ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 196/86/22
провадження № 51-1103км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, яку постановлено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041600000126 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя того АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь:
- виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області 150 936,55 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
- держави вартість судових витрат на залучення експерта в розмірі 4118,88 грн.
Крім того, незнайшовши підстав для застосування спеціальної конфіскації на автомобіль марки ГАЗ-2705 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та акумуляторну батарею "Форсе", суд скасував арешт накладений на вказані предмети і постановив повернути їх законному володільцю - ОСОБА_7 .
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим в тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 26 вересня 2021 року в першій половині дня (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), діючи за попередньою змовою групою осіб, із особою матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, на території полезахисної лісової смуги, поблизу с. Прядівка Царичанської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області, яка перебуває в комунальній власності Царичанської територіальної громадиу порушення ст. 69 Лісового Кодексу України, статей 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пунктів 2, 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, без спеціального дозволу за допомогою ручних бензопил "STARKE KS 45-01" та "GLA4300C" шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання здійснили незаконну порубку 17 дерев, які розпиляв на колодита завантажив у багажне відділення автомобіля "ГАЗ 2705" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з метою вивезення їх з місця вчинення злочину для збуту, однак його незаконні дії були припинені працівниками поліції. У результаті таких дій Царичанській територіальній громаді в особі Виконавчого комітету Царичанської селищної ради заподіяно майнової шкоди на суму 150 936,55 грн.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2022 року змінив вирок районного суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання та постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, прокурор вважає необґрунтованими мотиви апеляційного суду, на яких цей суд відхилив його доводи щодо безпідставного незастосування місцевим судом спеціальної конфіскації до автомобіля "ГАЗ 2705" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та акумуляторної батареї марки "Форсе", яка стояла на цьому автомобілі. Стверджує, що вказівка апеляційного суду про те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7, яка є законним власником зазначеного автомобіля, знала чи могла знати про незаконне використання засудженим її транспортного засобу, як підстава для незастосування спеціальної конфіскації є хибною і такою, що не узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 138/2740/16-к.
При цьому прокурор акцентує увагу, що ОСОБА_7, ні під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду, не зверталася до суду з приводу скасування арешту на цей автомобіль, його долею не цікавилася, що на його думку, свідчить про пасивність номінального власника, і підтверджує те, що фактичним власником автомобіля є ОСОБА_6, який використовував автомобіль як знаряддя вчинення інкримінованого йому злочину.
Також, прокурор вважає невмотивованим висновок апеляційного суду стосовно застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК.
На його думку, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до засудженого інститут звільнення від відбування покарання, не вказав, які саме дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання.
Вважає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення (який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином), наслідки вчинення злочину (знищення 17 дерев), відсутність будь-яких, пом`якшуючих покарання обставин та не врахував, що засуджений не визнав свою вину у вчиненому злочину, не відшкодував завдані збитки, не вказав інших учасників, які разом з ним вчиняли незаконну порубку дерев.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримала касаційну скаргу, вважала, що доводи прокурора щодо спеціальної конфіскації не є слушними, в той же час вважала, що доводи щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК заслуговують на увагу, а тому просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених і перевірених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 246 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.
Щодо спеціальної конфіскації
В цій справі суди попередніх інстанцій не знайшли підстав застосовувати спеціальну конфіскацію до автомобіля марки ГАЗ-2705 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та акумуляторної батареї "Форсе", що була встановлена на цьому автомобілі, оскільки вважали, що сторона обвинувачення не довела, що власник цього автомобіля знала чи могла знати про його незаконне використання при вчиненні інкримінованих засудженому злочинів.
Верховний Суд погоджується з таким рішенням суддів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також, ч. 10 ст. 100 КПК визначено, що застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання. (див. наприклад постанови Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 689/30/21; від 03 серпня 2022 року у справі № 161/5183/20; від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19, та інші).
В постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 138/2740/16-к, на яку посилається прокурор, Суд зазначив, що в частинах 6, 9, 10, 11 статті 100 КПК та частинах 1 та 5 статті 96-2 КК законодавець використовує терміни "власник" і "законний володілець" як альтернативні. Тому ці положення не вимагають доведення факту обізнаності про злочинне використання майна двох осіб - власника і законного володільця. Також закон не визначає переваги власника перед законним володільцем чи навпаки у питанні застосування спеціальної конфіскації. Для визначення того, інтереси якої особи - власника чи законного володільця - зачіпає можлива спеціальна конфіскація майна, слід виходити із сукупності обставин, установлених судом. Якщо ця сукупність свідчить про те, що особа, хоча й зазначена у певних документах як власник майна, не має дійсного права на таке майно та інтересу в його поверненні, вимога довести факт обізнаності такої особи про злочинне використання майна, з яким вона втратила зв`язок, не відповідає меті захисту права на мирне володіння майном, втіленій, зокрема, в ч. 10 ст. 100 КПК, але у той же час створює нездоланні перешкоди для державних органів у досягненні цілей боротьби зі злочинністю.