Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 754/8343/16-к
провадження № 51-73 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 42016110000000149 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Шелестівка Міловського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Як вбачається зі змісту вироку Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді оператора комп`ютерного набору Територіального сервісного центру № 8044 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, будучи особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану із наданням публічних послуг, 14 квітня 2016 року у період часу з 16:00 по 16:26, знаходячись в приміщенні Територіального сервісного центру № 8044 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, що на вул. Братиславська, 52 у м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому повноваження з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 2500 грн за пришвидшення перереєстрації автомобіля марки "Хюндай Елантра" з наданням індивідуальних номерних знаків із заздалегідь обумовленою привілейованою комбінацією цифр НОМЕР_1 у Вінницькому регіоні.
Тобто, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, як одержання особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що, постановляючи виправдувальний вирок, місцевий суд необґрунтовано визнав недопустимими докази, надані стороною обвинувачення, не оцінив їх з точки зору достатності та взаємозв`язку, при цьому свого рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 94 КПК України. Зокрема, місцевий суд безпідставно дійшов висновку про неналежність як доказу показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, оскільки, на переконання суду, такі показання не узгоджуються між собою та з письмовою заявою ОСОБА_8 про вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди. Не погоджується з висновками місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу за результатами проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину від 16 травня 2016 року, а також висновків про провокування свідком ОСОБА_8 та правоохоронними органами вчинення ОСОБА_7 злочину. Крім того, вважає неправильними висновки суду про недопустимість як доказу протоколу за результатом аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року, а також невідповідність такого протоколу вимогам статей 104-105 КПК України. Також вказує про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 14 квітня 2016 року, оскільки такий обшук проведено у відповідності до вимог процесуального закону. З огляду на викладене вважає, що місцевий суд формально оцінив надані прокурором докази, при цьому не обґрунтував мотивів прийнятого рішення. У свою чергу, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі доводи прокурора. Зокрема, не досліджуючи докази безпосередньо, апеляційний суд у своїй ухвалі лише формально перерахував докази, про які місцевий суд вказав у вироку, при цьому обмежився лише твердженнями про правильність висновків суду першої інстанції, та взагалі не навів мотивів, з яких відкидає доводи, викладені прокурором у апеляційній скарзі, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на вказану касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі, окрім іншого, прокурор зазначає про незаконність ухвали апеляційного суду і вважає, що таке рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема, прокурор вказує про те, що перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, апеляційний суд в ухвалі не надав на них відповідей, не зазначив, чому вважає такі доводи необґрунтованими, при цьому свого рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливих аргументів на підтвердження своїх висновків, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.