Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 760/6713/21
провадження № 61-9872св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор - керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2021 року прокурор - керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (далі - КП УЖГ Солом`янського району м. Києва), ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва"), про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та витребування майна.
В обґрунтування позову зазначив, що Солом`янською окружною прокуратурою м. Києва (яка до 15 березня 2021 року мала назву Київська місцева прокуратура № 9) при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виявлено факт порушення майнових прав та інтересів територіальної громади м. Києва на нежитлові приміщення (групи НОМЕР_2), загальною площею 192,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
З`ясовано, що група нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень НОМЕР_2) загальною площею 193,6 кв. м, розташована в житловому будинку на АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, віднесена до сфери управління Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації та закріплена на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Однак, 09 січня 2019 року право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1, серія та номер: 72/01, виданий 08 квітня 2002 року, видавник: КП УЖГ Солом`янського району м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт стали: інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1, серія та номер: 72/01, укладений 08 квітня 2002 року між КП УЖГ Солом`янського району м. Києва, як розпорядником вказаного майна, та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі від 23 жовтня 2002 року та нотаріально посвідчена довідка від 19 вересня 2002 року № 1068, видана комунальним підприємством та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І.
Відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 27 серпня 2000 року № 988 (яке діяло на момент укладення договорів) залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції об`єктів комунальної власності на той час могло відбуватись лише на конкурсній основі.
Натомість, згідно з інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва від 15 березня 2021 року, голови комісії з припинення КП УЖГ Солом`янського району м. Києва від 12 березня 2021 року, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" від 11 березня 2021 року, Київською міською радою не приймалось рішення про приватизацію вказаного майна та щодо залучення інвестора або проведення інвестиційного конкурсу на здійснення ремонту спірного об`єкту.
Крім того, статутом КП УЖГ Солом`янського району м. Києва, в редакції від 23 жовтня 2001 року, взагалі не передбачено повноважень директора підприємства на відчуження комунального майна, в тому числі шляхом укладення інвестиційних договорів на проведення ремонтних робіт.
Отже, інвестиційний договір від 08 квітня 2002 року не відповідав вимогам статті 225 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), який діяв на час його укладення, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та укладений з метою, завідомо суперечною інтересам суспільства, спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном комунальної власності.
Разом з тим, відповідно до листа голови комісії з припинення КП УЖГ Солом`янського району м. Києва від 12 березня 2021 року № 01/38, інвестиційний договір № 72/01 на проведення ремонтних робіт підвалу нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 від 08 квітня 2002 року вказаним комунальним підприємством не укладався, акт приймання-передачі нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 від 23 жовтня 2002 року не підписувався. Інформація Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 05 лютого 2021 року також підтверджує відсутність вказаних документів.
Також, станом на 08 квітня 2002 року (дата укладення інвестиційного договору), 23 жовтня 2002 року (дата підписання акту приймання - передачі) ОСОБА_3 не був директором КП УЖГ Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 листопада 2002 року № 1446).
Крім того, прокурор зазначив, що протягом здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100090001831 від 11 березня 2020 року встановлено, що 09 січня 2019 року під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 використано недійсний з 13 вересня 2016 року паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1 (лист № 5901.3.2-937/59.1-21 від 10 лютого 2021 року, довідка від 02 вересня 2016 року).
Допитаний в ході розслідування кримінального провадження ОСОБА_1 пояснив, що інвестиційний договір від 08 квітня 2002 року, акт приймання-передачі не укладав та не підписував, технічний паспорт на вказане приміщення не оформлював, з заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт не звертався (протокол допиту від 16 лютого 2021 року).
Також, відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 31 грудня 2020 року № 062/14-14549 (И-2020), реєстрація права власності на нежитлове приміщення (групу приміщень НОМЕР_2) на АДРЕСА_1 не здійснювалась.
Таким чином, позивач стверджував, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства є підставою для визнання його недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР.
Водночас, прокурор вказував на те, що первинна державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення групи № НОМЕР_2, загальною площею 192,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 проведена 09 січня 2019 року на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення, який підлягає визнанню недійсним.
Допитаний у кримінальному провадженні №12020100090001831 від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 пояснив, що не подавав до Комунального підприємства "Результат" (далі - КП "Результат") заяву про державну реєстрацію прав та їх обмежень та не ставив підпис на відповідній заяві.
Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. повідомила, що не посвідчувала довідку від 19 вересня 2002 року № 1068, яка зазначена в реєстрі як одна з підстав набуття права (лист від 19 грудня 2020 року №59/01-16 та протокол допиту від 26 січня 2021 року, справа № ІІ-27 том № 1 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій").
Таким чином, прокурор вважав, що державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт проведено за особою, яка не набула у встановленому законом порядку права власності на нього, а подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам закону, а тому стверджував, що рішення державного реєстратора КП "Результат" Синявського В. В. від 11 січня 2019 року № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (групу приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192, 2 кв. м, на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, та проведена на його підставі 09 січня 2019 року державна реєстрація вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09 січня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000) є незаконними та підлягають скасуванню.
Крім того, прокурор вказував на те, що 09 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірний об`єкт за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09 січня 2020 року № 25, укладеного нібито з ОСОБА_1 .
Разом з тим, оскільки реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 відбулась на підставі недостовірних документів, останній не набув права власності на нього, а відтак і не міг розпоряджатися ним, в тому числі шляхом укладення договору купівлі - продажу.
Отже, волевиявлення дійсного власника майна, а саме територіальної громади на його відчуження відсутнє, а отже, група приміщень АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна. При цьому, Київська міська рада рішень про відчуження спірних приміщень не приймала, а отже відчуження цих приміщень відбулось поза волею дійсного власника.
У зв`язку з викладеним, прокурор просив суд визнати недійсним інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 від 08 квітня 2002 року № 72/01, укладений між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора КП "Результат" Синявського В. В. від 11 січня 2019 року № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та проведену на його підставі 09 січня 2019 року державну реєстрацію вказаного права (запис про право власності від 09 січня 2019 року № 29823094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000); витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради групу нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 193,6 кв. м, на АДРЕСА_1, які зареєстровані за відповідачем як нежитлові приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, позов задоволено. Визнано недійсним інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт житлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 від 08 квітня 2002 року № 72/01, укладений між КП УЖГ Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора КП "Результат" Синявського В. В. від 11 січня 2019 року № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та проведену на його підставі 09 січня 2019 року державну реєстрацію вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09 січня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000). Витребувано від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради групу нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 193,6 кв. м, на АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_2 як нежитлові приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відчуження комунального майна повинно відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавчими актами та у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації, оспорюваний інвестиційний договір від 08 квітня 2002 року не відповідає вимогам статті 225 ЦК УРСР, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та укладений з метою, завідомо суперечною інтересам суспільства, оскільки спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном комунальної власності, тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості проведено за особою, яка не набула у встановленому законом порядку права власності на нього, а подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам закону, то рішення державного реєстратора КП "Результат" Синявського В. В. від 11 січня 2019 року № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1, та проведена на його підставі 09 січня 2019 року державна реєстрація вказаного права є незаконними та підлягають скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірне нежитлове приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвал вибуло з власності територіальної громади міста Києва поза волею Київської міської ради, то воно підлягає витребуванню у добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 рок апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду по суті спору, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які були предметом дослідження суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 903/127/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 910/1926/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що спірне нежитлове приміщення (підвалу) є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, яке призначене для забезпечення експлуатації обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж будинку;
- не врахували, що прокурор не надав належних доказів того, що спірне нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є власністю територіальної громади м. Києва;
- не звернули увагу на те, що відповідальність за наслідки помилок державних органів повинні покладатися на саму державу в особі Київської міської ради, а не на добросовісного набувача спірного майна;
- порушили загальні принципи та критерії правомірного втручання в право заявника на мирне володіння майном та не вирішили питання компенсації шкоди добросовісному набувачу;
- не звернули увагу на те, що у прокуратури були відсутні законні підстави для представництва інтересів Київської міської ради в суді, що свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, яку обґрунтовує тим, що повний текст постанови апеляційного суду представник заявника отримав 05 жовтня 2022 року.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо належності обраних позивачем способів захисту, а тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Верховний Суд оскаржувані судові рішення у цьому аспекті не перевіряє.
У грудні 2022 року прокурор Київської міської прокуратури із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначив про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також у відзиві прокурор зазначив клопотання про поновлення йому строку для подання відзиву, яке обґрунтував тим, що ухвалою Верховного Суду від 07 листопада у цій справі встановлено 10-денний строк на подання відзиву на касаційну скаргу з дня отримання ухвали. Вказана ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 листопада 2022 року. Повідомлення про направлення вказаної ухвали та матеріалів касаційної скарги 15 листопада 2022 року надійшло на офіційну електронну адресу Київської міської прокуратури, вказану в Електронному кабінеті ЄСІТС. Враховуючи положення статей 123, 124 ЦПК України, останнім днем для подання Київською міською прокуратурою відзиву було 26 листопада 2022 року. Однак, внаслідок масованих ракетних ударів по всій території України російськими окупаційними військами 15 та 23 листопада 2022 року та пошкодження об`єктів інфраструктури, перебоїв в електропостачанні, доступ до системи ЄСІТС органів Київської міської прокуратури було обмежено. Лише 02 грудня 2022 року, отримавши доступ до електронної системи встановлено надходження повідомлення від 15 листопада 2022 року. Водночас, файл з касаційною скаргою в системі не виявлено. Копію касаційної скарги в паперовому вигляді отримано прокурором лише 05 грудня 2022 року від комунального підприємства. Вказані обставини позбавили працівників прокуратури можливості вчасно ознайомитись зі змістом касаційної скарги та реалізувати процесуальне право на подання відзиву на неї.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Перевіривши доводи клопотання прокурора Київської міської прокуратури, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки строк на подання відзиву на касаційну скаргу пропущено заявником з поважних причин, то він підлягає продовженню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання належних доказів на підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Солом`янського районного суду міста Києва матеріали справи № 760/6713/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2022 року матеріали справи № 760/6713/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 житловий будинок на АДРЕСА_1, загальною площею 13 280,20 кв. м, разом з вбудованими нежитловими приміщеннями, належав територіальній громаді Солом`янського району м. Києва (порядковий номер 926 в додатку № 10 таблиці 6 указаного рішення) та був закріплений на праві господарського віддання за КП УЖГ Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 17 липня 2002 року № 894).
Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" жилий будинок на АДРЕСА_1, загальною площею 12 305,40 кв. м, разом з нежитловими приміщеннями загальною площею 955,60 кв. м, включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва (порядковий номер 949 в додатку № 9 таблиці 6 указаного рішення).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами у м. Києві" (пункт 949 додатку № 9, таблиця 6 до розпорядження) вказаний будинок передано до сфери управління Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, якою розпорядженням від 24 січня 2011 року № 20, від 06 травня 2015 року № 279 (зі змінами від 11 листопада 2016 року № 838) нежитлові приміщення у вказаному будинку загальною площею 709,1 кв. м закріплено на праві господарського віддання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Згідно з інформацією Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 14 серпня 2020 року, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" від 14 серпня 2020 року, приміщення групи НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, які належать до власності територіальної громади м. Києва, з травня 2015 року використовувались житлово-експлуатаційною дільницею № 906 для виробничих потреб.
На замовлення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно Консалтингова Група" проведено технічну інвентаризацію вказаних приміщень, у ході якої встановлено, що нежитлові приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 225,4 кв. м, складаються з основної та допоміжної частини, загальною площею 193,6 кв. м, та приміщень загального користування, площею 31,8 кв. м (технічний паспорт від 11 лютого 2021 року).
Отже, група нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень НОМЕР_2), загальною площею 193,6 кв. м, розташована в житловому будинку на АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, віднесена до сфери управління Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації та закріплена на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Також зазначений будинок відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 18 листопада 1986 року № 1107 є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 227.
Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 січня 2019 року на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192, 2 кв. м, на АДРЕСА_1, серія та номер: 72/01, виданий 08 квітня 2002 року, видавник: КП УЖГ Солом`янського району м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1740710080000) право власності на нежитлові приміщення групи НОМЕР_2, загальною площею 192,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт стали: інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192, 2 кв. м, на АДРЕСА_1, серія та номер: 72/01, укладений 08 квітня 2002 року між КП УЖГ Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі від 23 жовтня 2002 року та нотаріально посвідчена довідка від 19 вересня 2002 року № 1068, видана комунальним підприємством та посвідчена приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Щадко О. І.
Відповідно до пункту 2.1 указаного інвестиційного договору, уповноважений орган власника (КП УЖГ Солом`янського району м. Києва) у встановленому порядку надає інвестору ( ОСОБА_1 ) право користування аварійним нежитловим приміщенням (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1, для проведення ремонтних робіт.
Згідно з пунктом 3.2 вказаного договору уповноважений орган власника зобов`язується передати інвестору право користування об`єктом інвестування на період від затвердження проектно-кошторисної документації до завершення ремонтних робіт та здійснити передачу інвестору у власність результат інвестицій, а саме: нежитлове приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвалу, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 протягом місяця з моменту закінчення ремонтних робіт по акту приймання-передачі.
У подальшому, актом приймання - передачі від 23 жовтня 2002 року КП УЖГ Солом`янського району м. Києва, яке діяло за дорученням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту підприємства, відповідно до пункту 3.2.2 інвестиційного договору від 08 квітня 2002 року № 72/01 передало, а ОСОБА_1 прийняв у власність нежитлове приміщення (групи приміщень НОМЕР_2) підвал, загальною площею 192,2 кв. м, на АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 27 серпня 2000 року № 988, залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції об`єктів комунальної власності, яке діяло на момент укладення договорів, мало відбувалось лише на конкурсній основі.
Згідно з інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва від 15 березня 2021 року, голови комісії з припинення КП УЖГ Солом`янського району м. Києва від 12 березня 2021 року, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" від 11 березня 2021 року, Київською міською радою не приймалось рішення про приватизацію вказаного майна та щодо залучення інвестора або проведення інвестиційного конкурсу на здійснення ремонту спірного об`єкту.
Статутом КП УЖГ Солом`янського району м. Києва (в редакції від 23 жовтня 2001 року), не передбачено повноважень директора підприємства щодо відчуження комунального майна, в тому числі шляхом укладення інвестиційних договорів на проведення ремонтних робіт.
Тобто директор КП УЖГ Солом`янського району м. Києва не мав необхідного обсягу прав та повноважень, передбачених діючим законодавством, оскільки не мав права розпоряджатись комунальним майном, а також те, що укладення інвестиційного договору повинно було відбуватись на конкурсних засадах, останній не мав права укладати інвестиційний договір, положення якого передбачають перехід права власності на нерухоме майно з комунальної у приватну.