Постанова
Іменем України
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 161/3390/22
провадження № 61-10169св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Луцький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2022 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
ОСОБА_1 у березні 2022 року звернулася до суду з позовом до Луцького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (далі - Луцький національний технічний університет) про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу від 30 серпня 2021 року № 101-7-35 ОСОБА_1, як викладача кафедри фізики та вищої математики, прийнято до Луцького національного технічного університету на посаду асистента кафедри фізики та вищої математики за строковим трудовим договором з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року за ставкою посадового окладу визначеного відповідно до навчального навантаження на 2021/2022 навчальний рік, із встановленою надбавкою за вислугу років (стаж педагогічної роботи станом на 01 вересня 2021 року становить 26 років 08 місяців 04 дні) у розмірі 30 % посадового окладу. Наказом ректора Луцького національного технічного університету "Про відсторонення від роботи" від 26 листопада 2021 року № 161?07?35 її починаючи з 30 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Причиною відсторонення вказано її відмову від щеплення проти COVID-19 або ненадання відповідного документа про наявність протипоказань до вакцинації. Однак, жодної перевірки стосовно даного факту не проводилося, будь-яких актів не складалося та з такими документами позивача ніхто не ознайомлював. Процедура відсторонення від виконання трудових обов`язків проведена з порушенням вимог Конституції України та норм чинного трудового законодавства. У позасудовому порядку вирішити спір не виявляється за можливе. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення його від роботи, зобов`язати відповідача поновити попереднє становище позивача та допустити її до виконання посадових обов`язків асистента кафедри фізики та вищої математики за трудовим договором з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року, а також стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 949,99 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 ухилилася від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до положення статті 46 КЗпП України відповідач правомірно відсторонив її від роботи без збереження заробітної плати.
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що,доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- неправильно застосували статтю 46 КЗпП України, пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хворіб" (далі - Закон № 1645-III) в частині застосування відсторонення працівника від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19;
- проігнорували, що факт відмови/ухилення від обов`язкового огляду чи від щеплення проти COVID-19 на день звільнення позивачки не був встановлений належним медичним документом у встановленому законодавством порядку;
- не врахували, що на день відсторонення позивачки від роботи документально було встановлено і визнано факт проходження обов`язкового медичного огляду на предмет захворювання на COVID-19;
- неправильно зазначали, що підставою для відсторонення від роботи за статтею 46 КЗпП України є також відмова або ухилення працівника від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій для яких таке щеплення є обов`язковим, оскільки таке тлумачення є довільним і не може бути застосоване на розсуд суду чи судді;
- не врахували, що відповідач при відстороненні позивачки від роботи діяв в порушення статі 31 КЗпП України, якою передбачено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, тобто з перевищенням своїх службових повноважень;
- не врахували, що відповідач обмежив конституційне право позивачки на працю.
Також, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у справах про відсторонення від роботи працівника через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, на думку заявника, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки фактично не розглянув справу по суті, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду не оголосив, копії ухвали сторонам не вручив, після перевірки явки сторін попереднього з`ясував їх позиції, а слова для виступу з вступним словом (чи в дебатах) сторонам не надав, матеріалів справи не досліджував. Також заявник вказує, що звукозапис судового засідання не відповідає дійсності.
У листопаді 2022 року Луцький національний технічний університет із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 161/3390/22 з Луцького міськрайонного суду Волинської області; надано відповідачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 161/3390/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 161/3390/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року касаційне провадження у справі № 161/3390/22 поновлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ректора Луцького національного технічного університету від 30 серпня 2021 року № 101-7-35 ОСОБА_1 призначено на посаду асистента кафедри фізики та вищої математики за строковим трудовим договором з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року за ставкою посадового окладу визначеного відповідно до навчального навантаження на 2021/2022 навчальні роки, із встановленою надбавкою за вислугу років (стаж педагогічної роботи станом на 01 вересня 2021 року - 26 років 08 місяців 04 дні) у розмірі 30% посадового окладу.
04 листопада 2021 року ректором Луцького національного технічного університету Вахович І. видано наказ "Про подання переліку працівників, які підлягають відстороненню від роботи (виконання робіт)" № 701-05-35, згідно з яким наказано ознайомити всіх працівників з повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У повідомленні зазначено, що згідно з пункту 41?6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 просять до 06 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19 включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також можна надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595. У випадку неподання до 06 листопада 2021 року одного із зазначених документів, 09 листопада 2021 року таких осіб буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону № 1645-III. Період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за працівника страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
В акті про відмову від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 06 листопада 2021 року вказано, що працівник Луцького національного технічного університетуОСОБА_1 відмовилась або ухиляється від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та не надала письмових пояснень з цього питання. Їй було роз`яснено обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких та надали відповідний медичний висновок, а також повідомлено, що у разі відмови або ухилення від щеплення працівник буде відсторонений від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати на строк до усунення причин.
06 листопада 2021 року працівниками Луцького національного технічного університету складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з актом про відмову від проходження щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID?19, затверджений ректором ОСОБА_2 та акт про відсутність позивача на роботі без поважних причин.
Згідно з розпорядженнями ректора Луцького національного технічного університету від 05, 12, 19, 26 листопада 2021 року, з 13 листопада 2021 року по 27 листопада 2021 року навчання в університеті здійснювалось в дистанційному порядку (освітній процес в очному режимі відновлено 30 листопада 2021 року).
Наказом Луцького національного технічного університету від 26 листопада 2021 року № 161-07-35 "Про відсторонення працівників від роботи (виконання робіт)" ОСОБА_1 з 30 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є працівником закладу вищої освіти. Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який набув чинності 08 листопада 2021 року .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб
у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони
і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом,
є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83