підприємства він не підписував та не обговорював.

Як встановлено судом першої інстанції із матеріалів справи, листом від 02.08.2021 року за №0650 ТОВ "РПК" звернулося до ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" із проханням прокоментувати (надати пояснення), щодо дійсності укладеного договору про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року та чи не подавалися позови (наявні судові рішення чи тривають судові спори) щодо визнання цього договору недійсним.

ТОВ "РПК" отримало лист від 04.08.2021 року №0030 від ТОВ "ТД "Лідер-Продукт", в якому останній повідомив нам наступне.

03.03.2017 року було укладено договір про переведення боргу №1/2017 за яким зобов`язання у сумі 800000,00 грн перед Кредитором ПАТ "Луцьк Фудз" (код ЄДРПОУ 00377163) Первісного боржника ТОВ "ПК "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39934028) на Нового боржника ТОВ "РПК". В свою чергу, ТОВ "РПК" за даним договором ставало кредитором для ТОВ "ПК "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39934028) і останнє зобов`язане було повернути кошти у сумі 800000,00 грн до 10.03.2017 року.

Свою частину зобов`язань за договором про переведення боргу №1/2017 від 03.2017 року ТОВ "РПК" виконало та 06 березня 2017 року перерахувало ПАТ "Луцьк Фудз" (код ЄДРПОУ 00377163) кошти у сумі 800000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №796 від 06.03.2017 року.

19.02.2018 року було укладено договір про переведення боргу №1/2018 між Первісним боржником ТОВ "ПК "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39934028) на Нового боржника ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39307500) у сумі 800000,00 грн Кредитором по якому виступає ТОВ "РПК" (код ЄДРПОУ: 31383171).

ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39307500) виконало свої зобов`язання по договору про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року і перерахувало ТОВ "РПК" кошти у сумі 800 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 14.03.2018 року та платіжним дорученням №2 від 15.03.2018 року.

Що стосується обов`язку ТОВ "ПК "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39934028) сплатити на користь ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" (код ЄДРПОУ: 39307500) кошти у сумі 800 000,00 грн за договором про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року, то цей обов`язок мав бути виконаний до 31.12.2018 року.

З 28.02.2020 року по даний час директором ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" є ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту Товариства.

Що стосується судової справи №906/205/18, то вона не має жодного відношення до ТОВ "РПК" та до укладеного договору про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року. Так, прийняте у справі №906/205/18 рішення само по собі не може нести будь-яких наслідків для ТОВ "РПК", адже ТОВ "РПК" не було стороною спору.

Крім того, ТОВ "ТД "Лідер-Продукт" повідомило про те, що Товариство визнає чинним і дійсним укладений договір про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року; Товариством не здійснювалося судового оскарження дійсності договору про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року. Також звертаємо Вашу увагу на те, що договір про переведення боргу №1/2018 укладений 19.02.2018 року загальний термін позовної давності становить 3 (три) роки відтак термін позовною давності сплив і на даний час ні ТОВ "ТД "Лідер-Продукт", ні будь-яка сторона договору не може визнати його в судовому порядку недійсним чи неукладеним.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

До аналогічного висновку щодо застосування норм права до спірних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним та необґрунтованим висновок ГУ ДПС у Рівненській області щодо недійсності договору про переведення боргу №1/2018 від 19.02.2018 року у зв`язку із прийняттям рішення у справі №906/205/18.

Що стосується порушення відносно операцій віднесення до складу витрат на збут витрат, понесених у зв`язку із капітальним ремонтом поліпшеннями орендованих основних засобів, то суду слід зазначити наступне.

Судом встановлено першої інстанції вставнолено, що в п.3.1.1.1. Акту перевірки встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у р.02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" поданих Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року, на підставі даних представлених документів: узагальнений перелік документів (додаток 4 до акта перевірки), встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації на суму 1 926 601 грн, в т.ч. за 2017 рік 63 992 грн, за 2018 рік 501 093 грн, за 2019 рік 300 542 грн, за 2020 рік 855 922 грн, за 1 квартал 2021 року 205 053 грн.

На думку відповідача розбіжність виникла за рахунок наступних порушень:

1. Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (Орендар) заключено договір оренди за адресою м. Рівне, пров. Робітничий,5:

- Договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2013 року. Орендодавець ФОП ОСОБА_4 . Предмет договору оренди: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення загальною площею 300 кв.м., яке належить Орендодавцю на праві приватної власності згідно Договору купівлі - продажу від 20.06.2011 року, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Мета оренди : Приміщення надається Орендарю для цеху з фасування спецій. Строк дії з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (з пролонгацією).

Відповідач в Акті зазначає, що в ході перевірки встановлено, що у 2017 році - 1 кварталі 2021 року підприємство здійснило поліпшення орендованих виробничих приміщень (цеху з фасування спецій та складу) за адресою: пров.Робітничий,5, м.Рівне Рівненської області, а саме здійснило комплекс робіт капітального ремонту будівлі на загальну суму 1 926 601 грн. Акти на списання будівельних матеріалів до перевірки не надано, що зафіксовано в акті про ненадання документів до перевірки №301/17-00-07-01/31383171 від 11.08.2021 року.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем підтверджено, що ним отримано відповідь від ТОВ "Рівненська продуктова компанія" №0670 від 10.08.2021 на запит №6 про те, що всі вказані в запитах документи в повному обсязі надані у листах ТОВ "Рівненська продуктова компанія" №0668 від 10.08.2021 року, №0658 від 05.08.2021 року та №0653 від 04.08.2021 року.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року №181 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року №487/4708) встановлено, що об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, вказаною в угоді про оренду.

Відповідачем зроблене посилання на лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року №7/7-401 в якості доказу того, що позивачем проведено капітальний ремонт будівлі. Суд першої інстанції критично віднісся до таких доводів відповідача та вважав їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки саме лише посилання на лист державного органу носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні Закону.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів": вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

На думку контролюючого органу, відповідач самостійно не маючи відповідної кваліфікації за найменуваннями матеріалів встановив, якої складності роботи проводилися на орендованих Товариством об`єктах та зробив це в супереч наявних підтверджуючих документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав такі висновки відповідача безпідставними та таким які зроблені лише на припущеннях та в супереч наявним під час перевірки та в матеріалах справи первинним документам, а саме актам на списання отриманих товарів, які безпосередньо вказують на проведення Товариством поточних ремонтів.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що при складанні акту перевірки контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування.

Щодо постачання позивачем товарів нижче ціни придбання таких товарів, то судом першої інстанції встановлено, що в Акті перевірки перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 8) за період з 01.01.17 року по 31.12.20 року встановлено:

Перевіркою відображених у рядку 1.1 податкових декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України показників за період з 01.10.17 року по 31.12.20 року у загальній сумі 191 763 981 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив з продажу товарів (кондитерські вироби, крупи), послуг оренди.

На думку відповідача проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року на підставі таких документів: видаткові накладні, банківські виписки, головні книги (узагальнений перелік документів наведено в додатку 4 до акту перевірки), а також за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядках 1 Декларацій з податку на додану вартість на суму 416 903 грн. Перевіркою встановлено, що розбіжність виникла за рахунок постачання ТОВ "Рівненська продуктова компанія" товарів нижче ціни придбання таких товарів всупереч п.188.1.ст.188 ПК України.

Відповідач вважає, що ТОВ "РПК" не складено та не зареєстровано податкові накладні на суму реалізації товарів нижче ціни придбання у відповідності до п.188.1.ст.188 ПК України, згідно якого "база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

................

Перейти до повного тексту