Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 495/1493/18
провадження № 61-12797св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,
відповідачі: ОСОБА_1, головне територіальне управління юстиції в Одеській області, Затоківська селищна рада, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2020 року в складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання рішення селищної ради незаконним, визнання свідоцтва про право власності на майно недійсним та визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора.
Позов мотивував тим, що при вивченні стану додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні органами місцевого самоврядування земельними ділянками на території міста Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району прокуратурою встановлено, що між ТОВ "Вояж-Сі" та Затоківською селищною радою 30 червня 2011 року на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2 га для будівництва бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:001:0268, який за погодженням сторін розірвано 08 жовтня 2013 року.
В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0339) за адресою: АДРЕСА_1, яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки, наданої раніше у користування ТОВ "Вояж-Сі". Рішенням Затоківської селищної ради № 3018 від 05 червня 2015 року вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва.
Позивач уважає, що право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_1 з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки земельну ділянку в порушення вимог статей 79-1, 118 ЗК України передано без розроблення проєкту землеустрою, не у відповідності з Генеральним планом смт Затока та за відсутності детального плану території.
Прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради № 3018 від 05 червня 2015 року "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0339) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1";
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 51599004, від 13 січня 2016 року щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер 5110300000:02:001:0339);
визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 січня 2016 року, індексний номер 27808411, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
єдиним органом, наділеним повноваженнями щодо формування земельної ділянки, є державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та державні кадастрові реєстратори, які здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок та надають останнім ознак об`єктів цивільних прав. Спірна земельна ділянка була зареєстрована в державному земельному кадастрі із визначеним видом використання - для індивідуального дачного будівництва. Визначення виду використання спірної земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва та внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру є офіційними та обов`язковими для використання у відносинах, пов`язаних із відчуженням, передачею земельної ділянки. Тому Затоківська селищна рада, приймаючи рішення про передачу спірної земельної ділянки із визначеним кадастровим номером, цільовим призначенням земельної ділянки та видом її використання, не порушила вимог законодавства в частині надання її у власність фізичній особі в межах безоплатної приватизації;
зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Формування спірної земельної ділянки відбулось без зміни цільового призначення (категорії Е07.01 - "Землі рекреаційного призначення"), а лише зі зміною виду використання земельної ділянки в межах даної категорії. Тому формування земельних ділянок, зокрема спірної земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 5110300000:02:001:0339 було правомірно здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в порядку статті 56 Закону України "Про землеустрій";
генеральний план населеного пункту визначає можливість забудови земельних ділянок (території населеного пункту) вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, планування та забудову території населеного пункту з урахуванням можливих обмежень щодо окремих територій, у тому числі земель рекреаційного призначення. Суд зробив висновок, що будівництво бази відпочинку, для якого відводилась спірна земельна ділянка, не суперечить Генеральному плану смт Затока, тобто не суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також не свідчить про нераціональне використання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва;
скасування права власності відповідача на спірну земельну ділянку через 3 роки з моменту її надання суперечить принципу юридичної визначеності та належного врядування, оскільки особа, на користь якої прийнято певне рішення органом влади, має право розумно очікувати на наявність у органу компетенції на його прийняття. Державні органи повинні діяти вчасно, мінімізувати ризик помилок і сприяти юридичній визначеності. Намагання виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування "помилку" не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої "помилки", оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2020 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що в справі, яка переглядається, не відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки, а лише змінився вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), що не вимагає розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.
Разом із тим, апеляційний суд уважав, що суд першої інстанції відмову в задоволенні позову прокурора мотивував у тому числі тим, що прокурор не довів наявність у нього підстав для представництва інтересів держави та не зазначив орган, в інтересах якого подано позов. Зазначивши, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави замість Держгеокадастру, зокрема, в разі пред`явлення позову до органу місцевого самоврядування про скасування рішення щодо передання земельної ділянки у власність, апеляційний суд констатував наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів прийняла до уваги, що позовна заява в цій справі подана прокурором у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою комунальної власності фізичною особою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зробив висновок про обрання позивачем неефективних способів захисту порушеного права.
Аргументи учасників справи
У грудні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, в результаті поділу якої утворилася спірна земельна ділянка, надана у приватну власність ОСОБА_1, мала цільове призначення "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" та вид використання "для будівництва бази відпочинку", проте орган місцевого самоврядування прийняв рішення про надання новоутвореної земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва. Вказує, що дачний будинок не є об`єктом рекреаційного призначення, а відноситься до об`єктів житлової нерухомості. Наполягає на тому, що в цій справі мало місце формування нової земельної ділянки (з іншою площею, межами та конфігурацією), в зв`язку з чим обов`язковим було виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Прокурор також уважає, що оскільки він не є власником спірної земельної ділянки, то він не наділений правом на пред`явлення віндикаційного позову про її витребування, тому обраний ним спосіб захисту (зокрема, шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке є правовою підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку) відповідає критерію ефективності.
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про відсутність необхідності для розроблення відповідачем проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка утворилася внаслідок поділу вже сформованої земельної ділянки, а вся необхідна технічна документація була затверджена в межах процедури поділу попередньої земельної ділянки. Вказує також, що апеляційний суд зробив правильний висновок про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, а висновки щодо застосування норм матеріального права, які на думку прокурора не були враховані судами, зроблені в постановах Верховного Суду, прийнятих у справах з неподібними правовідносинами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги (сплати судового збору).
У січні 2023 року Одеська обласна прокуратура виконала вимоги ухвали суду та сплатила судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2023 року призначено справу судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2023 року вказано, що: "підставою касаційного оскарження Одеська обласна прокуратура зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу)".
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 30 червня 2011 року ТОВ "Вояж-Сі" та Затоківська селищна рада терміном на 5 років уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2 га для будівництва бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:001:0268).
08 жовтня 2013 року Затоківська селищна рада та ТОВ "Вояж-Сі" уклали договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 5110300000:02:001:0339 за адресою: АДРЕСА_1, яка була утворена внаслідок поділу земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ТОВ "Вояж-Сі".
Рішенням Затоківської селищної ради № 3018 від 05 червня 2015 року новоутворену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1
13 січня 2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято рішення №27808411 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог прокурора, пред`явлених до ОСОБА_1, Затоківської селищної ради
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).