ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа №161/17656/15-а
адміністративне провадження № К/9901/16938/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 (суддя Пушкарчук В. П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Іщук Л. П., судді: Попко Я. С., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника митниці Терещука Ю. В. щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, скасувати цю постанову та закрити провадження в адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності згідно з постановою у формі штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за порушення митних правил, встановлених частиною другою статті 485 Митного кодексу (МК) України, оскільки під час митного оформлення товару жодних дій, спрямованих на зменшення його митної вартості та розміру митних платежів не вчиняв, до митного оформлення подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу (МК) України.
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задовольнив частково. Суд визнав протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС України щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 2ʼ 943ʼ 181,14 грн та скасував постанову у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, в іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов частково, суд висновував, що у судовому процесі відповідач відповідно до вимог норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України не довів вину позивача у формі умислу щодо вчинення протиправних дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України. Натомість позивач надав докази обґрунтування митної вартості поставленого на експорт товару.
Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Відповідач вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної юридичної оцінки доказам митниці та неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.04.2017 відкрив касаційне провадження №К/800/13732/17 у справі за касаційною скаргою митниці.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та матеріального до встановлених у цій справі фактичних обставин, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття митницею постанови, з приводу правомірності якої виник спір, слугували результати проведеної перевірки з питань законності вивезення з митної території України (експорту) ПП``Геліос-С`` товару ``шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом`` впродовж 2014 року про неправильне визначення підприємством митної вартості товару за митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779. Під час перевірки із застосуванням неавтоматизованих ризиків встановлено, що для митного оформлення товару на експорт в Україні підприємство подає контракт, який не відповідає дійсності, а компанія-нерезидент ``AKKERMAN PROJECT LP`` (SUITE 1,39 DEE STREETABERDEEN AB11 6DY SCOTLAND) використовується з метою приховування справжньої вартості товару. Також згідно з отриманої на запит митниці відповіді органів Турецької Республіки вартість експортованого ПП``Геліос-С`` товару є значно вищою. За розрахунком митниці загальна сума недоборів митних платежів за митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779 склала 981ʼ 060,38 грн.
У судовому засіданні представник відповідача Карпович О. А. надав пояснення щодо встановленого митницею порушення позивачем. Карпович О. А. зазначив, що під час митного оформлення товару для переміщення через митний кордон України в режимі ``експорт`` на підтвердження його митної вартості були надані документи з недостовірною інформацією: контракт містив неправдиві відомості щодо країни призначення товару, інші документи містили розбіжності щодо банківських реквізитів, і в митній декларації була заявлена нижча вартість товару від вартості оформленого і ввезеного на територію Туреччини.
Тобто, відповідач доводив, що при митному оформленні товару ОСОБА_1, як директор підприємства, здійснив умисні дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів.
На підставі цих висновків стосовно директора ПП``Геліос-С`` ОСОБА_1 митниця склала протокол №1535/20500/2015 про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 485 МК України, а 04.11.2015 винесла постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становило 2ʼ 943ʼ 181,14 грн.
Суди також встановили, що під час митного оформлення товару одночасно з митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779 декларант підприємства надав усі необхідні документи для визначення митної вартості експортованого товару: контракт, рахунки-фактури (інвойс).
Під час проведення митного контролю та митного оформлення, передбаченого статтею 54 МК України, орган доходів і зборів визнав заявлену підприємством митну вартість товару, письмове рішення про її коригування не ухвалював.
Зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції висновував, що позиція митниці про порушення позивачем митних правил є неоднозначною, оскільки для митного оформлення товару на експорт були подані усі документи і на момент митного оформлення будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо розміру митних платежів тощо не було, а у постанові не конкретизовано власне дії позивача, передбачені диспозицією статті 485 МК України.
Посилання відповідача на отримані від митних органів Туреччини рахунки (Invoice NR.182/1/HS від 20.10.2014, Invoice NR.184/1/HS від 24.11.2014 (т. І, а.с. 201, 213 - а.с. 59, 71 справи №1535/20500/2015 про порушення митних правил) як підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суд відхилив, оскільки інформація в цих документах викладена іноземною мовою, вказані документи надані суду без офіційного перекладу і не засвідчують, що саме позивач їх складав або за його дорученням третя особа.