Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 547/356/20
провадження № 61-14633св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Устимівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Трембачем В`ячеславом Володимировичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області (далі - сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Семенівська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора (далі - нотаріальна контора), про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим - ОСОБА_3, який на момент своєї смерті проживав разом з нею (позивачкою) у с. Мирони Семенівського району Полтавської області.
Після його смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,7 умовних кадастрових га, розташовану на території сільської ради.
05 серпня 1999 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все своє майно він заповів позивачці. Про наявність заповіту вона дізналася у 2019 році.
10 грудня 2019 року вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав. Державний нотаріус їй повідомив, що на підставі рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2004 року ОСОБА_2 (племінник ОСОБА_3 ) подав заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу № 413/2004 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на майно померлого.
На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_2 було видано державний акт, серія ЯА № 915328, на право власності на спірну земельну ділянку.
Позивачка вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки на момент смерті спадкодавця вони проживали за однією адресою.
Уточнивши позов, просила:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2004 року, видане державним нотаріусом після смерті ОСОБА_3, яке зареєстроване у Спадковому реєстрі за № 1381;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер, 532458800:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 915328 від 15 січня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним розпорядження Семенівської РДА від 16 грудня 2005 року № 630 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер, 532458800:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом правона земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0168941.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2004 року, видане на ім`я ОСОБА_2, спадкова справа № 413/2004, державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Трембач Н. В., зареєстроване у реєстрі за № 1381.
Визнано незаконним і скасовано розпорядження Семенівської РДА від 16 грудня 2005 року № 630 у частині посвідчення права власності на земельну ділянку державним актом за сертифікатом на право на земельну частку (пай), площею 3,86 га, розташованої на території сільської ради, стосовно ОСОБА_2, рядок № 180 додатку № 1.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,86 га, розташовану на території сільської ради, серія ЯА № 915328, що виданий 15 січня 2007 року Семенівською РДА на ім`я ОСОБА_2, кадастровий номер 5324588000:00:001:0237.
Скасовано рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію права власності, індексний номер 46806256, від 11 травня 2019 року, ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5324588000:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради, номер запису про право власності 31494468 від 03 травня 2019 року, реєстраційний номер нерухомого майна 1826678553245, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за заповітом за нею права на земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0168941, відмовлено.
Стягнуто з сільської ради на користь ОСОБА_1 4 966,76 грн судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 державний нотаріус не встановив обставин існування заповіту спадкодавця. Суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного свідоцтва та наступних розпоряджень Семенівської РДА, а також державного акта на земельну ділянку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року скасовано та ухвалено новерішення про відмову ОСОБА_1 у позові.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що правом на оспорення свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця наділяється особа, яка має право на спадкування (прийняла спадщину у встановленому закономпорядку) та це право порушується іншою особою, що отримала відповідне свідоцтво на спадщину.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в установлений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 не зверталася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Листом державного нотаріуса нотаріальної контори від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 роз`яснено її право звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини або вступу у спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте ОСОБА_1 таким правом не скористалася, із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до суду не звернулася.
Зазначене унеможливлює визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності за законому порядку спадкування, виданого відповідачу. Пред`явлення ОСОБА_1 цього позову є передчасним, однак позивачка не позбавлена можливості захистити порушене право на спадкування іншим шляхом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Трембача В. В. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від27 липня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що сільська рада не повідомила позивачку про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на її користь, чим позбавила її можливості вчасно подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно з довідкою сільської ради від 09 липня 2019 року № 798 ОСОБА_3 на момент своєї смерті був зареєстрований у с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області, однак з січня 1994 року до березня 1999 року фактично проживав та вів спільне господарство разом із співмешканкою ОСОБА_6 та її дочкою ОСОБА_1 . З березня 1999 року до моменту своєї смерті ОСОБА_3 проживав за адресою реєстрації ОСОБА_1 у с. Мирони Семенівського району Полтавської області.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, вступивши в управління спадковим майном згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2021 року, ОСОБА_2 через адвоката Бідюк Я. В. заперечує проти доводів ОСОБА_1 в особі адвоката Трембача В. В., просить касаційну скаргузалишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що посилання заявника, що обставини прийняття нею спадщини підтверджуються довідкою сільської ради від 09 липня 2019 року № 798 спростовуються довідкою сільської ради від червня 2004 року № 461, в якій зазначено, що ОСОБА_3 проживав одиноко, спадкоємців першої черги немає. Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 13 липня 2004 року ОСОБА_2 продовжено строк для прийняття спадщини та встановлено, що ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивачка не вчинила дій для прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (Т.1, а. с. 8).