ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 161/10119/22
провадження № 51-4210км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022035580000740, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 164 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК вільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 164 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 засуджено за злісне ухилення особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 КК, від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що поза увагою апеляційного суду залишись доводи сторони захисту про те, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено з істотним порушенням вимог КПК, через що для обвинуваченого воно є незрозумілим. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги про те, що в діях засудженого відсутній склад кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК, оскільки відсутня ознака злісності. Також вказує, що судом апеляційної інстанції залишились поза увагою його доводи про те, що ухвалу про виправлення описки в ухвалі про призначення справи до розгляду постановлено без виклику учасників, чим порушено право засудженого на захист. Крім цього зазначає про відмінність змісту проголошеного вироку від його надрукованого тексту.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Частиною 4 ст. 399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні 17 серпня 2022 року, під час розгляду провадження судом першої інстанції, ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не заперечував кваліфікацію своїх дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та надав згоду на розгляд провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
В супереч твердженням сторони захисту, прокурором було оголошено обвинувальний акт в повному обсязі.
Місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння ОСОБА_7 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та, роз`яснивши останньому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
З огляду на це суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допитав обвинуваченого, потерпілу та дослідив, дані, що характеризують особу ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, захисник звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій зазначав про те, що правовій кваліфікації дій засудженого не відповідає формулюванню обвинувачення викладеному в обвинувальному акті, а також в цілому заперечував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК та просив закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленим достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, суддя апеляційного суду мотивував своє рішення тим, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, викладених в обвинувальному акті фактичних обставин події та доведеності винуватості ОСОБА_7 ніхто не оспорював, в тому числі і обвинувачений, а тому ці обставини не можуть бути предметом оскарження в апеляційному суді.