ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 480/5713/21
провадження № К/990/10436/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Рибачук А.І.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (суддя Савицька Н.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Макаренко Я.М., Кононенко З.О.)
у справі №480/5713/21
за позовом керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави
до Виконавчого комітету Лебединської міської ради
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2021 року Керівник Сумської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Лебединської міської ради, у якому просив зобов`язати виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області розглянути в порядку, передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання зменшення батьківської плати на 50 відсотків для батьків, у сім`ях яких троє і більше дітей у державних і комунальних закладах дошкільної та загальної середньої освіти на території Лебединської міської ради.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24 грудня 2020 року виконавчим комітетом Лебединської міської ради Сумської області прийнято рішення "Про встановлення вартості харчування та встановлення батьківської плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти" №326.
6. На думку позивача, вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема не передбачає пільгові умови оплати харчування для окремих категорій сімей з дітьми, яким державою надані додаткові гарантії соціального захисту, а саме всупереч пункту 2.3 Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 року № 667 (далі-Порядок № 667) та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів" від 26 серпня 2002 року № 1243 (далі - Постанова №1243), відповідно до яких розмір плати зменшується на 50 відсотків для батьків, у сім`ях яких троє і більше дітей, у вказаному рішенні Миропільської сільської ради, не передбачено у дошкільних навчальних закладах та дошкільних підрозділах навчально-виховних комплексів зменшення батьківської плати на 50 відсотків для батьків, у сім`ях яких троє і більше дітей, тому позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції керувалися тим, що позивачем не наведено фактів порушення відповідачем прав конкретних осіб на отримання пільг з оплати харчування дітей у дошкільних навчальних закладах. У рішенні виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 24 грудня 2020 року №326 врегульовані питання організації харчування в закладах дошкільної освіти територіальної громади, у тому числі дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей, інших пільгових категорій. Зменшення плати за харчування для певних категорій дітей здійснюється органом місцевого самоврядування шляхом прийняття індивідуальних рішень після надання визначених законодавством документів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
8. Заявник касаційної скарги посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають нормам матеріального (статті 1, 5 Закону України "Про охорону дитинства", статті 56, 66 Закону України "Про освіту", частина 5 статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту", пункт 3 Постанови № 1243, пункт 2.3 Порядку № 667) та процесуального (статті 2, 6, 90, 242 КАС України) права.
9. Позивач вважає, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо права на пільгове харчування певної категорії дітей, унеможливлює відповідні видатки з бюджету, незалежно від того, що дитина має право на ці пільги відповідно до закону та відповідні підтверджуючі документи.
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що оскаржуване рішення загального характеру, прийняте на вимог статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту".
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
12. За приписами пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
13. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
14. Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
15. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
16. Ключовим для застосування вищенаведених норм є поняття "інтерес держави".
17. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).