ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1471/21
адміністративне провадження № К/990/36399/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Мороз Л.Л., судді Стеценка С.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
до ОСОБА_1, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича
про припинення права на виконання будівельних робіт, скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, скасування рішень державного реєстратора
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду в складі судді Єфіменка К.С. від 23 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кравець О.О., Зуєвої Л.Є., Коваля М.П. від 23 листопада 2022 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської МР, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач 1), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Департамент архітектури, відповідач 2), Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрія Володимировича (далі - Державний реєстратор, відповідач 3), в якому просить:
- припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1), № ОД 051201023646 від 26 жовтня 2020 року на об`єкт "Реконструкція нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням вітрини консольного типу, для розміщення офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_1";
- скасувати Містобудівні умови та обмеження (далі - МУО), затверджені наказом Департаменту архітектури від 13 серпня 2020 року № 01-07/316, для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням вітрини консольного типу, для розміщення офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_1", які видані гр. ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення Державного реєстратора № 35923103 від 3 липня 2017 року, № 40815560 та № 40808243 від 25 квітня 2018 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Департаментом архітектури 13 серпня 2020 року видано МУО забудови земельної ділянки № 01-07/316 на реконструкцію нежитлової будівлі без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, проте відповідно до містобудівного розрахунку, виконаного ВКФ у вигляді ТОВ "ТЕРМОДОМ-ЮГ", площа нежитлової будівлі до реконструкції складає - 34,5 кв. м, а після реконструкції складає - 75,34 кв. м, що свідчить про здійснення реконструкції вказаної нежитлової будівлі зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані, та захопленням земельної ділянки площею - 40,84 кв. м, яка в свою чергу належить територіальний громаді м. Одеса.
3. Також позивач вважає, що у зв`язку з тим, що Держаним реєстратором було прийнято рішення № 35923103 від 3 липня 2017 року про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, з порушенням вимог законодавства України, така реєстрація підлягає скасуванню, а також позивач просить скасувати рішення Державного реєстратору № 40815560 та № 40808243 від 25 квітня 2018 року, оскільки вони є похідним від оспорюваної реєстрації рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року позов задоволений частково: припинено право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1), № ОД 051201023646 від 26 жовтня 2020 року на об`єкті "Реконструкція нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням вітрини консольного типу, для розміщення офісу-магазину, за адресою: АДРЕСА_1". У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу Управління ДАБК Одеської МР задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року скасовано у частині вирішення позовних вимог щодо скасування МУО для проектування об`єкта будівництва та про скасування рішень Державного реєстратору № 35923103 від 3 липня 2017 року, № 40815560 та № 40808243 від 25 квітня 2018 року та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: скасовано МУО, затверджені наказом Департаменту архітектури від 13 серпня 2020 року № 01-07/316, для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням вітрини консольного типу, для розміщення офісу-магазину, за адресою: АДРЕСА_1", які видані гр. ОСОБА_1 ; закрито провадження у справі у частині скасування рішень Державного реєстратора № 35923103 від 3 липня 2017 року, № 40815560 та № 40808243 від 25 квітня 2018 року, та роз`яснено Управлінню ДАБК Одеської МР, що вирішення вказаної частини спору віднесено до юрисдикції Київського районного суду м. Одеси в порядку цивільного судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року залишено без змін.
6. Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про те, що реконструкція спірної нежитлової будівлі здійснюється зі зміною геометричних розмірів фундаментів плані, а тому обґрунтованими є доводи позивача про захопленням відповідачем 1 земельної ділянки площею 40,84 кв. м, яка належить територіальній громаді м. Одеса.
7. З огляду на це, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" необхідною умовою для отримання МУО є наявність документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а тому видача МУО без наявності такого документа є протиправною, а МУО слід скасувати.
8. Разом з тим, у частині рішення про закритті провадження у справі суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, про те, що у разі, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис; належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову; в іншій частині закрити провадження у справі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме - невиконання завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень статей 10, 11, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 7 Закону України "Про основи містобудування", внаслідок чого, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій розглянули справу за правилами адміністративного судочинства всупереч тому, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
11. Скаржник зауважує, що суди під час розгляду цієї справи не врахували той факт, що спір між Управлінням ДАБК Одеської МР та Департаментом архітектури не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом не передбачена КАС України.
12. ОСОБА_1 також зазначає, що розгляд цієї справи у відповідній частині у порядку адміністративного судочинства не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, оскільки зводиться до розгляду спору Одеської МР та її виконавчих органів із самим собою, що свідчить про те, що вказаний спір не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції.
13. Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення спірних рішень не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/351/19, від 13 травня 2020 року у справі № 9901/527/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21, від 12 травня 2022 року у справі № 9901/370/21 та від 21 липня 2022 року у справі № 460/5132/22, а також Верховного Суду, що містяться у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 140/756/19, про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
14. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Ухвала Верховного Суду від 4 січня 2023 року про відкриття касаційного провадження відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 0102937177760 була отримана Департаментом архітектури 17 січня 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Касаційну скаргу подано 22 грудня 2022 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/1471/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
14. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв. м, що також підтверджується договорами купівлі-продажу від 25 квітня 2018 року № 487 та № 492.
16. Уперше державна реєстрація права власності на торгівельний павільйон, загальною площею 34,5 кв. м, відбулась 9 грудня 2008 року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 967 від 3 лютого 2007 року, реєстраційний номер майна - 11615734, номер запису про право власності - 3833 в книзі: 38неж-178.
17. На підставі висновку ТОВ "Експерт Партнер" від 27 червня 2017 року № 01-02 щодо технічної можливості використання нежитлових приміщень, технічного паспорту серія б/н від 27 червня 2017 року та договору дарування № 967 від 3 лютого 2007 року рішенням Державного реєстратора № 3592103 від 3 липня 2017 року зареєстровано право власності на нерухоме майно.
18. У подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 25 квітня 2018 року № 492 та № 487, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І., гр. ОСОБА_1 набула право власності по 2 частки на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 34,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1290523651101, номери запису про право власності: 25889074 та 25889074, на підставі рішень державного реєстратору № 40815560 та № 40808243 від 25 квітня 2018 року.
19. 13 серпня 2020 року Департаментом архітектури затверджено МУО № 01-07/316 для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з улаштуванням вітрини консольного типу для розміщення офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
20. Пунктом 2 розділу МУО визначено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки "Не змінюється відповідно до вимог розділу 5 ДБН В.2.2-9-2018 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", додатку Е.4 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", з дотриманням існуючих санітарних та протипожежних норм".
21. 26 жовтня 2020 року Управлінням ДАБК Одеської МР зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД051201023646 на реконструкцію нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з улаштуванням вітрини консольного типу для розміщення офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
22. Проект об`єкта "Реконструкція одноповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з улаштуванням вітрини консольного типу для розміщення офісу-магазину" розроблено ТОВ ВКФ "ТЕРМОДОМ-ЮГ" під головуванням архітектора Оленіна Є.В.
23. 3 грудня 2020 року Департаментом архітектури ОСОБА_1. видано дозвіл № 3865 на встановлення тимчасового огородження за адресою: АДРЕСА_1, із терміном дії з 8 грудня 2020 року до 8 грудня 2021 року.
24. Посадовими особами Управління ДАБК Одеської МР із залученням головного спеціаліста Київської районної адміністрації Одеської МР 20 січня 2021 року відповідно до статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних з виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської МР № 135 від 29 березня 2018 року, проведено обстеження об`єкта містобудування "Реконструкція нежитлової будівлі, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з улаштуванням вітрини консольного типу для розміщення офісу-магазину за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1" щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси, за результатами якого складено акт обстеження об`єкта містобудування від 20 січня 2021 року.
25. За результатами обстеження встановлено, що відповідно до висновку № 01-02 від 27 червня 2017 року, виготовленого ТОВ "Експерт Партнер", торгівельний павільйон площею - 34,5 кв. м за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 переобладнано в нежитлову будівлю площею - 34,5 кв. м, що відповідно до пункту 3.2 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна не є самочинним. 27 червня 2017 року ТОВ "Експерт Партнер" виготовлено технічний паспорт № 01-27 на нежитлову будівлю загальною площею - 34,5 кв. м. 13 серпня 2020 року Департаментом архітектури видано МУО забудови земельної ділянки № 01-07/316 на реконструкцію нежитлової будівлі без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з улаштуванням вітрини консольного типу для розміщення офісу магазину за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1. Відповідно до містобудівного розрахунку, виконаного ВКФ у вигляді ТОВ "ТЕРМОДОМ-ЮГ", площа нежитлової будівлі до реконструкції складає - 34,5 кв. м, однак площа нежитлової будівлі після реконструкції складає - 75,34 кв. м, що є підтвердженням реконструкції вказаної нежитлової будівлі зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані та захоплення земельної ділянки площею - 40,84 кв. м, яка належить територіальній громаді м. Одеса.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у відповідній частині відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними, з огляду на наступне.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку із неправильним застосуванням положень статей 10, 11, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 7 Закону України "Про основи містобудування" та порушенням положень статті КАС України, неправильно розглянули справу за правилами адміністративного судочинства та не надали належної правової оцінки тому, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
33. Також скаржник звернув увагу, що судами попередніх інстанцій розглянуто цю справу з порушенням правил юрисдикції з огляду на неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/351/19, від 13 травня 2020 року у справі № 9901/527/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21, від 12 травня 2022 року у справі № 9901/370/21 та від 21 липня 2022 року у справі № 460/5132/22, а також Верховного Суду, що містяться у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 140/756/19.
34. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
35. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
37. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
38. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
39. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
40. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
42. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.
43. При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
44. Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
46. У касаційні скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції під час розгляду та вирішення справи у зв`язку з тим, що вважає, що цей спір не належить до юрисдикції жодного суду з огляду на відсутність у даному випадку в органу місцевого самоврядування права на звернення до суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування.
48. Колегія суддів вважає такі доводи касаційної скарги безпідставними, з огляду на наступне.
49. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
50. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
51. Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.
52. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):
місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);
органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);
повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);
органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).
53. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 р. у м. Страсбург (Франція).
54. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16.09.2014), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
55. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.
56. Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
57. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
58. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
59. Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).
60. Колегія суддів також враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.