ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/18664/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Гавловської А.В.,
Міністерства оборони України - Кривошея Д.А.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" - Коханій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із доповненнями) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Пашкіна С.А., Шапран В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 (суддя Турчин С.О.)
у справі № 910/18664/20
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"
про стягнення 15 822 057,94 грн,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" (далі - ТОВ "ТОРУМ") про стягнення 15 822 057,94 грн штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 07.10.2019 № 286/1/19/34 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТОРУМ" на користь Міністерства оборони України пеню в сумі 4 170 444,83 грн, штраф 20 % у сумі 2 270 420,96 грн, штраф 7 % у сумі 9 100 493,93 грн, всього 15 541 359,72 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "ТОРУМ" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону судовий збір у сумі 233 120,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 виправлено арифметичну помилку, допущену у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/18664/20. Постановлено у резолютивній частині зазначеного рішення вважати правильним: "пеня у сумі 4 145 561,25 грн, штраф 20 % у сумі 2 270 420,96 грн, штраф 7 % у сумі 8 958 207,31 грн, всього: 15 374 189,52 грн; судовий збір у сумі 230 612,84 грн".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 залишено без змін.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2023 року ТОВ "ТОРУМ" подало касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18664/20 за касаційною скаргою ТОВ "ТОРУМ" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.04.2023.
Прокурор та Міністерство оборони України у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 07.10.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ТОРУМ" (постачальник) укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/19/34 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався постачити у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), а саме: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно зі специфікацією, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із наведеною у цьому пункті договору специфікацією (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 10.1 договору № 286/1/19/34 у редакції додаткової угоди № 3, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.03.2020, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.
У пункті 1.1 договору викладено специфікацію, згідно з якою ТОВ "ТОРУМ" зобов`язалося поставити Міністерству оборони України у строк до 29.11.2019 включно 25 415 тон паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2) загальною вартістю товару з урахуванням ПДВ вартістю 696 371 000,00 грн.
Додатковою угодою № 1 сторони виклали у новій редакції специфікацію, згідно з якою ТОВ "ТОРУМ" зобов`язалося поставити Міністерству оборони України у строк до 29.11.2019 включно 25 415 тон паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2) загальною вартістю товару з урахуванням ПДВ 696 369 983,00 грн, ціна за одиницю продукції 22 833,30 грн (без ПДВ).
Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України (пункт 5.2. договору).
Відповідно до умов Рознарядки на постачання (Додаток № 12.2 до договору), відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу продукцію у строк до 29.11.2019 включно у кількості 25 415,00 тон до військових частин згідно з наведеним переліком.
Відповідно до пункту 2.1 договору якість продукції повинна відповідати вимогам ДСТУ 7688:20 та визначеним фізико-хімічним властивостям і підтверджуватися документально в установленому порядку (паспортами, тощо).
Одержувач замовника здійснює контроль за якістю продукції відповідно до вимог Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 16.12.2011 № 777 (пункт 2.4 договору).
У пункті 7.3.1 договору передбачено, що за порушення умов договору щодо якості продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості продукції, що визнана неякісною.
Згідно з пунктом 7.3.2. договору за порушення строків постання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Відповідно до актів приймання-передачі, копії яких наявні у матеріалах справи, відповідач у період з 10.11.2019 по 24.12.2019 поставив Міністерству оборони України 20 670,17 тон продукції.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором строк належним чином не виконав, а саме допустив прострочення встановленого договором терміну поставки та не здійснив поставки визначеного у договорі та рознарядці обсягу продукції. Також, за доводами прокурора, відповідач здійснив поставку неякісного дизельного палива (ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 9ДТ-3-К5, клас 2) (61-013-3049), у кількості 414,311 тон до військової частини № НОМЕР_1, на підтвердження чого позивачем надано копії Паспортів 10 Хіммотологічного Центру Міністерства оборони України № 1838 - № 1846 та акт № 136 від 25.11.2019 відбирання проб пального.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання, позивачем відповідно до пункту 7.3.2 договору нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції на загальну суму 15 822 057,94 грн, у тому числі пеня в сумі 33 100,76 грн, штраф у сумі 13 518 536,21 грн та штраф у сумі 2 270 420,97 грн.
З урахуванням наданих прокурором та позивачем пояснень та розрахунків, предметом розгляду у межах цього спору є вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки продукції, що не була поставлена у сумі 4 160 260,80 грн; штрафу у сумі 11 370 991,62 грн (9 100 570,65 грн - сума штрафу за не поставлення товару та 2 270 420, 97 грн - штраф за поставку неякісної продукції) та пені за порушення строків поставки продукції за актами № 20/20, № 28, № 56 у сумі 33 100,76 грн.
Водночас судом зазначено, що пеня, нарахована за порушення строків поставки продукції за актами №134 від 20.12.2019, №59 від 12.12.2019, №61 від 18.12.2019, №79 від 06.12.2019, №80 від 06.12.2019, №82 від 12.12.2019, №91 від 18.12.2019, №92 від 19.12.2019, №94 від 20.12.2019, №95 від 19.12.2019, №26 від 14.11.2019, №30 від 21.12.2019, №31 від 21.12.2019, №32 від 23.12.2019, №33 від 27.12.2019, №203 від 09.12.2019, №204 від 09.12.2019, №228 від 19.12.2019, №229 від 19.12.2019, №257 від 23.12.2019, №32 від 13.12.2019, №33 від 13.12.2019, №38 від 23.12.2019, №178 від 19.11.2019, №195 від 17.12.2019, №206 від 23.12.2019, №26 від 06.12.2019, виходить за межі заявлених позовних вимог, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано не було, тому ці вимоги у межах цієї справи розгляду не підлягають.
Міністерство оборони України підтримало заявлений прокурором позов.
06.07.2022 ТОВ "ТОРУМ" подано до суду письмові пояснення та заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково і мотивував таке рішення тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки визначеного умовами договором обсягу продукції у встановлений строк, що є підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами договору. Водночас судом зауважено, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлень про виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, що має підтверджуватись сертифікатом Торгово-промислової палати відповідно до вимог пунктів 8.1.-8.3. договору та ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Водночас відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, мав усвідомлювати строк поставки продукції, а також розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ТОРУМ" зазначило, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення частини 2 статті 237 ГПК при обрахунку пені, що свідчить про вихід за межі позовних вимог та не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19; судами неправильно застосовано положення статей 614, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що полягло у покладенні на відповідача відповідальності за порушення зобов`язання без наявності його вини у вчиненні господарського правопорушення та не врахували висновків Верховного Суду з цього питання, викладеного у постанові від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19; судами не досліджено зібрані у справі докази стосовно обов`язку відповідача поставити товар конкретно визначеного виробника, тому застосувавши до спірних правовідносин положення статті 652 ЦК, встановивши відсутність істотної зміни обставин у цьому випадку, зробили помилковий висновок, що постачальник мав поставити аналогічне паливо будь-якого іншого виробника; суди попередніх інстанцій порушили положення статті 73 ГПК та не врахували як доказ відсутності вини відповідача у невиконанні зобов`язань, висновок Київської торгово-промислової палати; судами не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 910/11049/17.
У доповненнях до касаційної скарги ТОВ "ТОРУМ" зазначило, що судами неправильно застосовано положення статей 626-629, 652 ЦК в контексті обставин відсутності вини відповідача у порушенні договірних зобов`язань та не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/7591/18, стосовно того, що зміна найменування продукції можлива лише шляхом укладення додаткової угоди; судами неправильно застосовано положення статті 614, 617, 652 ЦК, що стало підставою покладення на відповідача відповідальності за відсутності його вини та не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21; судами неправильно застосовано статтю 233 ГПК та не враховано позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі 902/417/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У частинах 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.