Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 206/5339/19
провадження № 51-2383км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурорів ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року в кримінальному провадженні № 42019040010000005 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 55 цього Кодексу позбавлено права обіймати посади в правоохоронних органах чи займатися правоохоронною діяльністю на 1 рік.
2. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції № 2 Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, з метою особистого протиправного збагачення, 13 березня 2019 року близько 13:00, перебуваючи біля вказаного відділення поліції, яке знаходиться у м. Дніпрі по вул. Механічній, буд. 16, запропонував ОСОБА_11, у разі надання йому, ОСОБА_5, неправомірної вигоди, здійснити вплив на прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - старшою оперуповноваженою сектору кримінальної поліції цього ж відділення поліції ОСОБА_12 рішення про відсутність ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_11 за фактом незаконної порубки дерев на ділянці місцевості перегону Нижньодніпровськ-Вузол 196 км, не спрямування зазначених матеріалів до територіального органу досудового розслідування для подальшого внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування, а також повернення вилученого 12 березня 2019 року у ОСОБА_11 транспортного засобу марки "Ford Transit" з державними номерними знаками НОМЕР_1 . А 14 березня 2019 року близько 11:25, перебуваючи у службовому приміщенні № 12 відділення поліції за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_11 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на цей день становило 26 700,00 грн, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
4. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок та ухвалу стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у справі, стверджує, що його винуватість не доведено поза розумним сумнівом, висновки судів не підтверджуються дослідженими доказами, є суперечливими та ґрунтуються на припущеннях, а його засудження є наслідком провокації з боку правоохоронних органів.
5. Зазначає, що в жодних стосунках із ОСОБА_12 він не перебував, можливості вплинути на неї не мав, оскільки вона обіймала вищу посаду. Гроші, які становили предмет неправомірної вигоди і нібито надавалися йому ОСОБА_11 за здійснення такого впливу, в кабінеті ОСОБА_5 виявлені не були, а знайдені через 12 годин після початку обшуку в приміщенні іншої будівлі, куди мали доступ як співробітники поліції, так і працівники залізниці. При цьому ключі від цієї будівлі під час обшуку знаходились у співробітників Управління внутрішньої безпеки, що не виключає підкидання цих грошей, а сам ОСОБА_11 не вперше бере участь в аналогічних провокаційних діях, підконтрольних співробітникам управління внутрішньої безпеки, до того ж постанова слідчого чи прокурора про залучення його до участі в проведенні НС(Р)Д в матеріалах справи відсутня, що тягне визнання доказів, отриманих за результатами таких дій, недопустимими.
6. Також зазначає, що протокол огляду і вручення грошових коштів
ОСОБА_11 складений неуповноваженою особою та містить недостовірні відомості, дані, викладені в протоколі за результатами проведення НС(Р)Д, не відповідають дійсності та не знайшли свого підтвердження при перегляді відеозапису цих дій в засіданні суду першої інстанції, протокол огляду та вручення ОСОБА_11 засобів спецтехніки, якими здійснювалось фіксування НС(Р)Д, та їх наступного вилучення в матеріалах справи відсутній. Крім того, прийняття рішень, за які нібито надавалась неправомірна вигода, ні в його, ні в повноваження ОСОБА_12 не входило.
7. ОСОБА_5 посилається на порушення його права на захист під час затримання і обшуку. Стверджує, що обшук місця події проводився неуповноваженими особами та за відсутності дозволу слідчого судді, протокол обшуку не містить відомостей про всіх його учасників, послідовність слідчих дій та спосіб упакування вилучених предметів, у зв`язку із чим є недопустимим доказом. Вказує на відсутність в матеріалах справи технічного запису ряду судових засідань суду першої інстанції та порушення ним таємниці нарадчої кімнати. Також стверджує про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки обвинувальний акт було направлено до суду за межами строку досудового розслідування. Зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив з достатньою повнотою доводи в апеляційних скаргах сторони захисту на вирок стосовно нього та не навів у своїй ухвалі вичерпних мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими.
8. Касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_8 містять аналогічні за змістом доводи та вимоги. Захисник ОСОБА_6, крім того, посилаючись на дані про особу ОСОБА_5, вважає обране йому судом покарання занадто суворим.
Позиції інших учасників судового провадження
9. На касаційні скарги надійшли заперечення прокурора.
10. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_5 та захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги сторони захисту.
11. Прокурори проти задоволення касаційних скарг заперечили.
Мотиви Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
13. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
15. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
16. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. Відтак доводи у касаційних скаргах сторони захисту про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
17. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
18. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
19. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
20. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
21. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
22. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
23. За результатами касаційного розгляду колегією суддів касаційного суду встановлено, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.
24. Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
25. При ухваленні обвинувального вироку суд першої інстанції виходив із того, що надані стороною обвинувачення докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, у сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та є достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_5 у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди й одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
26. Доводи сторони захисту, аналогічні тим, які викладені в касаційних скаргах, були предметом ретельної перевірки під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій. В оскаржених вироку та ухвалі на них надано докладно аргументовані, вичерпні відповіді.
27. Зокрема, відхиляючи доводи сторони захисту щодо провокації вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з боку правоохоронних органів, судами з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтовано зазначено, що для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів існує ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність істотних змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм -наявність у суду можливостей перевірити відомості про передбачувані провокації під час судового засідання. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчиненого злочину, повинна бути такою, яку можна перевірити, а державне обвинувачення повинно мати можливість продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні є достатні підстави для проведення оперативного заходу.
28. Отже, при вирішенні питання наявності провокації слід з`ясувати: чи надавалась допомога особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли; чи спонукали дії агентів, що працюють під прикриттям, вчинити злочин, і ніщо не передбачало, що злочин був би скоєний без цього втручання; чи було задокументовано контроль за вчиненням злочину.
29. При цьому судами враховано, що ініціатором зустрічі з ОСОБА_11 після складення стосовно останнього матеріалів за фактом спилу дерев був саме ОСОБА_5, який зателефонував йому і запропонував вирішити питання щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності шляхом надання неправомірної вигоди, хоча повноважень на прийняття такого рішення не мав. Під час зустрічі та розмови з ОСОБА_11 . ОСОБА_5 явно схвалював його дії щодо надання неправомірної вигоди, а після її отримання запевнив останнього, що питання вирішено і він може звертатися до нього в подальшому. При цьому дії ОСОБА_5, який за відсутності у нього відповідних повноважень прибув на місце спилу дерев, брав участь у вилученні транспортного засобу ОСОБА_11, викликав останнього до відділу поліції, запропонував надати неправомірну вигоду, після отримання якої повернув ОСОБА_11 вилучене у нього майно, носили активний характер. Водночас поведінка ОСОБА_11 не була наполегливою і спрямованою на надання неправомірної вигоди за будь-яких умов. Зазначені обставини підтверджуються даними про зняття інформації з каналів зв`язку та даними за результатами проведення НС(Р)Д.