ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
справа №460/1864/20
адміністративне провадження № К/990/1317/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/1864/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Русана Плюс" до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури і туризму Рівненської ОДА, за участю прокурора Рівненської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Рівненської ОДА
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022, ухвалене у складі головуючого судді Щербакова В.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді: Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2020 року ТОВ "Русана Плюс" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Рівненської ОДА від 11.12.2019 №1010 "Про взяття на облік об`єкта культурної спадщини".
Позов обґрунтовано тим, що будівля, розташована за адресою: м. Рівне, вул. 16 липня, 59, не є об`єктом культурної спадщини, а історична довідка, яка слугувала підставою прийняття оспорюваного розпорядження помилково була взята відповідачем до уваги, оскільки в порушення вимог Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок № 158) не містила інформації про автентичність об`єкта, його цінність з архітектурного погляду, а також інформації про історико-архівні дослідження та архітектурні вишукування; не містила відомостей про дату її складання та інформації про її замовника.
2. Рівненський окружний адміністративний суд від 17.06.2022 задовольнив позовні вимоги.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.12.2022 частково задовольнив апеляційні скарги Рівненської обласної військової адміністрації та Рівненської обласної прокуратури: змінив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 в частині мотивів його прийняття; у решті рішення суду першої інстанції - залишив без змін.
4. 05.01.2023 заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 460/1864/20 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Ухвалою від 13.04.2023 Верховний Суду прийняв до касаційного розгляду заяву Рівненської ОДА про приєднання до касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 460/1864/20 за вищевказаним позовом.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У справі, яка розглядається суди встановили, що ТОВ "Русана Плюс" зареєстроване як юридична особа 02.03.2015 (№16081360000011762), видом діяльності якого, зокрема, є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10). ТОВ "Русана Плюс" є правонаступником ТОВ "Русана".
14.04.2010 між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Русана" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1936, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 "Предмет договору" якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59, загальною площею 359,9 кв.м., з метою використання під розміщення офісу, торговельного об`єкту з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи та кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи.
21.05.2015 між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради та ТОВ "Русана Плюс" було укладено додатковий договір до Договору №1936, за змістом якого, преамбулу договору та розділ "Юридичні адреси та платіжні реквізити сторін" викладено у новій редакції.
21.07.2016 між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та ТОВ "Русана Плюс" було укладено додатковий договір до договору оренди нежитлового приміщення від 14.04.2010 №1936, пункт 1.1 якого викладено в новій редакції, а саме: "орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлову будівлю".
21.10.2019 громадська організація "Наша мета" звернулася до Рівненської ОДА з листом № 32, у якому просила вирішити питання про занесення будівлі, розташованої за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 до переліку об`єктів культурної спадщини, до якого додано фотофіксацію об`єкта на 1 аркуші та історичну довідку на 3 аркушах. Вказаний лист надійшов до Управління культури і туризму Рівненської ОДА 21.10.2019 за №вх-1944/01-08/19.
За змістом історичної довідки, що міститься в матеріалах справи, будівля є одним з найстаріших житлових мурованих будинків м. Рівного.
Збудований, за інформацією з картографічних джерел, наприкінці ХVIII століття. Зокрема, зображений на одному з найдавніших відомих планів м. Рівного 1797 року, виконаного архітектором Я.Я. Бургiньйоном "План замку, садів, парку та частини міста Рівне". Споруджений на території, де в названий період розташовувалась резиденція власників міста Рівного - князів Любомирських. Входив до складу палацово-паркового ансамблю. Найімовірніше, призначався для розміщення варти резиденції, звідки і пішла назва частини території - "яничарка". За іншою версією, будинок був помешканням управителя маєтку князів Любомирських.
Картографічні матеріали свідчать, що будинок був у числі небагатьох об`єктів, які вціліли в Рівному після пожежі 1847 року.
Збережені іконографічні матеріали (фото початок XX століття) дозволяють стверджувати, що первісно будинок був одноповерховим, накритим доволі високим вальмовим дахом. У плані - наближений до квадрату (габаритні розміри 18.20 х 13.80 м), з п`ятьма входами: двома - зі сторони вул. 16 Липня (східної сторони), по одному - з північної, південної та західної сторін. План будівлі розділений поперечними несучими стінами на три рівновеликі блоки. До південного i північного зі сторони двору прибудовані невеликі одноповерхові об`єкти. У центральному приміщенні першого поверху наявні два дерев`яні стовпи.
Ритм головного фасаду по першому поверху формують високі двостулкові вікна, декоровані горизонтальними накладними елементами. Вікна таких же габаритів розташовані на східному та південному фасадах.
Основним акцентом об`єму є мезонін, завершений трикутними фронтонами. Західний фронтон декорований круглим вікном. Поява мезоніну, ймовірно, стала результатом реконструкції будинку, здійсненої у 1920-х роках. Поверхня фасаду мезоніну зі сторони вулиці 16 Липня прорізана трьома прямокутними вікнами, розділеними простінками, що декоровані приземистими бочкоподібними пів колонами стилізованого тосканського ордеру (*один з п`яти архітектурних ордерів, що виник у Стародавньому Римі на рубежі I століття до нової ери і I століття нової ери.) Ці елементи свідчать про вплив національно-романтичного напряму (так званого "садибного стилю"), що характерно для архітектури Другої Речі Посполитої.
Підйом на мансардний поверх здійснюється забіжними дерев`яним сходами з дерев`яними поручнями.
На момент обстеження (вересень 2019 року) перебуває в аварійному стані.
Будинок являє собою унікальний збережений зразок міської забудови Рівного кінця ХVІІІ століття - початок ХХ ст.
Питання щодо взяття на облік як об`єкта культурної спадщини спірної будівлі розглядалось 05.11.2019 на засіданні консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури і туризму Рівненської ОДА, яка шляхом голосування "за" одноголосно постановила підтримати пропозицію громадської організації "Наша мета" та рекомендувала управлінню культури і туризму Рівненської ОДА підготувати проект розпорядження голови облдержадміністрації щодо занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.
Розпорядженням Рівненської ОДА від 11.12.2019 №1010 "Про взяття на облік об`єкта культурної спадщини" вирішено будинок (мурований) занести до Переліку об`єктів культурної спадщини згідно з додатком.
Вважаючи вказане розпорядження Рівненської ОДА протиправним, ТОВ "Русана Плюс" звернулося до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності оспорюваного розпорядження відповідача, оскільки нежитловий будинок по вул. 16 Липня, 59 немає ознак притаманних історичним об`єктам культурної спадщини та об`єктам архітектури з огляду на те, що відсутній зв`язок вказаного об`єкта з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури м. Рівне.
9. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів його прийняття, виходив із того, що визначальним у спірному випадку є одночасне дотримання в історичній довідці всіх зазначених у пункті 6 Розділу ІІ Порядку №158 вимог у сукупності, що виступає єдиною та необхідною правовою підставою для розгляду уповноваженим органом питання про взяття на облік об`єкта культурної спадщини. Разом з тим, як видно зі змісту історичної довідки, така не містить інформації, передбаченої пунктом третім Розділу ІІ Порядку №158, зокрема, щодо автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 14 Закону України від 08.16.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-III), пунктів 4, 5 Порядку визначення категорії пам`яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452, Розділу ІІ Порядку № 158, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах - відсутній.
Окрім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не досліджували обставини щодо дотримання відповідачем процедури прийняття оспорюваного розпорядження, однак надали оцінку історичним та архітектурним цінностям будинку, який вказаним розпорядженням відповідача було внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини, перебравши на себе повноваження Рівненської ОДА.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 54 Основного Закону визначено, що культурна спадщина охороняється законом.
14. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон № 1805-III.
15. Згідно з дефініціями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:
культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;
об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
16. За правилами статті 2 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини поділяються за типами, зокрема на: споруди (витвори) - це твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб (частини перша);