П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 569/11753/20
провадження № 51-3262км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2022 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самбора Львівської області, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1,
якого визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
Ухвалою Рівненського апеляційного судувід 25 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він придбав підроблений паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_7 (№ НОМЕР_1 ), який 27 січня 2019 року о 18:06 год пред`явив у пункті пропуску № 320100 "Бориспіль - D" ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" під час проходження паспортного контролю після прибуття до України. Надалі у лютому 2019 року ОСОБА_6, використовуючи вищевказаний підроблений паспорт, отримав повторно видане свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_7, потім на його підставі отримав паспорт громадянина України зі своїм зображенням, а 01 липня 2019 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що суди дійшли помилкового висновку про визнання ряду письмових доказів недопустимими та неналежними, зокрема:
- протоколів тимчасових доступів до речей і документів від 24 та 25 березня і 10 квітня 2020 року через відсутність в ухвалах слідчих суддів окремих вказівок про можливість вилучення оригіналів чи копій документів;
- протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_6, оскільки, попри твердження місцевого суду, цю слідчу дію було проведено з дотримання вимог КПК, що додатково підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 ;
- висновків портретної експертизи від 06 травня 2020 року № СЕ-19-20/12112-ФТ та почеркознавчої експертизи від 08 липня 2020 року № СЕ-19-20/16200-ПЧ, оскільки суди попередніх інстанцій передчасно та безпідставно застосували доктрину плодів отруєного дерева;
- протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2020 року за участю свідка ОСОБА_9, оскільки короткий проміжок часу проведення цієї слідчої дії, на думку прокурора, не може свідчити про істотне порушення вимог КПК, а обличчя, зображені на фотознімках у протоколі у відповідності до вимог ч. 2 ст. 228 КПК не мали різких відмінностей у зовнішності;
- прокурор вважає безпідставними та невмотивованими висновки місцевого суду про те, що ряд листів інформаційного характеру не є доказами в розумінні статей 80, 99 КПК;
- вказує на те, що місцевим судом порушено засаду безперервності судового розгляду, оскільки суддя за наслідками виходу із нарадчої кімнати 16 листопада 2020 року замість проголошення вироку постановив ухвалу, якою відновив судовий розгляд для з`ясування певних обставин, а повторно судові дебати провів лише 16 квітня 2021 року;
- зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.
У запереченняхна касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_10, яка діє в інтересах виправданого ОСОБА_6, вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. У запереченнях на касаційну скаргу захисник просила здійснювати касаційний розгляд без її участі.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про допущення апеляційним судом істотних порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Недотримання апеляційним судом наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В апеляційній скарзі прокурор наголошував на безпідставному визнанні місцевим судом недопустимими доказами протоколів тимчасових доступів до речей і документів від 24 березня 2020 року (до документів, що знаходяться у володінні Управління ДМС України у Рівненській області), від 25 березня 2020 року (до документів, що знаходяться у володінні Управління ДМС України у Черкаській області), від 10 квітня 2020 року (до документів, що знаходяться у володінні ДМС України) з огляду на відсутність в ухвалах слідчих суддів дозволу на вилучення оригіналів чи копій документів, до яких слідчому було надано тимчасовий доступ.
Апеляційний суд, надаючи оцінку вказаним доводам прокурора, погодився із твердженнями місцевого суду про недопустимість як доказів протоколів тимчасових доступів до речей і документів.
Однак колегія суддів вважає ці висновки безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що у клопотаннях слідчого про надання йому тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні Управління ДМС України в Черкаській області, Управління ДМС України в Рівненській області та ДМС України, датовані 03 березня 2020 року йшлося про тимчасовий доступ до документів з можливістю вилучення їх оригіналів.
Вказані клопотання слідчого ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року були задоволені в повному обсязі. Тобто слідчим суддею надавались дозволи на тимчасовий доступ до документів включно з можливістю вилучення оригіналів таких документів.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі надання слідчим суддею тимчасового доступу до документів, йдеться не лише про можливість ознайомлення із ними, а й про можливість виготовлення копій таких документів або ж їх вилучення. Зі змісту ч. 1 ст. 159 КПК слідує, що такий тимчасовий доступ полягає у наданні стороні кримінального провадження можливості вчинити одне або кілька діянь, які безпосередньо вказані у цій статті, а саме: можливості ознайомитися з відповідними документами, зробити їх копії, вилучити їх.
Таким чином, твердження судів попередніх інстанцій про недопустимість протоколів тимчасових доступів до документів з підстав ненадання слідчим суддею дозволу на вилучення оригіналів документів, до яких слідчому надано доступ, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Допитана в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_8 вказувала про те, що в ході проведення нею вказаних слідчих дій документи, до яких вона отримала доступ на підставі ухвал слідчих суддів, надавалися службовими особами Управлінь ДМС України в Рівненській та Черкаській областей, а також службовими особами ДМС України добровільно, без будь-яких заперечень.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що без належної перевірки суду апеляційної інстанції залишилися висновки місцевого суду про те, що ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справах № 757/11374/20-к, № 757/11354/20-к, № 757/11372/20-к, № 757/11373/20-к, № 757/11377/20-к ґрунтуються на документах, які були отримані в порушення вимог КПК та джерело походження яких невідоме, оскільки такі висновки суду першої інстанції є передчасними, належним чином невмотивованими та такими, що зроблені без дослідження усіх обставин справи.