Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 496/1551/19
провадження № 61-4989св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Бюро Технічної Інвентаризації" Одеської міської ради, Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області,
третя особа - Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїка Леся Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року у складі судді Буран В. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Комунального підприємства "Бюро Технічної Інвентаризації" Одеської міської ради (далі - КП "БТІ" ОМР), Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа - Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїка Л. О., про скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування позову зазначила, що державний реєстратор Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїка Л. О. 28 квітня 2017 року на підставі свідоцтва про право власності зареєструвала об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності за ОСОБА_2, а саме садовий будинок. Вказувала, що державний реєстратор повинна була витребувати з бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) копію свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, на підставі якого БТІ проводило державну реєстрацію, i пересвідчитись, що БТІ дійсно проводило державну реєстрацію. Однак, зазначені вимоги державним реєстратором виконані не були, тому рішення про державну реєстрація права власності є незаконним.
З огляду на викладене, позивача просила суд скасувати рішення державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїки Л. О., номер запису про право власності 20235533, дата та час реєстрації: 28 квітня 2017 року о 14:15:18 год, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач просила суд стягнути із відповідачів відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та судові витрати.
Не погоджуючись з позовом ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду відзив, в якому просила відмовити у його в задоволенні повністю. Відзив обґрунтовала тим, що згаданий садовий будинок належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на садовий будинок від 16 листопада 1994 року, виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради народних депутатів на підставі рішення від 01 листопада 1994 року № 52. Факт будівництва зазначеного садового будинку підтверджується актом про закінчення будівництва и введенню в експлуатацію садового будинку та господарських будівель. Право на зазначений садовий будинок підтверджується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 травня 2017 року № 86298912. Щодо невідповідності свідоцтва на право власності на садовий будинок формі свідоцтва, яка затверджена наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56 "Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб", згадане свідоцтво видано раніше дати видання та набрання чинності наказу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі №496/5309/18 визнано протиправним та скасовано рішення від 12 травня 2017 року № 317-VII Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині скасування рішення від 28 березня 2017 року № 296-VII щодо надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною прощею 0,063 га, для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2 . Дії державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїки Л. О. вважала правомірними та такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїки Л. О., номер запису про право власності 20235533, дата та час реєстрації: 28 квітня 2017 року о 14:15:18 год, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2, КП "Бюро Технічної Інвентаризації" ОМР та Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн та судові витрати у сумі 5 000,00 грн, а всього 5 768,40 грн по 1 922,80 грн з кожного.
Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що для проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_2 надала державному реєстратору свідоцтво про право власності, однак згадане свідоцтво видано з порушенням процедури; відсутні відомості про витребування інформації, необхідної для реєстрації, тому оскаржуване рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року змінено в частині мотивування.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, однак не звернув увагу на те, що при прийнятті рішення щодо реєстрації прав власності на садовий будинок державний реєстратор не перевірив достовірність наданих заявником документів та відповідність їх вимогам законодавства, тим самим порушив процедуру проведення реєстраційних дій, що призвело до порушення прав позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, з урахуванням уточнень, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_4 зазначає пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на те, що вона зверталася до суду першої інстанції з заявою про забезпечення доказів, шляхом витребування реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, без дослідження якої неможливе вирішення даної справи, однак суд першої інстанції вказану заяву не розглянув, не постановив жодної ухвали про її розгляд. Також, заявник вказує на те, що зверталася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування вказаної реєстраційної справи, однак суд безпідставно відхилив вказане клопотання.
Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій;
- не встановили та не зазначили у оскаржуваних судових рішеннях про те, відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії;
- не звернули увагу на те, що оскільки серед документів, наданих на проведення реєстраційної дії, наявні: акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію від 29 серпня 1994 року, свідоцтво про право власності від 01 листопада 1994 року, технічний паспорт від 02 серпня 1996 року, а також довідка про реєстрацію від 12 квітня 2017 року, державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
У вересні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому заявник, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Біляївського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи № 496/1551/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2022 року матеріали справи № 496/1551/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на садовий будинок, виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1994 року, та згідно з свідоцтвом про право власності на садовий будинок, виданим виконавчим комітетом Біляївської районної ради, садовий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3, яка передана в приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Нерубайської сільської ради народних депутатів від 25 березня 1993 року № 124, належить ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до копії відповіді КП "БТІ" ОМР право власності на нерухоме майно за адресою:АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на садовий будинок від 16 листопада 1994 року, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 01 листопада 1994 року № 52.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 вересня 2018 року № 137252543, садовий будинок, загальною площею 163,8 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3, належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35026384 від 03 травня 2017 року, Заїки Л. О., Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 отримав земельну ділянку розміром 0,0613 га, що розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 20 липня 2001 року.
06 червня 2002 року ОСОБА_6 продав цю земельну ділянку ОСОБА_1, уклавши договір купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі за № 1805 державним нотаріусом Кифоренко Р. Б., що підтверджується архівною довідкою Одеського державного нотаріального архіву від 17 лютого 2016 року № 193/01-18.
12 серпня 2003 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1178.