Постанова
Іменем України
26 квітня 2023року
м. Київ
справа № 2о-23/2010
провадження № 61-10449св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Вербуватівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області,
заінтересовані особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2010 року Вербуватівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати відумерлою спадщину, що залишилася після померлої особи - ОСОБА_3, що проживав в будинку АДРЕСА_1, та передати у власність територіальної громади Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області земельну ділянку/пай № 246-р загальною площею 6,65 га.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року заяву Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - земельну ділянку для ведення селянського господарства у розмірі 6,65 га ріллі, розташовану на території Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області .
Передано у власність територіальної громади Вербуватівської сільської Ради Юр`ївського району Дніпропетровської області земельну ділянку для ведення селянського господарства в розмірі 6,650 га ріллі, що належала покійному ОСОБА_3 на підставі сертифікату виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією розпорядженням від 28 листопада 1996 року № 246-р, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 16 липня 2008 року.
Не погодившись з таким рішенням суду, 27 грудня 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надіслати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, надати докази отримання оскаржуваного рішення, докази на підтвердження поважності причин пропуску строку та документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Апеляційний суд роз`яснив заявнику строк та порядок виконання вимог ухвали, попередив про наслідки їх невиконання.
Ухвала апеляційного суду про залишення без руху апеляційної скарги мотивована тим, що 05 січня 2011 року ОСОБА_2 вручено повний текст рішення суду першої інстанції, тому підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Крім того, до апеляційної скарги не додано докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції саме 23 грудня 2021 року.
15 квітня 2022 року ОСОБА_2, на усунення недоліків апеляційної скарги, подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. На обґрунтування причин пропуску строку посилалась на те, що рішення суду першої інстанції вона отримала лише 23 грудня 2021 року. До клопотання додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 45,00 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року.
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтована тим, що недоліки апеляційної скарги, у встановлений ухвалою цього ж суду строк, станом на 20 квітня 2022 року скаржник не усунула. ОСОБА_2 не надала докази вручення оскаржуваного рішення суду саме 23 грудня 2021 року. Не зазначила інші поважні підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Арґументи учасників справи
13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не врахував, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
- апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 не була обізнана про розгляд справи, повідомлення про виклики до суду не отримувала. Розписка про вручення від 05 січня 2011 року їй не належить, оскільки з 2010 року за місцем реєстрації не проживає.
- ОСОБА_2 23 грудня 2021 року отримала повний текст оскарженого рішення суду першої інстанції в канцелярії суду, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, тому підстави для поновлення строку є поважними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2022року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).