ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/14825/19
адміністративне провадження № К/9901/22630/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія "Факторія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі №640/14825/19.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Факторія" (далі - ТОВ "ВТК "Факторія") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 01.08.2019 №10162615140102 та №10152615140102.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 в позові відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що векселі на дату виписки 26.10.2017 та 05.12.2017 є довгостроковими, у зв`язку із зазначенням у них строку пред`явлення 25.10.2047 та 05.12.2047. Позивач не визначив та не відобразив у фінансовій звітності дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент її виникнення, внаслідок чого занизив інші фінансові доходи та не здійснив амортизацію дисконту.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВТК "Факторія" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВТК "Факторія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 09.03.2016 по 31.03.2019, про що складено акт від 11.07.2019 №413/26-15-14-01-02/40326847.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 11.07.2019 №413/26-15-14-01-02/40326847, позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечення від 22.07.2019 №72.
За результатом розгляду вищезазначених заперечень, листом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про розгляд заперечень від 30.07.2019 №42537/10/26-15-14-01-02, заперечення залишено без задоволення та викладено висновки акта перевірки відповідно до яких, зокрема, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВТК "Факторія":
пунктів 44.1, .44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, пунктів 5, 6, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 638 652 грн, в тому числі за І квартал 2019 року на суму 638 652 грн та занижено податок на прибуток на загальну суму 3 521 696 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2 727 077 грн, за 2018 рік на суму 710 175 грн, за І квартал 2019 року на суму 84 444 грн;
На підставі акта перевірки від 11.07.2019 №413/26-15-14-01-02/40326847 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 01.08.2019 №10162615140102, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 638 652,00 грн за звітний період І квартал 2019 року у декларації від 25.04.2019 № 9085453939;
від 01.08.2019 №10152615140102, яким збільшено (нараховано) суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 4 402120,00 грн, з яких податкове зобов`язання 3521696,00 грн, штрафні санкції 880 424,00 грн.
Судами також встановлено, між ТОВ "ВТК "Факторія" (Покупець) укладено типові договори купівлі-продажу від 08.08.2017 №08/08/17-1 з ТОВ "Промінь відродження" (Продавець) та від 16.08.2017 №16/08/17-1 з фермерським господарством "Маяк" ОСОБА_1 (Продавець), відповідно яких, Продавець зобов`язується поставити та передати Покупцю насіння гірчиці врожаю 2017 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначених даними договорами.
Також, між ТОВ "ВТК "Факторія" (Покупець) та фермерським господарством "Маяк-2" ОСОБА_1 (Продавець) укладено договір поставки від 28.08.2017 №22/08/17-3, відповідно до якого, Продавець зобов`язується поставити та передати Покупцю насіння гірчиці врожаю 2017 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначених даним договором.
Відповідно до пункту 5 вищезазначених типових договорів від 08.08.2017 №08/08/17-1, від 16.08.2017 №16/08/17-1 та від 28.08.2017 №22/08/17-3, Покупець здійснює оплату вартості поставленої партії товару, з урахуванням умов поставки, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару.
Також, між ТОВ "ВТК "Факторія" та його контрагентами укладено типові додаткові угоди, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь відродження" укладено додаткову угоду від 01.09.2017 №1 та додаткову угоду від 24.10.2017 №2 до договору від 08.08.2017 №08/08/17-1, фермерським господарством "Маяк" ОСОБА_1 укладено додаткову угоду від 01.11.2017 №1 та додаткову угоду від 01.12.2017 №2 до договору від 16.08.2017 №16/08/17-1, фермерським господарством "Маяк-2" ОСОБА_1 укладено додаткову угоду від 01.11.2017 №1 та додаткову угоду від 01.12.2017 №2 до договору від 28.08.2017 №22/08/17-3.
Відповідно до типових додаткових угод №1 до вищезазначених договорів, сторони прийшли до взаємної згоди доповнити розділ 5 договорів наступним пунктом: " 5.6. Покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, вказаний у договорі. За домовленістю Сторін можлива інша, крім грошової, форма розрахунків незаборонена чинним законодавством України (в т.ч. векселями)".
Типовими додатковими угодами №2, визначено, що Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що оплата за товар поставлений згідно з цими договорами здійснюється у вексельній формі шляхом видачі Покупцем на користь Продавця безвідсоткових простих векселів номінальною сумою рівною загальній сумі заборгованості по вищепереліченим договорам, укладеними між позивачем та його контрагентами.
На виконання умов вищевказаних договорів, з урахуванням додаткових угод та в рахунок оплати за поставлений товар, між ТОВ "ВТК "Факторія" на користь ТОВ "Промінь відродження", фермерського господарства "Маяк" ОСОБА_1, фермерського господарства "Маяк-2" ОСОБА_1 було виписано наступні прості векселі: від 26.10.2017 №АА 2676079, №АА 2676080, №АА 2676081 та від 05.12.2017 №АА 2568521, №АА 2568522, №АА 2568523, №АА №2676082, №АА 2676083.
Загальна номінальна вартість векселів 20 813 068,20 грн, з яких 26.10.2017 видано векселів на суму 5792910,60 грн та 05.12.2017 - на суму 15 020 157,60 грн, строк пред`явлення 25.10.2047 та 05.12.2047 відповідно.
Станом на 31.03.2019 заборгованість по вищевказаним векселям обліковувалась на бухгалтерському рахунку 511 "Довгострокові векселі видані в національній валюті".
За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що позивачем не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості, чим занижено інші фінансові доходи, рядок 2220 Звіту про фінансові результати на загальну суму 20 307 543 грн, у т.ч.: 2017 рік на суму 20 307 543 грн. та не здійснено амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, чим занижено інші витрати, рядок 2270 звіту про фінансові результати, на суму фінансових витрат (амортизація дисконту на суму 103 914 грн, у.т.ч.: 2017 рік на суму 1454 грн; 2018 рік на суму 80 432 грн; 1 квартал 2019 року на суму 22 028 грн.
Суд першої інстанції погодився з викладеними в акті перевірки податкового органу доводами та прийшов до висновку про їх обґрунтованість.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання, які виникли за простими векселями, виписаними за погашення заборгованості по оплаті товару за договором купівлі-продажу цінних паперів, за своєю суттю відноситься до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашень. У даному випадку застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, різницю між собівартістю (номінальною вартістю) векселів позивача та договірною вартістю погашення його зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів відсутня, а самі векселі є простими і безвідсотковими.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Пунктом 2 частини п`ятої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.
Відповідно до статті 14 цього Закону вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в статті 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року (Конвенція підписана 07.06.1930 і набрала чинності для України 06.01.2000) (далі - Уніфікований закон). Так, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Згідно зі статтею 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.
Статтею 33 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог статті 77 цього закону стосовно простих векселів) встановлено строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання (стаття 34 Уніфікованого закону).