ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа №640/26475/21
адміністративне провадження № К/990/30787/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Андрійчук Т.В.,
представника позивача - Лозицької О.Л.,
представника відповідача - Юлдашева Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/26475/21
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року, прийняте у складі судді Головань О.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ганечко О.М. (головуючий), Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,
І. Суть спору та історія справи
1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича від 10 вересня 2021 року НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови сума, що підлягала до стягнення, становила 66 302 038, 51 грн., тоді як відповідачем розмір виконавчого збору розраховано з суми 12 730 868, 93 грн., що суперечить ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, оскаржувана постанова прийнята значено пізніше дати відкриття виконавчого провадження, що також не відповідає вимогам ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Закрите акціонерне товариство спільне україно-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в сумі 2563047,90 грн., інфляційних втрат - 1735602,41 грн. та трьох процентів річних - 459679,96 грн.
5. 31.10.2008 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 95616098,61 грн., у тому числі 4020411,85 грн. комісійної винагороди згідно з Договором доручення №1348А від 02 березня 1998 року та Угодою №1 від 19 травня 1998 року; 585221,62 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара та курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов`язаних із перерахуванням 2290955,00 доларів США по договору купівлі-продажу векселів №606 від 14 вересня 1998 року та договору поруки №1032-НАЕК від 30 листопада 1999 року; 2092653,79 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара і курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов`язаних із перерахуванням 2806557,14 доларів США по договору №811-НАЕК купівлі-продажу електроенергії від 29 квітня 1999 року і договору поруки №813 від 01 квітня 1999 року; 2563047,90 грн. основного боргу за угодою №05/R від 01 листопада 2001 року; 1735602,41 грн. інфляційних втрат; 459679,96 грн. - три проценти річних; 10611018,31 грн. пені; 78306793,04 грн. за відстрочення кінцевого розрахунку за передане свіже ядерне паливо згідно договору №1331 від 24 листопада 1997 року та додаткової угоди №1 від 02 березня 1998 року та угоди №1 від 19 травня 1998 року.
6. Рішенням господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року, у справі №18/113-53/81 позов задоволено частково, стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват" 2562101,36 грн. основного боргу, 1207585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24 листопада 1997 року і додаткової угоди №1 від 02 березня 1998 року та угоди №1 від 19 травня 1998 року, 1283659,85 грн. -три проценти річних від простроченої суми, 4020411,84 грн. комісійної винагороди згідно договору доручення №1348А від 02 березня 1998 року та угоди №1 від 19 травня 1998 року, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
7. На підставі виданого господарським судом м. Києва наказу від 08 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України постановою від 28 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого документу про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" 2 562 101,36 грн. основного боргу, 1 207 585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, 1 283 659,85 грн. три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 і угодою № 1 від 19.05.1998, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. В ході виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04 лютого 2013 року, згідно з якою стягнено з НАЕК "Енегроатом" виконавчий збір у розмірі 12 730 868, 93 грн.
9. Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року у справі №18/113-53/81 скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії державного виконавця ДВС України від 15 лютого 2017 року у справі №18/113-53/81 - задоволено, визнано дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 04.02.2013 року ВП НОМЕР_1 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчого збору незаконними, визнано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 лютого 2013 року ВП НОМЕР_1 про стягнення з боржника виконавчого збору недійсною.
9.1. Зокрема, згідно з висновками суду з матеріалів справи вбачається, що сума боргу, стягнута на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року у справі №18/113-53/81, не була повернута боржником на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору. Також, з аналізу матеріалів справи та матеріалів скарги на дії державного виконавця не вбачається вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а також не вбачається доказів повернення боржником боргу саме у зв`язку з примусовими діями державного виконавця. Орган ДВС не надав доказів вчинення будь-яких дій з примусового виконання рішення у даній справі.
10. Крім цього, 08 липня 2016 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1.
11. 27 липня 2021 року винесено постанову про поновлення виконавчого провадження НОМЕР_1.
12. 10.09.2021 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП НОМЕР_1 стягнено виконавчий збір з НАЕК "Енергоатом" як боржника у виконавчому провадженні у розмірі 12 730 868,93 грн.
13. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вважає вказану постанову протиправною, в зв`язку з цим звернулося з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки питання про стягнення з боржника у ВП № НОМЕР_1 виконавчого збору не було вирішено до 15 жовтня 2016 року згідно з вимогами Закону № 606-XIV, в наступному воно мало вирішуватися згідно з положеннями Закону № 1404-VIII. Щодо визначення суми виконавчого збору, згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII, вона визначається у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови, тож, визначення виконавчого збору у розмірі 12730868, 93 грн., що становить 10% від 127308689, 28 грн., загальної суми до стягнення за виконавчим документом, є правомірним.
IV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
17. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
17.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування частини другої статті 19 Конституції України, статті 4, частини першої статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", статей 2, 27, пункту сьомого розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
18. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що приписами пункту сім розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Отже, прийняття державним виконавцем у 2021 році оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору мало бути здійснено у суворій відповідності до норм Закону №1404-VIII.
19. Скаржник наголосив, що на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, тобто станом на 10.09.2021, сума, що підлягала примусовому стягненню з ДГІ "НАЕК "Енергоатом" в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за наказом Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 18/113-53/81 становила 66 302 038,51 гривні. Обізнаність державного виконавця щодо розміру суми, яка підлягає стягненню на підставі виконавчого документа, станом на момент прийняття Постанови про стягнення виконавчого збору, підтверджується змістом постанови того ж державного виконавця від 10 вересня 2021 року про арешт коштів на рахунках боржника, де зазначено: "згідно матеріалів виконавчого провадження залишок заборгованості за вказаним виконавчим документом становить 66 302 038,51 грн" (копія постанови наявна у матеріалах справи). Таким чином, сума виконавчого збору, визначена у Постанові про стягнення виконавчого збору, становить значно більше 10 % від розміру суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом. Зазначене свідчить про невідповідність Постанови про стягнення виконавчого збору вимогам частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відповідність суми виконавчого збору загальній сумі стягнення за виконавчим документом є необгрунтованим, оскільки на момент вчинення державним виконавцем оскаржуваної дії (прийнятгя постанови) розмір суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, становив 66 302 038,51 гривні, а не 127 308 689.28 грн.
19.1. При цьому, скаржник зазначив, що момент прийнятгя постанови про стягнення виконавчого збору чітко регламентований законом. Разом з тим, постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 прийнята 28 серпня 2012 року (копія наявна у матеріалах справи), натомість Постанова про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 - прийнята 10 вересня 2021 року, через дев`ять років після відкриття виконавчого провадження.
19.1.2. Відповідач звертає увагу на те, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що постанова про відкритгя виконавчого провадження НОМЕР_1 винесена до набуття чинності Законом № 1404-VIII, тому на правовідносини сторін у даному випадку не поширюється дія норм цього законодавчого акта є необгрунтованою, оскільки вчинення всіх виконавчих дій та рішень має відбуватися у відповідності з нормами діючого на момент їх вчинення законодавства.
19.1.3. При цьому, скаржник підкреслив, що положеннями частини третьої статі 40 Закону № 1404-VIII визначений додатковий момент, коли державним виконавцем може бути прийнята постанова про стягненн я виконавчого збору, а саме: не пізніше наступного дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). У спірному випадку виконавчий документ не повертався і виконавче провадження не було закінчене. Будь-яких інших випадків та виключень щодо моменту прийняття постанови про стягнення виконавчого збору Законом № 1404-УІІІ не передбачено. Вказане свідчить, що обставини, з яким чинний на момент винесення оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору Закон пов`язує можливість видання такої постанови, були відсутні. Отже, оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору прийнята із порушенням частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII.
19.2. Крім того, позивач зазначив, що визнання недійсною постанови від 04.02.2013 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження № НОМЕР_2 відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 27.03.2017 у справі №18/113-53/81 свідчить про здійснення попередньої виконавчої дії також із порушенням чинного на той момент законодавства. Відповідно, визнання недійсною постанови від 04.02.2013 не може бути підставою для виключення з загального правила і здійснення в майбутньому аналогічних виконавчих дій (стягнення виконавчого збору) з порушенням норм матеріального права, як це здійснено при прийнятті Постанови про стягнення виконавчого збору, якою порушено положення: частини другої статгі 19 Конституції України, стані 4, частини першої статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", статей 2, 27, пункту сьомого розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII.
20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.
21. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
V. Нормативне регулювання
21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1991 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (28 серпня 2012 року) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
23. За текстом частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
24. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.