ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 120/3235/19-а
касаційне провадження № К/9901/3251/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (головуючий суддя - Віятик Н.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смілянець Е.С.; судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В.)
у справі № 120/3235/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області; відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015591305, від 14 травня 2019 року № 0015051305, від 14 травня 2019 року № 0015621305, від 14 травня 2019 року № 0015581305, від 14 травня 2019 року № 0015571305.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно збільшено грошові зобов`язання ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та військового збору, за відсутності у неї визначеного законом статусу суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки такі правила не встановлені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а примусова реєстрація статусу підприємця не передбачена.
ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, відповідно до якого якщо в діях фізичної особи вбачаються ознаки господарської діяльності, то відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки протягом 2016 - 2018 років побудовано шість об`єктів нерухомості - житлових будинків, про що вказує наявність відповідних декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, які є підставою права власності на об`єкти.
У цей же період (2016 - 2018 роки) позивачем здійснено відчуження двадцяти двох об`єктів нерухомості на загальну суму 2125905,11 грн.
Відповідно до відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України дохід від операцій з продажу нерухомого майна на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 відображено фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, - приватними нотаріусами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
При цьому позивачем при реалізації будинків здійснювалася сплата податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 відсотків відповідно до пункту 172.2. статті 172 ПК України як з доходу, отриманого платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2019 року № 1368/1305/2855115762.
За висновками цього акта відповідачем встановлено порушення позивачем:
- статті 58, частини шостої статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з огляду на здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства;
- статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з підстави неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України у зв`язку з ненаданням Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального оподатковуваного доходу;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України з огляду на неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2016, 2017, 2018 роки;
- пункту 177.2 статті 177 ПК України з огляду на заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 276367,67 грн, у тому числі за 2016 рік - 41764,05 грн, за 2017 рік - 157716,00 грн, за 2018 рік - 76887,62 грн;
- пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України внаслідок заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 179944,00 грн;
- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України з підстави заниження військового збору за 2017 рік у розмірі 14920,47 грн.
ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі цього акта перевірки прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015581305, згідно з яким нараховано штраф у розмірі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015571305, згідно з яким нараховано штраф у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015621305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 276367,67 грн за основним платежем та 69061,92 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015591305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 14920,47 грн за основним платежем та 3730,12 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0015051305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 179944,00 грн за основним платежем та 44986,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з частиною другою статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
За приписами статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.
Статтею 44 ГК України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.