ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 489/5787/19
провадження № 51-548 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
потерпілої ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150000000033, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 червня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 2 грудня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14 992 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 13 262,28 грн витрат на залучення експерта.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 2 грудня 2021року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 30 січня 2019 року близько 14:50 біля приміщення Ленінського районного суду м. Миколаєва, що на вул. Космонавтів, 81 у м. Миколаєві з належної йому мисливської гладкоствольної рушниці "Сайга- 12С", серія та номер № НОМЕР_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків вчинив умисне вбивство двох осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за обставин, викладених у вироку.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_6, перекваліфікувати його дії з п.1 ч. 2 ст. 115 на ст. 116 КК.
На обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_8 зазначає, що:
- судами надано неправильну правову оцінку обставинам справи, оскільки злочин ОСОБА_6 вчинив у стані сильного душевного хвилювання, спричиненого тривалим конфліктом між ним та подружжям ОСОБА_13, який виник з приводу необґрунтованих грошових вимог ОСОБА_11 та того, що останній звертався за допомогою до осіб із "кримінального світу", які погрожували ОСОБА_6 і двічі завдали йому тілесних ушкоджень. Крім того, ОСОБА_11 був позивачем у цивільних справах про стягнення з ОСОБА_6 неіснуючого боргу та про визнання недійсним договорів дарування нерухомого майна. Під час судового засідання в день події потерпілі глузували з обвинуваченого, погрожували залишити його в одній спідній білизні. Така їхня поведінка, на думку захисника, є жорстокою та принижує честь особи. Вищенаведене підтверджується показаннями самого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даними висновку судової психіатричної експертизи від 13 червня 2019 року № 278. Факт підроблення боргової розписки підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9 про те, що розписка була написана у 2015 році, та матеріалами цивільної справи;
- судом першої інстанції не вирішено клопотання захисника ОСОБА_17 про призначення амбулаторної психологічної експертизи від 25 жовтня 2019 року. Даних про відмову ОСОБА_6 від цього захисника у присутності останнього та з урахуванням того, що участь захисника у цій категорії проваджень є обов`язковою, матеріали провадження не містять. У задоволенні аналогічного клопотання захисника ОСОБА_17 на стадії досудового розслідування було відмовлено. Наведене, на думку захисника, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення права засудженого на захист;
- рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, здобутих із грубим порушенням підслідності кримінального провадження, оскільки постанови заступника прокурора Миколаївської області про доручення здійснення досудового розслідування Заводському ВП ГУНП в Миколаївській області від 15 липня 2019 року та в.о. прокурора Миколаївської області про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня (СУ ГУНП в Миколаївській області) від 16 жовтня 2019 року винесені з порушенням ч. 5 ст. 36 КПК,ставлять під сумнів законність дій слідчих СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області, зокрема і внесення клопотання до Заводського районного суду м. Миколаєва про призначення стаціонарної комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи і відповідних ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва. Постанова заступника прокурора Миколаївської області від 15 липня 2019 рокуне відповідає критеріям вмотивованості, оскільки єдиним мотивом такого рішення стало невдоволення прокурора діями слідчого щодо висновку стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, який надійшов 02 липня 2019 року, та необхідність для сторони обвинувачення отримання іншого висновку. Не наведено в цій постанові й обставин неефективності досудового розслідування. Посилаючись на те, що зазначена постанова прокурора не оскаржувалась, не скасована та є чинною, місцевий суд не взяв до уваги, що згідно зі ст. 303 КПК така постанова оскарженню не підлягає;
- висновок судово-психіатричного експерта від 29 серпня 2019 року № 167, на якому ґрунтується обвинувачення, є недопустимим доказом відповідно до положень статей 86, 87 КПК. Експертами було досліджено протоколи огляду від 25 лютого та 2 жовтня 2019 року, які потім ухвалою суду від 13 квітня 2020 року були визнані недопустимими доказами;
- суд першої інстанції у порушення вимог ч. 1 ст. 94 КПК не дав оцінку висновку фахівця у галузі судово-психіатричної експертизи від 7 лютого 2020 року № 1, долученого до матеріалів провадження стороною захисту, згідно з яким висновок судово-психіатричного експерта № 167 від 29 серпня 2019 року складений з істотним порушенням нормативних та методичних вимог, експерти вийшли за межі своїх спеціальних знань, експертний аналіз є неповним та вибірковим, диференційну діагностику в обсязі, адекватному клінічним особливостям цього випадку, проведено не було, аргументація діагностичного висновку має шаблонний характер, є суперечливою і недостатньо переконливою з наукової точки зору;
- суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку судово-психіатричного експерта від 29 серпня 2019 року №167;
- призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі, оскільки суди недостатньо врахували: дані про особу засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, судимості не мав, характеризувався позитивно, має важке хронічне захворювання, що потребує постійного догляду та вживання медичних препаратів; відсутність обставин, які обтяжують покарання, і пом`якшуючу покарання обставину - часткове визнання провини. Судами не враховано поведінки ОСОБА_6 після вчинення злочину, яка свідчить про такі пом`якшуючі покарання обставини, як з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вчинення кримінального правопорушення в стані сильного душевного хвилювання. З урахуванням вищезазначеного та відповідно до ст. 69-1 КК, на думку захисника, призначений строк покарання ОСОБА_6, не міг перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) КК.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог наводить доводи, в цілому аналогічні до доводів захисника ОСОБА_8 .
Водночас захисник ОСОБА_7 додатково зазначає про неповноту судового слідства, оскільки суд першої інстанції не дослідив показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про незвичність поведінки ОСОБА_6, які стали однією з підстав для висновку експертів від 13 червня 2019 року № 278, чим було порушено положення ч. 1 ст. 94 КПК. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення закону уваги не звернув, унаслідок чого ухвалив неправосудне рішення.
На обґрунтування доводів щодо недопустимості комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи від 29 серпня 2019 року № 167 захисник додатково зазначає, що:
- експерти під час проведення цієї експертизи необґрунтовано звузили поставлене перед ними завдання і здійснили судово-психіатричне дослідження за формою та порядком, встановленим наказом МОЗ України від 8 травня 2018 року № 865 "Про затвердження Порядку проведення судово-психіатричної експертизи". Однак, на думку захисника, експерт-психолог мав би керуватися ще й нормативними актами, якими регламентується проведення психологічної експертизи. Проте у висновку експертизи експерт-психолог не зазначив методики проведення експертиз;
- усупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 102 КПК у висновку не наведені повні реквізити документів про присвоєння експертам кваліфікації з відповідної галузі судової експертизи. Вказано лише номери свідоцтв без зазначення дати їх видачі та найменування органу, який їх видав, що унеможливлює ідентифікацію цих документів;
- висновок не містить вказівок щодо застосованих у дослідженні методів, що є порушенням положень п. 6 ч. 1 ст.102 КПК;
- експертиза не може бути одночасно комісійною і комплексною, адже комісійна експертиза проводиться декількома експертами однієї галузі знань;
- ОСОБА_6 категорично заперечував проти проведення експертизи, що підтвердив під час допиту, його відмова була викликана станом здоров`я внаслідок загострення захворювання. Оскільки судово-психологічна експертиза не віднесена законом до тих судових експертиз, які можуть проводитись примусово, то її проведення мало бути зупинено з моменту отримання відмови підекспертного.
На підтвердження доводів про порушення підслідності, захисник ОСОБА_7, крім доводів, аналогічних доводам захисника ОСОБА_8, посилається на те, що право прокурора, закріплене ч. 5 ст. 36 КПК, не може суперечити вимогам ст. 218 КПК, якою не передбачено здійснення досудового розслідування поза межами юрисдикції місця вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 410, ч. 1 ст. 412, п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК не скасував вирок суду першої інстанції та не призначив нового розгляду у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений висуває доводи, аналогічні до вищенаведених доводів захисників.
Крім вищенаведених мотивів сторони захисту, засуджений зазначає, що:
- суд першої інстанції безпідставно допитав свідка ОСОБА_21 у режимі відеоконференції з порушенням вимоги ст. 336 КПК, ці показання свідка є неправдиві;
- суди не оцінили показань потерпілої ОСОБА_9 з точки зору достовірності, оскільки вона не була очевидицею подій, є упередженою та висунула необґрунтовані позовні вимоги;
- мотивуючи залишення без задоволення клопотання про визнання висновку експертизи від 29 серпня 2019 року № 167 недопустимим доказом, суд перейняв на себе роль експерта;
- постанова заступника прокурора Миколаївської області від 15 липня 2019 року не містить рішення про здійснення досудового розслідування іншим органом досудового розслідування, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 38 КПК такими органами є слідчі підрозділи органів Національної поліції, надання доручення Заводському ВП ГУ НП в Миколаївській області, а не слідчому відділу цього органу є порушенням закону;
- суд апеляційної інстанції, поновивши строк на апеляційне оскарження захиснику ОСОБА_44, не усунув істотних порушень КПК, допущених судом першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Від потерпілої надійшли заперечення, у яких вона зазначає, що:
- ОСОБА_6 неодноразово позичив у її брата невеликі суми грошей, які повертав, після чого позичив велику суму грошей на будівництво будинку, без розписки, оскільки вони мали дружні стосунки. З 2015 року відносини між ними зіпсувались через неповернення боргу, тоді ОСОБА_11 попросив засудженого надати йому розписку про отримання грошей, що останній і зробив. Однак борг не повернув. ОСОБА_11 звертався з цього приводу до суду, за рішенням якого ОСОБА_6 повинен був повернути ОСОБА_11 борг у сумі 2 439 090 грн. У суді ОСОБА_6 не відстоював своїх інтересів, на судове засідання 13 листопада 2015 року не з`явився, а передав заяву до суду про свою хворобу, проте цього ж дня він оформив договір дарування свого будинку своєму сину. Апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду, яка була залишена без задоволення, ОСОБА_6 подав лише після вбивства ОСОБА_11 ;
- ОСОБА_6 заздалегідь не планував повертати борг, на неодноразові прохання потерпілого повертати його хоча б частинами він відповідав відмовою. У той же час засуджений будував новий будинок, купував коштовне обладнання, їздив відпочивати за кордон;
- ОСОБА_6 у грудні 2013 року інсценував своє пограбування саме в той день, коли він начебто взяв кредит на повернення коштів ОСОБА_22, його в темному провулку пограбували та пошкодили йому м`які тканини на руці. Поліція, що приїхала до місця нападу, не виявила доказів чи фактів нападу. Слідство за фактом нападу зробило висновки, що це могло бути інсценування з боку ОСОБА_6 . Після вбивства подружжя ОСОБА_23 і його родичі почали звинувачувати в цьому нападі та ще в непідтверджених погрозах саме ОСОБА_11 ;
- щодо погроз із боку ОСОБА_11 . ОСОБА_6 до правоохоронних органів не звертався;
- після того як 1 березня 2016 року суд виніс рішення про боргові зобов`язання ОСОБА_6, останній пообіцяв, що в червні 2018 року повністю поверне всю суму боргу. Однак замість цього ОСОБА_6 подзвонив ОСОБА_11 з погрозами "завалити" його, свідками чого були присутні в той час у будинку друзі ОСОБА_22 та його дружина. Про ці погрози ОСОБА_11 подав до правоохоронних органів 20 серпня 2018 року та 14 грудня 2018 року дві заяви, за якими було проведено досудове розслідування та внесено відомості до ЄРДР;
- ОСОБА_6 не вибачився та не висловив співчуття ні дочці ОСОБА_13, ні матері ОСОБА_12, ані їй (потерпілій);
- ОСОБА_24 у 2008 році притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК, але був узятий на поруки.
У судовому засіданні:
- засуджений підтримав касаційні скарги;
- захисник ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу, а касаційні скарги захисника ОСОБА_25 та засудженого ОСОБА_6 - частково;
- захисник ОСОБА_25 підтримав свою та засудженого скарги повністю, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_26 - частково, у частині доводів скарги;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни;
- потерпіла та її представник заперечила щодо задоволення вимог касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім цього, відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційних скарг сторони захисту щодо неповноти судового розгляду та оцінки висновку судової психолого-психіатричної експертизи від 29 серпня 2019 року № 167, а саме стосовно того, що:
- експерти під час проведення експертизи необґрунтовано звузили поставлене перед ними завдання та здійснили дослідження за формою і порядком, установленим наказом МОЗ України від 8 травня 2018 року № 865 "Про затвердження Порядку проведення судово-психіатричної експертизи". Однак, на думку захисника, експерт-психолог мав би керуватися ще й нормативними актами, якими регламентовано проведення психологічної експертизи.
Таким чином, у ході розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлено судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Так, під час ухвалення вироку суд першої інстанції врахувавпоказання:
- обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він був знайомий із потерпілими, його племінник одружений з донькою ОСОБА_27 та деякий час вони товаришували, разом подорожували. Не заперечував, що декілька разів позичав у них гроші, але борги завжди віддавав. Останній раз, коли повертав борг, це було під час похорон, ОСОБА_22 не повернув йому розписки, з огляду на сумну подію він не надав цьому значення. У той же день ОСОБА_22 позичив ці гроші іншій особі. Через деякий час ОСОБА_22 попросив його посприяти у поверненні боргу від цієї особи. Поспілкувавшись із ними, він вирішив допомогти їм обом, заплатити борг ОСОБА_11 замість іншої особи, а остання вже була би його боржником. Але коли він отримав у банку мільйон гривень, що було еквівалентно 120 000 дол. США, на нього напали та відібрали ці гроші. Після цього з приводу боргів вони не спілкувались. Через деякий час у червні 2016 року до нього додому приїхали з погрозами невідомі особи з вимогою повернути борг та повідомили, що вони від ОСОБА_11 . Від них він дізнався про те, що він начебто винен останньому гроші та про рішення суду про стягнення цього боргу. Він зрозумів, що ОСОБА_11 використав розписку, яку не повернув. На нього було вчинено декілька нападів. У 2018 році невідомі особи побили його на ринку, при цьому повідомили, що це "привіт від ОСОБА_28 з Одеси". У жовтні цього ж року його знову побили і знову передали такий "привіт". Після цього він почав возити із собою рушницю. Восени 2015 року він подарував будинки своїм близьким, це було до ухвалення судом першого рішення про стягнення з нього боргу. З огляду на консультацію з юристами був упевнений, що підстав про визнання договорів дарування недійсними не було. А тому в судовому засіданні в день події був спокійний, рішенням суду був здивований і обурений. Після цього не пам`ятає, як вийшов з зали судового засідання, підійшов до машини, взяв рушницю, повернувся та здійснив постріли в ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Коли прийшов до тями, то відчував сильну втому, зрозумів, що відбулось, сів на порозі будинку, поклавши біля себе рушницю, і став чекати поліцію. Також пояснював, що під час проведення психіатричної експертизи в м. Дніпрі стан його здоров`я був незадовільний, йому не давали ліків та годували неприйнятними для його захворювання продуктами. Просив не брати до уваги висновок цієї експертизи;
- потерпілої ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 був винен її брату гроші. Їй було відомо про численні погрози з боку ОСОБА_6 брату. Після смерті останнього їй також погрожували;
- свідка ОСОБА_30, який надавав правничу допомогу ОСОБА_11 у цивільній справі, про те, що в день події ні до, ні під час судового розгляду сторони між собою не спілкувались, судове засідання відбувалось спокійно. Після засідання він разом із подружжям ОСОБА_13 стояв у п`яти метрах від входу до будівлі суду та несподівано почув, як йому наказали відійти в сторону, краєм ока побачив ствол рушниці, яку тримав чоловік у капюшоні. Потім він побачив із ствола полум`я та почув спочатку один постріл, за ним - другий, від якого потерпілий упав йому під ноги. Після чого чоловік у капюшоні повернув ствол та вистрілив у ОСОБА_12, але з першого пострілу в неї не попав, вона побігла між машинами в сторону шосе, іншим пострілом він у неї влучив і вона впала за припаркованою машиною. Потім чоловік відійшов. Він (свідок) зайшов у хол суду та зі свого мобільного викликав швидку й поліцію. Коли вийшов на вулицю, то бачив, як біля ОСОБА_6 бігав молодий чоловік, один із синів. Повідомив журналістів, що стріляв молодик, але ОСОБА_6 поправив його і сказав, що це зробив саме він, і показав на рушницю, яка стояла поруч на східцях. В ході події він ОСОБА_6 не впізнав, але під час перегляду відеозапису переконався, що саме ОСОБА_6 здійснив постріли;
- свідка ОСОБА_15, який у день події надавав обвинуваченому правову допомогу в цивільній справі, про те, що перед засіданням він спілкувався з обвинуваченим, який був тривожний та небагатослівний. У судовому засіданні ОСОБА_6 сказав, що він повернув борг, на що ОСОБА_11 відповів: "А ти докажи". Обвинувачений не міг зрозуміти мотиви прийнятих судами рішень, був незгодний з ними;
- свідка ОСОБА_31, секретаря в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, про те, що в судовому засіданні всі вели себе спокійно, в поведінці сторін нічого незвичного не було. Розгляд по суті тривав близько години, спорів не було;
- свідка ОСОБА_32 та ОСОБА_18 про те, що вони стояли за рогом будинку суду, чули хлопки вистрілів і бачили, як обвинувачений ОСОБА_6 сидів на сходах, а на парковці лежав чоловік. Обвинувачений сам сказав, що стріляв, при цьому вів себе спокійно;
- свідків ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_19, які підтвердили, що після вчиненого обвинувачений був спокійний;
- свідка ОСОБА_21 про те, що він приятелював із подружжям ОСОБА_13 і був свідком того, як одного разу ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_11 та погрожував вбити, з приводу чого останній звертався до правоохоронних органів.
Суд першої інстанції, дослідив і зібрані у провадженні письмові докази, а саме дані:
- протоколу огляду місця події від 30 січня 2019 року з фототаблцями та відеозаписом до нього, згідно з яким біля бізнесцентру "Космос плаза" у м. Миколаєві виявлено труп жінки та вилучено, крім іншого: з одягу в місці виявлення тілесних ушкоджень трупа шість картечин з металу сірого кольору неправильної форми, калібр 12х76, серії НОМЕР_2 ; гільзи та патрони 12 калібру;
- протоколу огляду трупа ОСОБА_12, згідно з яким було виявлено тілесні ушкодження, характерні для вогнепального поранення;
- лікарського свідоцтва про смерть від 1 лютого 2019 року № 360, відповідно до якого смерть ОСОБА_12 настала від внутрішньоплевральної кровотечі, наскрізного вогнепального поранення грудної клітки шротом;
- висновку експерта від 12 квітня 2019 року № 361, відповідно до яких смерть ОСОБА_12 настала в результаті одного наскрізного вогнепального поранення грудної клітки шротом з пошкодженням лівої та правої легені, навколосерцевої сорочки, лівого вушка серця та початкового відділу висхідної частини дуги аорти, що супроводжувалось внутрішньоплевральною кровотечею з подальшим розвитком геморагічного шоку, підтвердженого даними судово-гістологічного дослідження;
- лікарського свідоцтва про смерть від 1 лютого 2019 року № 361, згідно з яким смерть ОСОБА_11 настала від травматичного шоку, сліпого вогнепального поранення шротом живота з пошкодженням кишківника;
- висновку експерта від 12 квітня 2019 року № 361, згідно з яким смерть ОСОБА_11 настала внаслідок одного сліпого вогнепального поранення шротом, з пошкодженням внутрішніх органів, яке ускладнилося внутрішньо-черевною кровотечею, геморагічним та травматичним шоком. Вогнепальні поранення ОСОБА_11 були заподіяні з малої відстані;
- протоколу огляду предмета від 31 січня 2019 року, згідно з яким оглянуто компакт-диск формату DVD-R "Verbatim", на якому міститься інформація, надана ТОВ "ФлагманАвто", а саме відеофайл з відеозаписом з місця події від 30 січня 2019 року, записаний в період з 14:00:00 по 14:59:59;
- протоколів огляду предмета від 18 лютого та 2 липня 2019 року з додатками, згідно з якими оглянуто компакт-диски DVD-R "Verbatim" з відеозаписами з камер спостереження Ленінського районного суду м. Миколаєва з місця події;
- протоколів огляду СД-диска від 23 та 24 травня 2019 року, якими встановлено, що 18 червня 2018 року о 17:09:31 між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 відбулась телефонна розмова, яка тривала 146 секунд;
- протоколу огляду телефону "Xiaomi Redmi 4х", імей: 1. НОМЕР_3, НОМЕР_4 із сім-картою Київстар, телефонний номер НОМЕР_5, який належав ОСОБА_11, від 20 лютого 2019 року, згідно з яким 18.07.2018 року о 17:19 на абонентський номер ОСОБА_11 надійшов телефонний дзвінок від абонентського номера, який належить обвинуваченому, розмова тривала 2 хв 25 сек;
- висновків судово-балістичних експертиз від 15 квітня 2019 року № 58, від 2 квітня 2019 року, від 26 квітня 2019 року № 59, якими встановлено походження та належність гільз і патронів, вилучених на місці події;
- висновку експерта від 27 березня 2019 року № 57, згідно з яким надана для дослідження рушниця є багатоцільовою вогнепальною зброєю - гладкоствольною самозарядною рушницею "Сайга-12С", серії НОМЕР_2, 12 - го калібру, виробництва Іжевського машинобудівного заводу, придатною до проведення пострілів, призначеною для стрільби бойовими патронами 12-го калібру до гладкоствольної мисливської зброї;
- висновку судово-психіатричної експертизи від 13 червня 2019 року № 278, проведеної КЗ "Херсонської обласної психіатрична лікарня", відповідно до якого обвинувачений психічними захворюваннями не страждав і не страждає. У нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребував. Під час досліджень у ОСОБА_6 характерологічних, емоційних, вольових та інших ознак, які мають виражений характер, могли суттєво вплинути на його поведінку під час досліджуваних подій, не виявлено. У висновку експерта також зазначено, що обвинувачений у момент здійснення інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою кваліфікації стану сильного душевного хвилювання;
- висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 29 серпня 2019 року № 167, проведеної КП "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня", згідно з яким ОСОБА_6 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь та на момент дослідження не страждав. Виявляв емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребував. Його індивідуально-психологічні особливості не вплинули на свідомість і поведінку під час події, у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що істотно вплинув би на свідомість і поведінку, не перебував.
Суд першої інстанції, дослідивши ці та інші зібрані у провадженні докази, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства двох осіб.
Свої висновки щодо невзяття до уваги як доказу результатів експертизи від 13 червня 2019 року № 278 місцевий суд мотивував тим, що вони не містять вказівок на те, які матеріали були використані під час проведення експертиз, частина направлених експерту матеріалів не була в повному об`ємі досліджена та оцінена експертами та не була відображена у висновку.
Крім того, місцевий суд також встановив, що, даючи оцінку психологічному стану ОСОБА_6, експерт усупереч положенням ч. 6 ст. 101 КПК вийшов за межі спеціальних знань, указавши у висновку, що в момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обвинувачений перебував у стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою кваліфікації стану сильного душевного хвилювання. Водночас до медичних категорій відноситься лише стан фізіологічного афекту, стан же сильного душевного хвилювання є категорією юридичною і має визначатись лише уповноваженим органом.
Не відповідають змісту вироку доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку судово-психіатричного експерта від 29 серпня 2019 року № 167 та ненадання оцінки висновку фахівця в галузі судово-психіатричної експертизи № 1 від 7 лютого 2020 року щодо зазначеного висновку № 167.
Так, суд першої інстанції залишив без задоволення вищезазначене клопотання захисника, на обґрунтування якого захисник долучав висновок фахівця в галузі судово-психіатричної експертизи № 1, на тих підставах, що наведені в ньому порушення є несуттєвими та такими, що не впливають на результати експертного дослідження. Крім цього, на думку місцевого суду, висновок № 167 повністю узгоджується з іншими доказами у справі.
Суд першої інстанції також надав оцінку доводам захисників, які аналогічні до доводів касаційної скарги, про вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання і необхідність кваліфікації його дій за ст. 116 КК.
Так, з урахуванням вищенаведених доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 під час події вів себе спокійно, стримано та виважено. Вийшовши з приміщення суду, перед пострілами в потерпілих, закурив і спокійно підійшов до машини, взяв зброю та пішов до потерпілих, що стояли недалеко. Перед здійсненням пострілів, достатньо повно сприймаючи навколишню ситуацію і контролюючи свої дії, сказав свідкові ОСОБА_35 відійти в сторону від потерпілих і відразу застрелив обох потерпілих. При цьому, коли виникла осічка, це його не зупинило, він перезарядив рушницю і продовжив свої дії. Після вчинення злочину обвинувачений відразу відійшов із сином до машини, розмовляв із ним, потім підійшов до потерпілого і, подивившись на нього, відійшов, відповідав на запитання свідків, коментуючи свої дії, кажучи, що не збирається тікати; закурив; звернувся до свідка ОСОБА_30, сказавши, де рушниця; ходив зі сторони в сторону; повідомляв поліцейському свої дані й назвав причину свого вчинку. Тобто поведінка обвинуваченого, на думку місцевого суду, після вчинення злочину була достатньо активна, цілеспрямована, усвідомлювана.
Суд першої інстанції зазначив також, що, крім показань обвинуваченого та членів його сім`ї щодо нападів на нього у 2018 році та заподіяння йому тілесних ушкоджень, будь-яких інших доказів (звернень до правоохоронних органів, лікарів) не надано, жодним рішенням не встановлено неефективність державних органів щодо захисту обвинуваченого та членів його родини, що, на думку цього суду, ставить під сумнів існування таких обставин.