ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15808/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Публічного акціонерного товариства
"Банк "Фінанси та Кредит" - Кузьміка Д.В.,
Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" - Терещенко Л.В.,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьміка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із доповненнями) Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 (у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. (головуючий), Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 (суддя Плотницька Н.Б.)
у справі № 910/15808/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про стягнення 98 600 680,05 грн;
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про визнання недійсним пункту договору,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; Банк) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - ПАТ "Київмедпрепарат"; найменування змінено на АТ "Київмедпрепарат") про стягнення заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08 (далі - договір від 13.06.2008 № 1253м-08) та договором про мультивалютну кредитну лінію від 16.12.2008 № 1276м-08 (далі - договір від 16.12.2008 № 1276м-08) у сумі 381 422 107,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 роз`єднано позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПАТ "Київмедпрепарат" про стягнення 381 422 107,76 грн і виділено їх у самостійні провадження. Позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПАТ "Київмедпрепарат" про стягнення 114 932 013,08 грн заборгованості за договором від 13.06.2008 № 1253м-08 постановлено розглядати в межах справи № 910/15808/19.
Банком неодноразово подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 20.08.2020, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 98 600 680,05 грн, у тому числі 47 184 941, 83 простроченої заборгованості за основним договором, 3 881 612,21 грн простроченої заборгованості зі сплати відсотків, 34 275 000,00 грн простроченої заборгованості зі сплати щомісячної комісії, 13 259 126,00 пені за прострочення сплати основного боргу, відсотків та комісії.
Позовні вимоги Банку обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 13.06.2008 № 1253м-08.
У червні 2020 року ПАТ "Київмедпрепарат" звернулося до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 13.06.2008 № 1253м-08.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що умови договору від 13.06.2008 № 1253м-08, якими передбачено обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини 1 статті 1048, статті 1054, статті 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що є підставою для визнання пункту 2.6 договору від 13.06.2008 № 1253м-08 недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК.
Банк, заперечуючи проти зустрічного позову, заявив про застосування позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, позов Банку задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 41 434 941, 83 грн простроченої заборгованості за основним договором, 1 391 728,43 грн простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 34 275 000,00 грн комісії за користування кредитом, 8 835 653,50 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості, 194 970,45 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 4 228 502,05 грн пені за прострочення сплати комісії та витрати зі сплати судового збору в сумі 672 350,00 грн. Провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення 5 750 000,00 грн простроченої заборгованості за основним договором та 2 489 883,78 грн простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК у зв`язку з відсутністю предмета спору.
У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Київмедпрепарат" відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року АТ "Київмедпрепарат" подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15808/19 за касаційною скаргою АТ "Київмедпрепарат" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.04.2023.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку у відзиві на касаційну скаргу та клопотанні просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК; залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
12.04.2023 АТ "Київмедпрепарат" подало додаткові пояснення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 13.06.2008 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та АТ "Київмедпрепарат" (позичальник) укладено кредитний договір про невідновлювальну кредитну лінію № 1253м-08, відповідно умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 50 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 12.06.2010 відповідно до графіку погашення заборгованості кредитної лінії, визначеного в пункті 2.4 даного договору та оплатити за користування кредитним коштами відсотки в розмірі, зазначеному в пункті 3.1 договору.
У подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору щодо зміни розміру кредитної лінії, максимального ліміту заборгованості, розміру процентів, комісійної винагороди, строку повернення кредитних коштів та інших умов договорів.
Так, додатковою угодою від 22.12.2008 до договору змінено назву договору на "договір мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008" та встановлено розмір ліміту максимальної заборгованості - 84 402 000,00 грн.
Додатковою угодою від 14.04.2015 до договору мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008 встановлено строк повернення коштів по кредиту до 10.06.2016.
Зокрема, між сторонами укладено додаткову угоду до договору мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008, якою сторони передбачили процентну ставку у розмірі 16,7 % відповідно до абзацу другого підпункту б) та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1 договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.5. договору строку погашення отриманого кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту, виходячи за наступних процентних ставок: по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16,7 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов`язання за кредитом за період з моменту непогашення заборгованості до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в доларах США - 16,7 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов`язання за кредитом за період з моменту непогашення заборгованості до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16,7 % річних за період з дня, наступного за датою, указаною в пункті 2.5. договору до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в доларах США - 16,7 % річних за період з дня, наступного за датою, указаною в пункті 2.5. договору до дня фактичного погашення позичкової заборгованості.
Згідно з пунктом 7.1 договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати відсотків позичальник зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Дана пеня сплачується у разі порушення позичальником строків платежів, зазначених у пунктах 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. даного договору, а також інших платежів, визначених даним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі 910/14053/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, внесено зміни до кредитного договору від 13.06.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Київмедпрепарат" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01.10.2016 по 01.10.2019, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:
- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";
- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";
- абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;
- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.
Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.
Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.
Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/14053/16, що набрала законної сили, роз`яснено рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14230/16 таким чином: з прийняттям та набранням законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16, яким внесено зміни до кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Київмедпрепарат", враховуючи, що терміни (строки) повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів продовжено до 01.10. 2019, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів, у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсутні підстави для:
- застосування процентної ставки у розмірі 16,7 %, відповідно до абзацу другого підпункту б) пункту 3.1. кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008, та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1 кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008, при розрахунку процентів, нарахованих до 01.10.2016, - до настання кінцевого строку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16;
- нарахування пені, яка передбачена пункт 7.1. кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 - до настання кінцевих строків повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16".
У справі, що розглядається, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у позові зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів виконав лише частково, у зв`язку з чим, в останнього наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 98 600 680,05 грн, у тому числі 47 184 941, 83 простроченої заборгованості за основним договором; 3 881 612,21 грн простроченої заборгованості по відсотках; 34 275 000,00 грн простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 13 259 126,00 грн пені за прострочення заборгованості за основним боргом, відсотках та комісії.
АТ "Київмедпрепарат" подало зустрічний позов про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 13.06.2008 № 1253м-08 з тих підстав, що умови договору якими передбачено обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини 1 статті 1048, статті 1054, статті 1056-1 ЦК та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, що є підставою для визнання пункту 2.6 договору від 13.06.2008 № 1253м-08 недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції позов Банку задовольнив частково, мотивувавши рішення обставинами доведення вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором від 13.06.2008 № 1253м-08 . У задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на недоведення позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі з урахуванням доповнень АТ "Київмедпрепарат" послалося на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 6, 627, 203 ЦК і не враховано, що в цьому випадку має місце порушення принципу справедливості, добросовісності і розумності, оскільки сплата комісії в установленому пунктом 2.6 договору порядку та розмірі не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, тому ці умов є недійсними; судами не було досліджено відповідність умов пункту 2.6 договору приписам статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК в сукупності з іншими умовами договору,які передбачають нарахування процентів за користування кредитом. Судами не враховано правові висновки, викладені: у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18, відповідно до якої нарахування/виплата винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання клієнтом своїх обов`язків (за користування кредитом); у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 07.04.2021 у справі № 910/10514/20 про те, що поведінка учасників правовідносин має відповідати іншим засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність, розумність; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосовний і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони договору; у постановах Верховного Суду і Верховного Суду України від 12.07.2018 у справі № 910/11436/16, від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17, від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 стосовно того, що нарахування винагороди (комісії) за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок боржника є незаконним; у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 927/92/21 (927/351/21) про те, що наявність у Банку можливості стягувати з боржника надмірні кошти винагороди за користування кредитом перетворюється на джерело невиправданих додаткових прибутків та призводить до фактичної неоплатності боржника й порушує баланс прав та інтересів сторін договору; від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 3, 509 ЦК у контексті питання законності встановлення умови договору обов`язку позичальника додатково до процентів за користування кредитом сплачувати плату (комісію) за управління кредитом. Також скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 3, 509 ЦК у подібних правовідносинах. Також апеляційний суд, призначивши у справі експертизу, у подальшому не врахував висновок експертизи з посиланням на неправильну методику та періоди обрахунків, однак додаткової експертизи не призначив та врахував позицію банку по нарахуванню заборгованості, що свідчить про неповноту досліджень обставин справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.