ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/8003/20
касаційне провадження № К/9901/2051/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року (головуючий суддя - Іщук І.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Собків Я.М.; судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.)
у справі № 640/8003/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - позивач, ТОВ "Сільпо-Фуд", товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року № 0000183201.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, адміністративний позов ТОВ "Сільпо-Фуд" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 січня 2020 року № 0000183201. Стягнуто на користь ТОВ "Сільпо-Фуд" судовий збір у розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, стягнуто на користь ТОВ "Сільпо-Фуд" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області судові витрати, що складаються із витрат, пов`язаних із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу), у розмірі 8 000,00 грн.
ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права. Зокрема, вказує на те що, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, щодо обов`язкової наявності при наданні правової допомоги ордера, який містить конкретну назву суду, де надається правова допомога, а відсутність такого ордера свідчить про відсутність компетенції щодо представництва інтересів фізичних або юридичних осіб. Також зазначає, що договір від 11 травня 2018 року № 03 з додатком від 13 липня 2020 року № 1 та акт надання послуг від 13 липня 2020 року № 20935555 не є належними доказами надання юридичних послуг. Зауважує, що правнича допомога в даній справі позивачеві надавалася представником Вєтровою М.В., яка є найманим працівником товариства на посаді головного юрисконсульта, яка за свою роботу отримує заробітну плату.
Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.
09 березня 2021 року податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
23 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.