ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 750/12927/19
провадження № 51-4263км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вироки Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2020 року та Чернігівського апеляційного суду від 2 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010003758, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ліпецьк Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, за пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Згідно з вироком суду, 6 квітня 2019 року ОСОБА_7, незаконно придбав та зберігав психотропну речовину (амфітамін) без мети збуту, яку цього ж дня було у нього виявлено та вилучено працівниками поліції.
Крім того, 22 червня 2019 року в денний час ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, з особливою жорстокістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння, свідомо бажаючи спричинити особливі фізичні страждання та настання смерті своїй малолітній дитині - ОСОБА_8, умисно завдав останньому невстановленим предметом 45 ударів в область голови, 13 ударів в область грудної клітки та 2 удари в область живота. Після чого, невстановленим предметом закрив ОСОБА_8 отвори рота і носа, чим спричинив тілесні ушкодження у виді механічної асфіксії, від яких останній помер на місці події.
У результаті насильницьких дій ОСОБА_7 малолітній потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з множинними синцями (28 шт.), саднами (21 шт.), ранами (2 шт.), множинними субарахноїдальними крововиливами над поверхнею головного мозку та мозочку (7 шт.), механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також саден на передній поверхні грудної клітки (13 шт.) та живота (2 шт.), які є легкими тілесними ушкодженнями. Смерть малолітнього ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від механічної асфіксії через закриття невстановленим предметом отворів носа та рота.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок районного суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді арешту на строк 4 місяці, за пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку засудженого, кримінальне провадження розглянуто однобічно, упереджено, з обвинувальних ухилом, а вирок суду є незаконним, оскільки ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, які, до того ж, не підтверджують його винуватість у вчиненні вбивства. Вказує, що під час досудового розслідування у нього не було захисника, чим було порушено право на захист, а з боку працівників правоохоронних органів здійснювався психологічний та фізичний тиск з метою отримання від нього визнавальних показань.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, в основу вироку покладено недопустимі докази, які було отримано із застосуванням працівниками правоохоронних органів психологічного та фізичного тиску до засудженого. Апеляційний суд належним чином не розглянув скарги сторони захисту, повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження та безпідставно не визнав докази недопустимими. Враховуючи викладене рішення судів не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали свої касаційній скарги і просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цих скарг.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із цим, засуджений та його захисник не оскаржують судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині засудженнята правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства малолітньої дитини - ОСОБА_8, вчиненого з особливою жорстокістю, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,за обставин, викладених у вироку, доводиться показаннями свідка ОСОБА_9, котрий у суді пояснив, що він разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 прибули на місце події, де в квартирі в спальній кімнаті на дивані виявили мертву дитину, котра була вся у синцях. Біля під`їзду знаходився засуджений, котрий за зовнішнім станом був нетверезий, з собою у нього була пляшка спиртного. ОСОБА_7 пояснив, що разом з дітьми грався в квартирі, билися подушками, потім лягли відпочивати, а коли прокинувся, то виявив, що дитина була мертва. Аналогічні показання надали свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
З протоколу огляду місця події від 22 червня 2019 року вбачається, що слідчим в присутності понятих був проведений огляд квартири АДРЕСА_2 ), в ході якого в кімнаті на дивані було виявлено труп ОСОБА_8 зі слідами тілесних ушкоджень.
Сам засуджений ОСОБА_7 у суді пояснив, що в день події вживав алкогольні напої. Під час гри з синами одна подушка розірвалась і пір`я розсипалось по кімнаті. Коли лягали відпочивати, ніяких тілесних ушкоджень у сина ОСОБА_12 не було, а коли прокинувся, побачив, що останній помер. Тоді він побіг до сусідки щоб викликати швидку та поліцію і пішов за цигарками. Повертаючись з магазину він вживав алкогольний напій.
Допитана у суді свідок ОСОБА_13, пояснила, що під час спільного мешкання у них з засудженим народилося двоє синів. В день події приблизно о 7:00 вона пішла з квартири, де залишився ОСОБА_7 з синами. Свідок ОСОБА_14, матір засудженого, повідомила, що від сусідки сина їй стало відомо, що останній до неї приходив та просив викликати швидку, бо щось трапилось з ОСОБА_12 . Коли вона зайшла до квартири, побачила пух від подушки по всій кімнаті та розкидані іграшки, а ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_12 помер. На дивані вона побачила труп дитини, після чого забрала іншого онука і пішла на вулицю до під`їзду, де дочекалася приїзду поліції. Свідок підтвердила, що надавала дозвіл працівникам поліції на огляд квартири.
Показання свідка узгоджуються з протоколом огляду речей від 18 липня 2019 року, згідно з яким під час проведення огляду відеозапису з нагрудних камер патрульних поліцейських, виявлено як свідок ОСОБА_14, повідомляє працівникам поліції, що в квартирі, де відбулась подія, перебував разом із дитиною її батько, зателефонував їй і сказав, що ОСОБА_12 помер і вона прибула за цією адресою, в подальшому працівники поліції, зайшовши до квартири виявили труп дитини з ознаками насильницької смерті.
Свідок ОСОБА_15, котрий здійснював досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, пояснив, що він проводив слідчий експеримент з ОСОБА_7, під час якого були присутні поняті, захисник та оперативні співробітники. При цьому, ОСОБА_7 розповідав про подію того дня і показував, як завдавав ударів. За результатами слідчої дії було складено відповідний протокол, зі змістом якого було ознайомлено всіх учасників. Скарг та зауважень від присутніх не надходило. Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він здійснював відеозапис вищевказаної слідчої дії. ОСОБА_7 розповідав все, як відбувалось. До місця проведення слідчого експерименту засудженого було доставлено конвоєм, а по закінченню конвой відвіз його назад. Зазначив, що засуджений не повідомляв про неправомірні дії по відношенню до нього. Свідок ОСОБА_17, підтвердив, що був понятим під час проведення слідчого експерименту із засудженим. Він пояснив, що працівником поліції ставилися питання, а ОСОБА_7 відповідав на них і показував, де вчинив вбивство. Засуджений все пояснював добровільно, без примусу. По закінченню слідчого експерименту було складено протокол, з яким свідок ознайомився і ні у кого з присутніх заяв чи зауважень не було.
Як убачається з протоколу слідчого експерименту від 24 червня 2019 року та відеозапису до нього, проведеного за участю засудженого ОСОБА_7, останній пояснив та показав на місці події, як 22 червня 2019 року, повернувшись додому з магазину, він нагодував дітей, випив спиртне та ближче до 15:00 вживав наркотичний засіб. Тоді син ОСОБА_18 став голосно кричати, він зайшов до кімнати та тричі вдарив його по голові, щоб той заспокоївся. Коли дитина заспокоїлась, ОСОБА_7 разом з нею ліг відпочивати на дивані, а коли прокинувся, то виявив, що ОСОБА_18 синій та не дихає. Він почав робити штучний масаж серця і дихання рот в рот, проте це не допомогло.
З протоколу про результати проведення -аудіо, -відеоконтролю особи від 25 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_7 в довільній розмові пояснює своєму співрозмовнику, що того дня, коли сталося вбивство дитини ОСОБА_8, він знаходився в квартирі разом з двома синами ( ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ), більше нікого в квартирі не було, він вживав наркотичний засіб і нічого не пам`ятає. Прокинувся на дивані, з ОСОБА_19 було все добре, а у іншого - ОСОБА_18, була голова вся синя, допускає, що його "клемануло" і він вбив дитину.
З висновку експерта № 637 від 22 липня 2019 року вбачається, що у ОСОБА_8 виявлено множинні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а саме: механічна асфіксія внаслідок закриття отворів рота та носу предметом, морфологічні властивості якого в ушкодженнях не відобразились, яка є наслідком дії тупого (тупих) предмету (предметів) за механізмом тиснення і призвела до настання смерті, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення має ознаки тяжких тілесних ушкоджень; закрита черепно-мозкова травма з множинними синцями (28 шт.), саднами (21 шт.), ранами (2 шт.), крововиливами в м`яких тканинах голови з внутрішньої поверхні (5 шт.), множинними субарахноїдальними крововиливами над поверхнею головного мозку та мозочку (7 шт.), які є наслідком дії тупих предметів за механізмами удару, струсу та тертя, які, як єдине багатокомпонентне ушкодження, в сукупності, за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; садна на передній поверхні грудної клітки (13 шт.) та живота (2 шт.), є наслідком дії тупих предметів за механізмом тертя, як кожне окремо, так і в сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень; синці спини (2 шт.), лівої верхньої кінцівки (12 шт.), правого коліна (2 шт.), є наслідком ударної дії тупих предметів і як кожне окремо, так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження в ділянці голови (комплекс черепно-мозкової травми) утворилися не менш ніж від 45-50 травматичних впливів; тілесні ушкодження в ділянці спини, лівій верхній кінцівці та правому коліні утворилися не менше ніж від 16 травматичних впливів; садна на передній поверхні грудної клітки та животі утворилися не менш ніж від 15 травматичних впливів; тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми утворились за життя, незадовго до настання смерті, могли утворитись в короткий проміжок часу, від декількох хвилин до кількох годин; ушкодження у вигляді механічної асфіксії внаслідок закриття отворів роту та носу предметом, морфологічні властивості якого в ушкодженнях не відобразились, утворились безпосередньо перед настанням смерті за дуже короткий проміжок часу (до декількох хвилин), і є її причиною; садна на передній поверхні грудної клітки та животі також утворились незадовго до настання смерті; синці на спині та лівій верхній кінцівці, правому коліні, утворились не менш ніж за 4-5 діб до настання смерті.
Між наявною у дитини ОСОБА_8 механічною асфіксією внаслідок закриття отворів роту та носу і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Наявність у дитини описаного вище комплексу тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, безумовно, сприяла її настанню. До моменту втрати свідомості внаслідок черепно-мозкової травми та (або) механічної асфіксії дитина відчувала сильний фізичний біль. Смерть дитини настала 22 червня 2019 року в проміжку часу з 12:00 до 16:00.
Також судом було досліджено висновки експертів № 675 від 31 липня 2019 року, № 869 від 4 вересня 2019 року та № 1031 від 4 листопада 2019 року. З вказаних висновків експертів убачається, що виявлений у ОСОБА_8 комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитись внаслідок падіння з висоти, як з попереднім наданням тілу прискорення так і без такого з подальшим ударом об площину, виступаючи предмети.
Морфологічні особливості та взаєморозташування тілесних ушкоджень від яких настала смерть ОСОБА_8, дають змогу категорично виключити можливість їх утворення за умов знаходження дитини в непритомному стані, лежачи обличчям притиснутим до подушки, ліжка, простирадла, м`якої іграшки тощо.
Категорично виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у виді комплексу механічної асфіксії внаслідок закриття отворів роту та носу за умов випадкового закриття дихальних шляхів отворів носу та роту сторонніми предметами (подушка, простирадло, м`яка іграшка тощо).
Експерти вважають можливим утворення тілесних ушкоджень (комплекс механічної асфіксії внаслідок закриття отворів роту та носу) від яких настала смерть дитини внаслідок активних дій сторонньої особи, а саме закриття дихальних шляхів (отворів роту та носу) долонею руки або сторонніми предметами (в тому числі подушкою).
Згідно висновку, експерти вважають неможливим утворення виявленого комплексу тілесних ушкоджень, внаслідок дій дворічної дитини, настання смерті дитини від закриття його дихальних шляхів тілом дворічної дитини шляхом навалювання (накочування) та (або) тривалого лежання на обличчі також є неможливим.
Крім того, допитаний у суді експерт ОСОБА_20 пояснив, що виходячи з анатомічної властивості дитини до року в частині будови носа, необхідно прикласти значних зусиль, щоб перекрити повітря. На думку експертів, дитина не в змозі перекрити і ніс і рот потерпілому, щоб не поступало повітря. Таких випадків в медичній практиці не траплялося. Отже, дворічна дитина в силу своїх фізичних даних не могла задушити потерпілого. Не міг потерпілий задихнутися і від накидання на обличчя подушки, оскільки, зазвичай, коли людині перекрити повітря, то вона починає пручатися і загиблий шляхом рухів міг звільнити свої органи дихання. В такому випадку загиблий міг задихнутися в тому разі, якщо б у нього на обличчі була подушка і хтось повинен був її утримувати в такому положенні. Всі виявлені у потерпілого тілесні ушкодження є прижиттєвими і утворилися неодночасно, а протягом певного відрізку часу.
Згідно з висновком експерта № 392 від 30 липня 2019 року, ОСОБА_7 в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час клінічних ознак психічного захворювання не виявлено, за своїм психічним станом на теперішній час він здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального провадження та давати правильні свідчення. Застосування примусових заходів медичного характеру не показане. Відповідно до висновку експерта № 393 від 30 липня 2019 року у ОСОБА_7 мають місце клінічні ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків), синдром залежності. На даний час утримання, але в умовах, що виключають вживання, тому відповідне лікування йому не показане.
Суд, оцінивши показання свідків, експерта та засудженого у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
При цьому, суд в своєму рішенні зазначив підстави, через які визнав доводи засудженого про невинуватість у вчиненому, необґрунтованими, а його власні версії розвитку подій безпідставними та розцінив їх як спробу перекласти свою провину за вчинене на інших осіб.
Зокрема судом перевірялись версії щодо можливості вбивства потерпілого колишнім чоловіком його співмешканки - ОСОБА_21, самою співмешканкою - ОСОБА_13 та малолітнім ОСОБА_19, котрий, на думку засудженого, в процесі гри якимось чином міг це зробити.
Відхиляючи версію ОСОБА_7 щодо можливості вбивства потерпілого колишнім чоловіком його співмешканки та сомою ОСОБА_13, суд зазначив, що засудженим не надано розумних пояснень того, яким чином до квартири міг потрапити ОСОБА_21, якщо він не мав вільного доступу до неї і ключів від квартири у нього не було, навіщо йому вбивати малолітнього потерпілого, якщо у нього був конфлікт безпосередньо із ОСОБА_7 . Зазначене стосується й співмешканки - ОСОБА_13, яку за показаннями засудженого, він приблизно за три місяці до описаного злочину вигнав з квартири.
Також суд зазначив, що версія щодо можливості вбивства потерпілого його дворічним братом, в достатній мірі була перевірена під час досудового розслідування та не знайшла свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження у суді.
При цьому суд послався на висновки експертів, якими встановлено, що причиною смерті малолітнього потерпілого стала механічна асфіксія внаслідок закриття отворів роту та носу. Разом із цим експертна комісія категорично виключила можливість утворення механічної асфіксії внаслідок закриття отворів роту та носу за умови знаходження дитини в непритомному стані, лежачі обличчям притиснутим до подушки, ліжка, простирадла, м`якої іграшки тощо, а також за умов випадкового закриття дихальних шляхів отворів носу і роту сторонніми предметами.
Утворення тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого можлива виключно внаслідок активних дій сторонньої особи, а саме закриття дихальних шляхів (отворів роту та носу) долонею руки або сторонніми предметами (в тому числі подушкою). Категорично спростовується можливість утворення комплексу тілесних ушкоджень внаслідок дії дворічної дитини. Експертна комісія дійшла висновку про неможливість настання смерті потерпілого від закриття його дихальних шляхів тілом дворічної дитини шляхом навалювання (накочування) та (або) тривалого лежання на обличчі.
З урахуванням наведеного суд зазначив, що висновки судових експертиз вказують на неможливість заподіяння потерпілому, як усього комплексу виявлених тілесних ушкоджень, так і окремо тілесного ушкодження, від якого настала смерть - механічної асфіксії внаслідок закриття отворів роту та носу, в результаті умисних або необережних дій дворічної дитини. До того ж, експерт ОСОБА_20, будучи допитаним у суді, підтвердив, що дворічна дитина не в змозі перекрити і ніс і рот потерпілому, щоб не поступало повітря і таких випадків в медичній практиці не траплялося.
Отже, суд дійшов висновку, що оскільки на час вчинення інкримінованого злочину з дорослих в квартирі знаходився лише ОСОБА_7, тому саме він і вчинив умисне вбивство. Такий висновок частково підтверджується протоколом слідчого експерименту, в ході проведення якого засуджений підтвердив, що тричі вдарив по голові малолітнього потерпілого, щоб той не кричав, та протоколом -аудіо, -відеоконтролю особи, з якого вбачається, що ОСОБА_7 в довільній розмові з співрозмовником допускає, що його "клемануло" і він вбив дитину.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими. Всупереч твердженням сторони захисту, оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення обвинувального вироку.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам, в тому числі і тим, на які засуджений та захисник посилаються при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зокрема, судом перевірялись версії засудженого щодо можливого вбивства потерпілого іншими особами, які він визнав неспроможними та погодився з висновками місцевого суду в цій частині. При цьому суд звернув увагу на те, що навіть за можливого розвитку подій наведених ОСОБА_7, останній хоча і спав, проте перебував в одній кімнаті з малолітніми дітьми, і в разі гіпотетичного скоєння злочину сторонніми особами, шум, який є невід`ємною частиною таких протиправних дій, мав би розбудити його. До того ж, в квартирі мали б залишитись сліди перебування сторонніх осіб, проте в ході ретельного досудового розслідування цієї справи жодних слідів залишених сторонніми особами встановлено не було, а лише виявлено сліди ОСОБА_7 .