Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 537/4740/20
провадження № 61-392св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України,
третя особа - голова Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Галина Іванівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року у складі судді Мурашової Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Лобова О. А., Одринської Т. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України (далі - Первинна профспілкова організація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Г. І. (далі - голова Первинної профспілкової організації), про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 17 листопада 1992 року ОСОБА_1 займав посаду культпрацівника профкому Кременчуцької тютюнової фабрики.
12 вересня 2006 року позивача переведено на посаду фінансового контролера профкому Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі - ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна"), який з 18 жовтня 2011 року перейменовано на Первинну профспілкову організацію ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України.
Протоколом Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України (далі - Профком Первинної профспілкової організації) № 7 від 14 березня 2018 року скорочено посади фінансового контролера і казначея Первинної профспілкової організації та введено посади бухгалтера та фінансового аналітика Первинної профспілкової організації.
27 березня 2018 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера Первинної профспілкової організації з 26 травня 2018 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України і рішення засідання Профкому Первинної профспілкової організації № 7 від 14 березня 2018 року.
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового контролера Первинної профспілкової організації у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу № 17 від 18 травня 2018 року та постанови № 5 від 29 травня 2018 року.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 537/2508/18, позов ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І., задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення засідання Профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 7 від 14 березня 2018 року; визнано незаконним та скасовано рішення засідання Профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 17 від 18 травня 2018 року, у частині надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера Профкому Первинної профспілкової організації; визнано незаконною та скасовано постанову Профкому Первинної профспілкової організації № 5 від 29 травня 2018 року, якою було звільнено ОСОБА_1, та поновлено його на зазначеній посаді.
Рішенням Профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом № 40 від 14 листопада 2018 року та постановою голови Первинної профспілкової організації № 8 від 14 листопада 2018 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді фінансового контролера на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року.
Рішенням Профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом № 42 від 20 листопада 2018 року, скорочено посаду фінансового контролера у зв`язку зі змінами в організації роботи Первинної профспілкової організації.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 23 січня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та рішення Профкому, оформленого протоколом засідання Профкому Первинної профспілкової організації № 42 від 20 листопада 2018 року.
Рішенням Профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом № 2 від 18 січня 2019 року, надано згоду на звільнення фінансового контролера Профкому ОСОБА_1 та 07 лютого 2019 року його звільнено з посади фінансового контролера Первинної профспілкової організації у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу Профкому Первинної профспілкової організації № 2 від 18 січня 2019 року та постанови голови Первинної профспілкової організації № 12 від 07 лютого 2019 року.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення Профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 10 від 12 червня 2017 року; рішення Профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 8 від 15 березня 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 14 від 03 травня 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 42 від 20 листопада 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 2 від 18 січня 2019 року; постанову Первинної профспілкової організації № 12 від 07 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера Первинної профспілкової організації. Стягнуто з Первинної профспілкової організації на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до 08 листопада 2019 року у розмірі 94 000,00 грн; 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера Первинної профспілкової організації допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2019 року стягнуто з Первинної профспілкової організації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн та судовий збір у розмірі 192,10 грн. Стягнуто з Первинної профспілкової організації на користь держави судовий збір у розмірі 6 147,20 грн.
Рішенням Профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом № 20 від 11 листопада 2019 року та постановою № 20 від 11 листопада 2019 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді фінансового контролера Первинної профспілкової організації на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року.
Рішенням Профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом № 18 від 25 вересня 2020 року, скорочено посаду фінансового контролера та бухгалтера Первинної профспілкової організації у зв`язку зі змінами в організації роботи.
25 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера профкому. Постановою голови Первинної профспілкової організації № 22 від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнений з посади фінансового контролера Первинної профспілкової організації у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, останній робочий день 25 листопада 2020 року.
На думку позивача, Первинна профспілкова організація при його звільненні з посади фінансового контролера Первинна профспілкова організація втретє допустила порушення приписів КЗпП України.
Так, рішення про скорочення посади та звільнення позивача приймалися неповноважним складом профкому, оскільки голова та члени профспілкового комітету відповідно до статуту профспілки обираються на п`ять років. А останні вибори голови та членів профспілкового комітету проводились у 1995 році. Постановою № 11 від 22 червня 2020 року одноособово головою Первинної профспілкової організації Голод Г. І. прийнято рішення про скорочення посади фінансового контролера та бухгалтера Первинної профспілкової організації, а тому таке рішення прийнято з перевищенням наданих голові Первинної профспілкової організації Голод Г. І. повноважень, відповідно є незаконним. Загальні збори профкому Первинної профспілкової організації про надання згоди на скорочення штату, попередження працівників про звільнення, оформлене протоколом № 18 від 25 вересня 2020 року, та загальні збори Профкому Первинної профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади за скороченням штату, оформлене протоколом № 23 від 24 листопада 2020 року, проводились заступником голови профкому ОСОБА_2 як головою зборів, ігноруючи вимоги статуту профспілки, де зазначено, що ведення засідання та зборів належить до компетенції голови профкому, делегувати повноваження голова профкому може заступнику голови або одному із членів профкому виключно у разі своєї відсутності. Голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І. була присутня на загальних зборах 25 вересня 2020 року та 24 листопада 2020 року, проте, не здійснювала свої повноваження та не головувала на засіданні Профкому Первинної профспілкової організації. В порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП ОСОБА_1 не було запропоновано наявну у Первинній профспілковій організації вакантну посаду бухгалтера, яку він мав можливість зайняти з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду. Водночас ОСОБА_1 не був попереджений про звільнення у строк не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення. Позивачу не були виплачені всі належні йому суми в день звільнення, а саме, заробітну плату за останні два тижні роботи в листопаді 2020 року, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку.
У зв`язку з незаконним звільненням позивачу також було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 30 000,00 грн, оскільки незаконним звільненням принижено його честь, гідність та ділову репутацію.
Позивач просив:
визнати незаконним та скасувати постанову Профкому Первинної профспілкової організації № 11 від 22 червня 2020 року;
визнати незаконним та скасувати рішення засідання Профкому Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 18 від 25 вересня 2020 року;
визнати незаконною та скасувати постанову № 16 Профкому Первинної профспілкової організації від 25 вересня 2020 року про попередження скорочення посад;
визнати незаконною та скасувати постанову Профкому Первинної профспілкової організації № 22 від 25 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера Профкому Первинної профспілкової організації;
стягнути з Первинної профспілкової організації на користь ОСОБА_1 :
середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2020 року по дату винесення рішення судом;
невиплачену вихідну допомогу в розмірі 10 427,50 грн;
невиплачену заробітну плату за період з 13 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року;
невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7 676,24 грн;
середній заробіток за час не проведення розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2020 року по дату винесення рішення судом;
заподіяну моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І., про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
оскаржувані позивачем рішення голови Первинної профспілкової організації та Профкому Первинної профспілкової організації про скорочення штату, про звільнення працівників за скороченням штату прийняті уповноваженими особами, в межах компетенції, наданої статтею 55 Конституції України, статтею 15 ЦК України, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статутом Первинної профспілкової організації, Статусом профспілкового працівника, затвердженого постановою Президії Федерації Професійних спілок України 23 березня 2004 року № П-8-8;
позивач ОСОБА_1, який обіймав посаду фінансового контролера, є найманим працівником Первинної профспілкової організації, але не є членом виборчого органу, тому що посада фінансового контролера не є виборною. Посада фінансового контролера фінансувалася коштами за рахунок внесків членів Первинної профспілкової організації, яка є неприбутковою організацією, тому і рішення про скорочення штату, приймали члени профкому цієї організації ( пункт 1, 2 статті 247 КЗпП України);
відповідачем дотримані положення статей 43, 247-249 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з посади фінансового контролера з 26 листопада 2020 року;
судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Роботодавець провів опитування членів Первинної профспілкової організації, за результатами їх думки, з метою зменшення видатків, прийняв рішення за погодженням з Профкомом Первинної профспілкової організації про скорочення штату, визначивши за необхідне скоротити усіх найманих працівників, тобто фінансового контролера та бухгалтера Первинної профспілкової організації, залишивши у штаті одну виборну посаду голови Первинної профспілкової організації, яку займає Голод Г. І. 25 вересня 2020 року роботодавець повідомив ОСОБА_1 про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП за два місяці до звільнення 26 листопада 2020 року. 24 листопада 2020 року Профком Перинної профспілкової організації за поданням роботодавця голови Перинної профспілкової організації погодили звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Роботодавцем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність вакантних посад, як на момент його попередження про звільнення так і на момент його звільнення;
відповідач дотримався процедури попередження найманих працівників про скорочення чисельності штату та питання їх працевлаштування, про що свідчать власноручні підписи найманих працівників на попередженнях та штатні розклади профспілкової організації у період починаючи з дня попередження до дня звільнення найманих працівників;
твердження позивача та його представника про те, що посада бухгалтера Первинної профспілкової організації була вакантною в період з 25 вересня 2020 року по 25 листопада 2020 року не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, ОСОБА_3 призначена на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організації з 21 березня 2018 року. Тому з 21 березня 2018 року протокол Профкому Первинної профспілкової організації № 7 від 14 березня 2018 року вичерпав свою дію і після його виконання скасування вказаного протоколу не впливає на рішення голови Первинної профспілкової організації Голод Г. І. про прийняття ОСОБА_3 на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організації, яке ніким не оспорювалося в судовому порядку. Лише 31 грудня 2020 року ОСОБА_3 звільнена з посади бухгалтера Первинної профспілкової організації за скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, а тому відсутні підстави вважати, що з 25 вересня 2020 року з моменту попередження ОСОБА_1 про звільнення за скороченням штату до його звільнення 26 листопада 2020 року у Первинної профспілкової організації були вакантні посади, зокрема, бухгалтера, які не були запропоновані ОСОБА_1 ;
дії Первинної профспілкової організації як податкового агенту при звільненні ОСОБА_1 щодо утримання з нього військового збору та податків з доходів, отриманих ним при примусовому виконанні державним виконавцем рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року у справі № 537/935/19 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є правомірними, такими, що відповідають положенням Податкового кодексу України, роз`яснення яких надано Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавської області №46358/10/16-31-04-06-12 від 16 грудня 2020 року на звернення відповідача, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові у справі № 359/10023/16-ц;
оскільки дії роботодавця при звільненні ОСОБА_1 були правомірними, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь останнього, що відповідає положенням статям 11, 23, 1167 ЦК України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
з матеріалів прави вбачається, що Первинна профспілкова організація ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, її керівником є Голод Г. І., код ЄДРПОУ 37895616, та діє на підставі Статуту "Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України" в редакції 2017 року (далі - Статут). Склад Профкому Первинної профспілкової організації підтверджується довідкою від 20 травня 2021 року за № 13280/132991-26-21 Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), якою наведений склад виборчого органу та факт обрання голови Первинної профспілкової організації, а саме Голод Г. І., за даними інформації, що міститься у реєстраційній справі Первинної профспілкової організації на 25 листопада 2020 року. Вказані документи є доказом того, що відповідач дотримався положень статті 16 Закону та легалізував правове положення як первинної профспілкової організації, так і виборного керівного органу профспілкової організації та його керівника. Матеріали даної справи не містять відомостей про оскарження позивачем порядку обрання голови Первинної профспілкової організації та членів Профкому Первинної профспілкової організації, які зазначені у реєстраційній справі;
відповідно до пункту 5 затвердженого Постановою президії ФПУ від 23 березня 2004 року № П-8-8 "Статусу профспілкового працівника" прийняття на роботу найманого профспілкового працівника, його переведення та звільнення проводяться за розпорядженням керівника профспілкового органу і при необхідності з наступним затвердженням виборним органом з дотриманням вимог законодавства та відповідних статутів (положень) або за рішенням виборного профоргану, якщо це передбачено статутом (положенням). Отже Голод Г. І. мала повноваження приймати рішення про звільнення найманих працівників Первинної профспілкової організації, зокрема, на виконання рішення Профкому Первинної профспілкової організації та за його погодженням;
за загальним правилом, проведення засідання (пленарних засідань), зборів (конференції) належить до компетенції голови Профкому, однак, у виключних випадках дані повноваження можуть бути делеговані заступнику голови або одному із членів профкому. Відповідно до визначення, яке міститься у законі, роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Оскільки Голод Г. І., будучи головою Первинної профспілкової організації, є й, відповідно, його керівником, до компетенції якого відноситься прийняття на роботу найманого профспілкового працівника, його переведення та звільнення, то, враховуючи вищевказану норму права, вона є роботодавцем для ОСОБА_1, який обіймав посаду фінансового контролера у Первинній профспілковій організації;
до компетенції зборів (конференції) первинних організацій профспілки належить, у тому числі, визначення власної структури, формування та затвердження профбюджету і контроль його виконання (підпункт 4.7.3 пункту 4.7 Статуту);
голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І. відповідно до положень пунктів 4.4, 4.9, 4.14 Статуту скликала засідання профкому для вирішення питань щодо надання згоди на скорочення штату Первинної профспілкової організації та звільнення найманих працівників Первинної профспілкової організації за скороченням штату. Голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І. як роботодавець, звернулася з відповідними поданнями до Профкому Первинної профспілкової організації. Щоб уникнути підозр на її вплив на прийняте Профкомом Первинної профспілкової організації рішення під час розгляду поданого нею подання, Голод Г. І. поставила на розгляд членів Профкому Первинної профспілкової організації питання про обрання головуючим на відповідному засіданні іншого члена Профкому Первинної профспілкової організації. Більшістю членів Профкому Первинної профспілкової організації для уникнення конфлікту інтересів було прийнято рішення про обрання на відповідних засіданнях головуючим іншого члена Профкому Первинної профспілкової організації - ОСОБА_2.;
пунктом 4.11 Статуту передбачено, що рішення профкому, прийняті з порушенням норм Статуту, норм законодавства, є недійсними і скасовуються виборним органом вищої за статусом організації Профспілки;
звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників;
відсутні підстави вважати, що з 25 вересня 2020 року, а саме з моменту попередження ОСОБА_1 про звільнення за скороченням штату до його звільнення 26 листопада 2020 року, у Первинної профспілкової організації були вакантні посади, зокрема бухгалтера, які не були запропоновані ОСОБА_1 ;
дії Первинної профспілкової організації як податкового агента при черговому звільненні ОСОБА_1 щодо утримання з нього військового збору та податків з доходів, отриманих ним при примусовому виконанні державним виконавцем рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року у справі № 537/935/19 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є правомірними;
оскільки суд апеляційної інстанції погодився із правомірністю звільнення позивача із займаної ним посади, то, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року,
ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі;
стягнути з відповідача Первинної профспілкової організації витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд позову у суді першої інстанції - 3 363,20 грн, за розгляд апеляційної скарги в апеляційному суді - 5 044,80 грн та за розгляд касаційної скарги у Верховному Суді - 6726,40 грн;
стягнути з відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог суму витрат позивача на правничу допомогу адвоката Олійник Л. М. :
у розмірі 38 000,00 грн за розгляд справи в Крюківському районному суді м. Кременчука,
у розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в Полтавському апеляційному суді,
у розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в Верховному Суді.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ухвалені рішення постановлені з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів не відповідають обставинам справи та винесені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, статті 43 Конституції України, статті 5-1, пункту 1 статті 40, статей 43, 49-2, 110, 116, 117, 127-129 КЗпП України, статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 26 Закону України "Про оплату праці", пунктів 3.4-3.8,4.3-4.5., 4.9-4.14 статуту Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України;
суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 537/935/19, від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 754/3378/18, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15, від 06 липня 2018 року у справі № 823/254/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15;
з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання трудового договору, роботодавець не запропонував позивачу вакантні посади, які існували на день звільнення, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Після звільнення позивача діяв штатний розпис профкому, який було введено в дію з 26 листопада 2020 року, де міститься дві посади - голови профкому та бухгалтера, і ОСОБА_3 була звільнена з посади бухгалтера лише 30 грудня 2020 року. Посада бухгалтера позивачу не пропонувалась;
постанову № 2 від 21 березня 2018 року про прийняття ОСОБА_3 з 21 березня 2018 року на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організації, видану та підписану третьою особою Голод Г. І., не можна розглядати як акт індивідуальної дії, бо вона є похідною від рішення профспілкового комітету, оформленого протоколом № 7 від 14 березня 2018 року, який було визнано незаконним і скасованим;
належних та допустимих доказів того, що питання про прийняття на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організації ОСОБА_3 повторно розглядались саме на засіданні Профкому відповідачем не надано;
вирішувати питання щодо штату профспілкових працівників, їх оплату праці та стимулювання профспілкового активу, згідно пункту 4.9.19 Статуту Профспілки, дозволено лише профспілковому комітету. Більш того, у компетенцію голови профкому не входить як самостійне право на винесення постанов про прийом на роботу чи переведення профспілкових працівників, так і підписання таких документів. Всі компетенції голови викладені у пункті 4.14 Статуту і ні відповідачем, ні третьою особою не надано жодного належного та допустимого доказу про їх розширення;
відповідно до пункту 4.14 Статуту Профспілки ведення засідання (пленарних засідань), зборів (конференції) належить до компетенції голови профкому, посаду якого займає Голод Г. І. (третя особа по справі). Загальні збори Профкому Первинної профспілкової організації, оформлені протоколом № 11 від 22 червня 2020 року, протоколом № 18 від 25 вересня 2020 року та протоколом № 23 від 24 листопада 2020 року, на яких приймалось рішення про скорочення посади фінансового контролера та бухгалтера та надання згоди на звільнення, проводились членом профкому ОСОБА_2, як головою зборів. Рішення профкому, прийняті з порушенням норм статуту, норм законодавства, є недійсними;
голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І., як зазначили суди, в жодному випадку не може бути роботодавцем позивача, оскільки його роботодавцем є юридична особа Первинна профспілкова організація ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України;
голові Первинної профспілкової організації не надані повноваження приймати/звільняти штатних працівників, а також відсутнє право підпису таких документів. Отже, з поданням про надання згоди на звільнення до виборного органу первинної профспілкової організації звернулась посадова особа, яка не має права на прийняття та звільнення працівників. Дане подання підписала саме посадова особа, що відповідно до статуту підприємства, установи, організації чи положення про нього не має повноваження на виконання функцій власника або уповноваженого ним органу. Це в свою чергу є порушенням і суперечить висновкам, викладеним у пункті 15 Постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленуму Верховного Суду України;
всі рішення щодо скорочення штату, прийому на роботу чи звільнення працівників, надання згоди профспілки на звільнення тощо, прийняті неповноважним складом виборного органу первинної профспілкової організації на чолі з головою. Судами не було встановлено ані чисельність профспілкової організації, ані ким і коли був обраний виборний орган, ані повноваження складу профкому. Відповідачем та третьою особою не надано жодного належного та допустимого доказу саме проведення звітно-виборної кампанії у відповідності до вимог пунктів 4.5., 4.9.1., 4.13., 3.8 Статуту;
відповідач провів утримання заробітної плати в порушення статті 127 КЗпП України та не виплатив повністю вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, на які відповідно до законодавства не може звертатися стягнення взагалі (стаття 129 КЗпП України). Відповідач мав оскаржувати дії державного виконавця або ж звертатися до ОСОБА_1 з позовом про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів (статті 1212 ЦК України). І лише наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 цих коштів на користь відповідача дало б законну підставу проводити утримання з його зарплати (у відповідності до статті 127 КЗпП України - не більше 20%). Заяву про добровільне утримання ПДФО чи військового збору позивач не подавав;
відповідно до статей 110, 116, 117, 127-129, 136 КЗпП України відповідач не мав права проводити утримання із заробітної плати позивача, згідно частини четвертої статті 26 Закону України "Про оплату праці" не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається, а зважаючи на норми статті 1215 ЦК України відповідні суми не підлягають поверненню;
виплату позивачу належних сум за рішенням суду було проведено виконавчою службою у травні 2020 року. Утримання із заробітної плати було проведено відповідачем 25 листопада 2020 року, тож, навіть за наявності законних підстав для утримання, відповідачем порушено місячний термін. Відповідач повинен був відобразити дохід позивача (середній заробіток за час вимушеного прогулу) в звіті ЄСВ за II квартал 2020 року та сплатити до бюджету належні податки та збори, а також єдиний соціальний внесок, але не зробив цього;
позивачем у судових засіданнях надані докази, які підтверджують спричинення йому моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2023 року Первинна профспілкова організація подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Дяченка В. О., у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
у ОСОБА_3 змінились обставини в організації праці. До штатного розпису профспілкової організації з 01 жовтня 2018 року на підставі постанови № 6 від 28 вересня 2018 року, протокол № 34 від 28 вересня 2018 року були внесені зміни. ОСОБА_3 переведена на посаду бухгалтера з режимом роботи повного робочого часу, про що свідчить постанова № 6 від 28 вересня 2018 року, яка діяла до дати звільнення бухгалтера. Постанова № 7 від 14 березня 2017 року у частині введення посади бухгалтера на 0,5 ставки та прийняття на цю посаду ОСОБА_3 втратила чинність до прийняття рішення Крюківським районним судом м. Кременчука від 13 листопада 2018 року, справа № 537/2508/18 про скасування постанови № 7 від 14 березня 2018 року на підставі рішення Профкому, що оформлено протоколом № 34 від 28 вересня 2014 року та постанови № 6 від 28 вересня 2018 року про переведення ОСОБА_3 на посаду бухгалтера с режимом повного робочого дня. Рішення профспілкового комітету, протокол № 34 від 28 вересня 2018 року та постанова № 6 від 28 вересня 2018 року позивачем не оскаржувалась. На посаду бухгалтера позивач при звільнені у 2018 році не претендував;
фінансовий контролер і бухгалтер не є рівнозначними за своєю природою та посадовими інструкціями, посадами. Також позивач не надав суду доказів того, що є працівником з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, має відповідну освіту, факт який привів позивач в судовому засіданні про більший стаж роботи не свідчить про більш високу кваліфікацію;
закон не забороняє делегування повноважень голови в разі виникнення будь-яких не передбачуваних обставин, а саме, які виникли в ході проведення голосування при обранні головуючої та секретаря засідання. Загальним правилом, проведення засідання (пленарних засідань), зборів (конференції) належить до компетенції голови профкому, однак у виключних випадках дані повноваження можуть бути делеговані заступнику голови або одному із членів профкому. Пунктом 4.11 статуту передбачено, що рішення профкому, прийняті з порушенням норм статуту, норм законодавства, є недійсними і скасовуються виборним органом вищої за статусом організації Профспілки;
порядок звільнення позивача був додержаний відповідачем і позивач його не оскаржував, він особисто був присутнім на засідання Профкому і при вирішенні питання при скороченні штату та отриманні згоди Профкому на його звільнення;
позивач не оскаржував порядок обрання голови Первинної профспілкової організації та членів Профкому Первинної профспілкової організації, тому і матеріали цієї справи не містять відомостей про оскарження порядку обрання голови Первинної профспілкової організації та членів Профкому Первинної профспілкової організації, які зазначені у реєстраційній справі Первинної профспілкової організації;
з розрахункового листа за листопад 2020 року ОСОБА_1 вбачається, що роботодавцем було здійснено на користь позивача перерахунок у примусовому порядку коштів в розмірі 94 000,00 грн, тобто всієї суми стягнення за судовим рішенням без вирахування податків та обов`язкових платежів. При звільненні позивача Первинна профспілкова організація нарахувала йому заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, грошові кошти за невикористану відпустку. Проте вказані кошти не були виплачені ОСОБА_1 при його звільненні, а були утримані Первинною профспілковою організацією як податковим агентом на рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року. Отже, дії Первинної профспілкової організації є правомірними, такими, що відповідають положенням Податкового кодексу України;
розмір моральної шкоди є необґрунтованим. Позивач надав докази, які не стосуються самого предмету спору, а відповідач за рішенням суду вже сплатив визначену судом моральну шкоду;
при розподілі витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, Верховний Суд повинен взяти до уваги, чи містяться в матеріалах справи опис наданих послуг адвокатом, квитанція на суму 15 000,00 грн про сплату позивачем послуг на професійну правничу допомогу, а також наявність акту виконаних робіт (наданих послуг). З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт відсутній, це доводить, що адвокатом не надана повна та об`єктивна правова допомога позивачу. Розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має бути доведений суду документально та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат;
витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню, оскільки: 1) справа не є складною і в загальному порядку повинна розглядатись в порядку спрощеного провадження; 2) підготовка позову не потребує значних затрат часу, оскільки це не є першим позовом цього позивача до цього ж відповідача із подібним предметом спору; 3) зважаючи на залишення без руху першого позову позивача у зв`язку з численними недоліками позовної заяви, можна зробити висновок про неналежну підготовку адвокатом позову внаслідок неякісного або взагалі без проведення аналізу судової практики. Вказане ставить під сумнів зазначений адвокатом обсяг наданих послуг та виконаних робіт. Також суду необхідно врахувати, що адвокатом надавалась тільки усна консультація клієнту, про це свідчать надані суду процесуальні документи, які підписані позивачем ОСОБА_1 ; 4) стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн є явно неспівмірним з ціною позову в розмірі 30 000,00 грн. Також, необхідно розуміти, що звільнення позивача відбулося внаслідок скорочення штату, безвідносно до його професійних чи особистих якостей. Вказане звільнення не спричинило позивачу втрати ділової репутації, честі чи гідності. Також необхідно врахувати, що до даної справи відсутній публічний інтерес.
У лютому 2023 року Голод Г. І. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що:
відповідачем доведено відсутність вакантних посад, що вбачається з штатного розкладу відповідача, який затверджується щорічно та до якого протягом господарського року вносяться відповідні зміни та доповнення. Такі зміни та доповнення вносились на підставі рішень Профкому. Бухгалтер та фінансовий контролер були звільнені за різними датами, але на підставі одних правоустановчих документів. Фінансовий контролер був звільнений 25 листопада 2020 року, бухгалтер 30 грудня 2020 року з врахуванням соціальних гарантій, таких як право на відпустку та відповідальність за звітність, у даному випадку - річну;
суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що голова Первинної профспілкової організації є керівником та роботодавцем позивача, як найманого працівника, а тому Голод Г. І. водночас не може приймати рішення про звільнення працівників за ініціативою адміністрації за скороченням чисельності та надавати згоду на свої подання до Профкому стосовно звільнення - як член Профкому та його голова. Це конфлікт інтересів;
посилання позивача на неповноважність всього складу профспілкового комітету, щодо прийняття рішення про скорочення посади та надання згоди на його звільнення є безпідставними;
голова Первинної профспілкової організації, як роботодавець, так і Профком Первинної профспілкової організації дотримались встановленого порядку стосовно подання та отримання згоди Профкому на звільнення працівника з підстав пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 537/4740/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа № 537/4740/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від24 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 537/935/19, від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 754/3378/18, від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15, від 06 липня 2018 року у справі № 823/254/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).