ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа №826/20483/14
адміністративне провадження № К/990/33005/22, №К/990/25602/22, №К/990/28027/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 826/20483/14
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Денисенко Сергій Олександрович,
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року, ухвалене суддею Кузьменко А.І.
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів - Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
та за касаційними скаргами Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів - Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (первинна назва Генеральна прокуратура України) (далі - відповідач 1), Київської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), у якому просив:
1.1. скасувати наказ відповідача 1 від 23.10.2014 № 1456к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області;
1.2. поновити позивача на посаді заступника прокурора Київської області;
1.3. стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
1.4. зобов`язати відповідача 1 поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Генерального прокурора України 23.10.2014 № 1456к його звільнено з посади заступника прокурора Київської області відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі довідки про результати вивчення особової справи та увільнено від обов`язків члена колегії прокуратури області. Враховуючи те, що оскаржуваний наказ прийнято не в умовах воєнного чи надзвичайного стану та у зв`язку з його прийняттям було протиправно допущено обмеження права позивача на працю та доступу до державної служби, тому рішення про звільнення позивача є таким, що суперечить положенням Основного Закону України і є протиправним. Позивач вказав, що ні Конституцією України, ні Законом України "Про прокуратуру" не передбачено існування у складі Генеральної прокуратури України самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, як це передбачено Законом України "Про очищення влади". Відтак, на думку позивача, протиправність наказу від 23.10.2014 №1456к свідчить про наявність підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкликання відомостей щодо позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 21.11.2013 обіймав посаду заступника прокурора Київської області відповідно до наказу Генерального прокурора України № 617к від 21.11.2013.
4. 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VII).
5. Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1456к на підставі статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру", пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Київської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та увільнено від обов`язків члена колегії прокуратури цієї області.
6. Зазначений наказ від 23.10.2014 № 1456к прийнято на підставі довідки про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом № 1682-VII, відповідно до якої за результатом вивчення встановлено, що у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 ОСОБА_1 обіймав сукупно не менше одного року (3 роки 7 місяців) посади, віднесені до категорії "керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України", "керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України", а саме: у період з 02.07.2010 по 16.08.2010 обіймав посаду начальника Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України, у період з 17.08.2010 по 05.12.2011 обіймав посаду прокурора Одеської області, у період з 06.12.2011 по 29.10.2013 обіймав посаду прокурора Житомирської області, у період з 30.10.2013 по 20.11.2013 обіймав посаду першого заступника начальника головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України, у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймав посаду заступника прокурора Київської області.
7. З витягу з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону № 1682-VII слідує, що відомості стосовно ОСОБА_1, як звільненого з підстав, передбачених вказаним Законом (пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України) із застосуванням заборони займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом 10 років внесено до цього Реєстру.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив:
8.1. визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1456к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області;
8.2. поновив ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області;
8.3. стягнув з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 099 495, 68 грн;
8.4. допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області та в частині стягнення з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць що становить 13 126, 47 грн;
8.5. зобов`язав Офіс Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону № 1682-VII.
9. Означене судове рішення мотивоване тим, що позивач обіймає різні посади в органах прокуратури з 2000 року тобто задовго до того, як ОСОБА_2 став Президентом України. Ніщо не вказує на те, що кар`єра позивача розвивалася якимось надзвичайним чином у зв`язку із приходом до влади Президента України ОСОБА_2 . Звільнення позивача проведено на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі про перебування позивача на відповідних посадах. При цьому встановлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не було метою цієї перевірки. Своєю чергою відповідачі ніколи не стверджували про причетність позивача до будь-яких порушень прав людини чи підтримання останнім антидемократичних заходів. Довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі про перебування позивача на відповідних посадах, не містить відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а оскаржуваний наказ не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму. Суд першої інстанції, оцінивши пропорційність обмежень, застосованих до позивача, щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, дійшов висновку про їх непропорційність та невиправданість у демократичному суспільстві.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.10.2020 залишив без задоволення апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив:
10.1. скасував рішення суду першої інстанції у частині нарахування і стягнення з Прокуратури Київської області на користь позивача ОСОБА_1 грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким задовольнив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
11. Зокрема, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в цей період відбулося підвищення посадового окладу позивача, а тому застосуванню підлягає коефіцієнт підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення середнього заробітку з Офісу Генерального прокурора.
12. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 826/20483/14:
12.1. доповнено резолютивну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 абзацом наступного змісту "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 24.10.2014 по 23.06.2020 в розмірі 2 854 158, 23 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів".
13. Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в мотивувальній частині рішення не наведено повного розрахунку належних до виплати позивачу грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у резолютивній частині рішення не зазначено конкретну грошову суму, що підлягає стягненню.
14. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2021 касаційні скарги Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково:
14.1. постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 826/20483/14 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано;
14.2. додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 скасовано;
14.3. справу № 826/20483/14 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду;
14.4. в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 залишено без змін.
15. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в означеній частині та направляючи справу но новий судовий розгляд суд касаційної інстанції виходив із того, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про необхідність обчислення середнього заробітку позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Поряд із цим, у ході касаційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи скаржника - Офісу Генерального прокурора щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права - абзацу 3 пункту 3 та пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ у взаємозв`язку з приписами статті 81 Закону № 1697-VІІ, пунктом 10 Порядку № 100 та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
15.1. Верховний Суд підкреслив, що цей аспект безпосередньо впливає на загальну суму середнього заробітку, яка підлягає до виплати ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу, оскільки потребує здійснення судом повторного розрахунку.
15.2. Окрім того, під час розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Офісу Генерального прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на нього відповідальність по стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зокрема, як установлено судами попередніх інстанцій, заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася Прокуратурою Київської області, що підтверджується довідкою Прокуратури Київської області від 25.03.2020 № 18ф-132, а тому Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції, що в цьому випадку нарахування та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися саме Прокуратурою Київської області (Київською обласною прокуратурою).
15.3. Проте, як зауважив Верховний Суд, суд апеляційної інстанції зазначених обставин не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції у частині суб`єкта стягнення, замінивши Київську обласну прокуратуру на Офіс Генерального прокурора.
15.4. В іншій частині за наслідками касаційного розгляду справи № 826/20483/14 Верховний Суд резюмував, що судами попередніх інстанцій належним чином досліджені обставини справи та зроблено правильний висновок про те, що відповідачем не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів здійснення/прийняття позивачем, його рішеннями, діями чи бездіяльністю заходів (та/або сприяли їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
15.5. Своєю чергою, на переконання суду касаційної інстанції, недотримання суб`єктом владних повноважень основоположних принципів очищення влади, визначених Законом № 1682-VII, та недоведення правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом, зумовлює висновок про протиправність оскаржуваного наказу від 23 жовтня 2014 року № 1456к та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області.
15.6. Верховний Суд констатував, що в окресленій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на належній юридичній оцінці фактичних обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
16. За результатами нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 апеляційні скарги ОСОБА_1, Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури в означеній частині задоволені частково:
16.1. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 скасоване в частині стягнення середнього заробітку, та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 318 657, 16 грн.
17. Переглядаючи справу в частині вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначив, що вперше за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 посадові оклади прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури підвищено з 16.12.2015 відповідно до Постанови №1013 (з урахуванням Постанови № 505), що набрала чинності після її опублікування у газеті "Урядовий кур`єр" від 15.12.2015 №234. Вдруге підвищення посадових окладів та інших виплат відбулося з 06.09.2017 за Постановою № 657, якою внесено зміни до Постанови № 505, й таким чином затверджено нові схеми посадових окладів. В подальшому, підвищення посадових окладів прокурорів згідно із передбаченими статтею 81 Закону № 1697-VІІ законодавчими нормами відбулося з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020.
17.1. Судом цієї інстанції установлено, що:
- за період з часу звільнення позивача 23.10.2014 до 15.12.2015 кількість робочих днів вимушеного прогулу складає 287 днів (49+227+11=287), а відтак, з урахуванням зазначеного у довідці про середню заробітну плату середньоденного розміру заробітної плати без коригування на коефіцієнт підвищення, середній заробіток за цей період вимушеного прогулу склав 222 849,76 грн (776,48 грн* 287 днів).
- за період з 16.12.2015 до 05.09.2017 з урахуванням кількості робочих днів, що склало 430 днів (з 16 по 31.12.2015: 12 днів; 2016 рік: 251 день; січень - серпень 2017 року: 164 дні та з 01 до 05.09.2017 включно: 3 дні), суд дійшов висновку, що середній заробіток вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 склав 417 358,00 грн (970,60 грн * 430 днів). Середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за цей період коригований на коефіцієнт підвищення 1,25 з урахуванням Постанови № 1013.
- за період за період із 06.09.2017 до 23.06.2020 сумарна кількість робочих днів склала 699 днів, а відтак суд дійшов висновку, що середній заробіток вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за цей період складає 678 449,40 грн (970,60 грн * 699 днів).
17.2. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у періоді 06.09.2017 до 23.06.2020 коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати у розмірі 2,89 не підлягає застосуванню, оскільки, на думку суду, посадові оклади було збільшено лише тим прокурорам, хто пройшов атестацію та кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
17.3. Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові 02.11.2021 щодо необхідності визначення у цій справі належного відповідача, з якого буде стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася Прокуратурою Київської області, що підтверджується довідкою Прокуратури Київської області від 25.03.2020 № 18ф-132, а тому дійшов висновку, що в цьому випадку нарахування та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися саме Прокуратурою Київської області (Київською обласною прокуратурою).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг, позиція учасників справи
18. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) 21.09.2022 надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 826/20483/14, в якій скаржник просить змінити вказане судове рішення шляхом зазначення в його резолютивній частині: "стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 318 657,16 грн, зарахувавши суму 2 854 158,23 грн, сплачену на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 згідно з меморіальним ордером від 09.04.2021 № 145827968".
19. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення на підставі частини другої статті 235 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певний проміжок часу на підставі рішення суду, прийнятого судом апеляційної інстанції після перегляду справи Верховним Судом і направлення на новий розгляд, та вже здійснення вказаної виплати іншим боржником (іншою юридичною особою) за постановою суду апеляційної інстанції, яка була скасована, з урахуванням вимог статті 1215 ЦК України; статті 381 КАС України та неможливістю застосування підпункту 7 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
19.1. Так, скаржник зазначає, що Державною казначейською службою України (далі - ДКС України) у квітні 2021 року, на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 826/20483/14 здійснено безспірне списання коштів, а саме середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 2 854 158,23 грн (з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів), що підтверджується меморіальним ордером від 09.04.2021 № 145827968, який знаходиться в матеріалах справи.
19.2. Як зазначає скаржник факт отримання вказаних коштів позивачем підтверджено під час судового засідання в суді апеляційної інстанції. В той же час Шостим апеляційним адміністративним судом за вказаним фактом будь-якого рішення не прийнято, в оскаржуваній постанові від 16.08.2022 про вказане не зазначено.
19.3. Касатор звертає увагу на приписи статті 381 КАС України згідно яких поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
19.4. Офіс Генерального прокурора наголошує, що у разі залишення у резолютивній частині судового рішення зобов`язання стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у 1 318 657,16 грн без врахування вже сплачених 2 854 158,23 грн буде виданий виконавчий лист відповідно до вимог чинного законодавства про стягнення з Київської обласної прокуратури саме на суму 1 318 657,16 грн, яка і підлягатиме стягненню органами Казначейства, що призведе до подвійного стягнення на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один і той же проміжок часу, а саме за період з 24.10.2014 по 23.06.2020.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.11.2022 відкрите касаційне провадження № К/990/25602/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
21. Від Київської обласної прокуратури до Суду 25.11.2022 надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 826/20483/14, де відповідач 2 просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 змінити шляхом зазначення в її резолютивній частині наступне: "стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 318 657, 16 грн, зарахувавши суму 2 854 158,23 грн, сплачену на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 згідно із меморіальним ордером від 09.04.2021 № 145827968".
22. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення на підставі частини другої статті 235 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певний проміжок часу на підставі рішення суду, прийнятого судом апеляційної інстанції після перегляду справи Верховним Судом і направлення на новий розгляд, та вже здійснення вказаної виплати іншим боржником (іншою юридичною особою) за постановою суду апеляційної інстанції, яка була скасована, з урахуванням вимог статті 1215 ЦК України; статті 381 КАС України та неможливістю застосування підпункту 7 пункту 9 Порядку № 845.
22.1. Доводи та аргументи цієї касаційної скарги є аналогічними доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2022 відкрите касаційне провадження № К/990/33005/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
24. Від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Денисенко Сергій Олександрович, до Верховного Суду надійшла 17.10.2022 касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 826/20483/14, у якій позивач просить скасувати частково оскаржувані рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 826/20483/14, не передаючи справу на новий розгляд, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції постанови Верховного Суду та змінити резолютивну частину цієї постанови, виклавши її у наступній редакції: "Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 209 413,83 грн (з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 826/20483/14 залишити без змін.
25. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України, пункту 10 Порядку № 100, викладені у постановах від 01.07.2021 у справі № 826/17798/14, від 28.12.2021 у справі № 826/20760/14, від 02.11.2021 у справі № 826/20483/14, від 26.06.2019 у справі № 813/5855/15, від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 15.10.2020 у справі № 826/17601/14, від 11.02.2021 у справі № 814/197/15, від 25.02.2021 у справі № 816/4583/14, від 02.11.2021 у справі № 826/20483/14, від 20.01.2022 у справі № 826/17709/14, від 25.01.2022 у справі № 826/17708/14, від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц.
25.1. За доводами цієї касаційної скарги стверджується про неправильне застосування судами обох інстанції при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, коригуючих коефіцієнтів підвищення заробітку за час його вимушеного прогулу, що передбачено положеннями пункту 10 Порядку № 100, які були чинними на той період і підлягали застосуванню.
25.2. Так, скаржник наголошує на помилковості висновків Шостого апеляційного адміністративного суду в оскаржуваній постанові від 16.08.2022, що розрахований ним після набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (надалі - Постанова № 657) з 06.09.2017 коефіцієнт коригування виплат у 2,89 разів не підлягає застосуванню, оскільки, посадові оклади було збільшено лише тим прокурорам, хто пройшов атестацію та кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
25.3. Зокрема, коригування заробітку позивача на коефіцієнт підвищення у 2,89 разів за Постановою № 505 з урахуванням внесених до неї змін що набрали чинність з 06.09.2017 відповідно до Постанови № 657, суд апеляційної інстанції не здійснював, а середній заробіток позивача розрахував за нормами Постанови № 1013 від 09.12.2015 (відповідно до Постанови № 505) з коригуючим коефіцієнтом виплат у 1,25 разів від середньоденного заробітку ОСОБА_1 на день його звільнення, виходячи із встановленої судом кількості у 699 робочих днів періоду вимушеного прогулу з 06.09.2017 по 23.06.2020. Такий помилковий розрахунок, як переконує скаржник, призвів до безпідставного зменшення остаточного розміру належних ОСОБА_1 виплат середньої заробітної плати за увесь час вимушеного прогулу.
25.4. Своєю чергою, Окружним адміністративним судом міста Києва оскаржуваним рішенням від 23.06.2020 у цій справі № 826/20483/14, коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 взагалі не здійснено, що як указує касатор, суперечить вимогам пункту 10 Порядку № 100.
25.5. Представник позивача також зазначає, що у абзаці другому резолютивної частини оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції указав неправильне найменування юридичної особи відповідача 2 (боржника), з якого суд вирішив стягнути грошові кошти, а саме Прокуратуру Київської області. Натомість правильним (чинним) найменуванням юридичної особи відповідача 2 (боржника) є "Київська обласна прокуратура".
25.6. Окрім того, як зазначає касатор, суд апеляційної інстанції у резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначив неправильну дату ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, яке переглядалося в апеляційному порядку у цій справі та скасованого у певній частині судом апеляційної інстанції, а саме замість правильної дати 23.06.2020 зазначено 26.04.2021.