ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 813/6972/14
адміністративне провадження № К/9901/24806/18 №К/9901/24804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 (суддя Гавдик З.В.), ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді Гулид Р.М., Ліщинський А.М.), а також постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя Кузан Р.І.), ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя: Грушко І.В., судді Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж СУ-27" до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж СУ-27" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Проммонтаж СУ-27") звернулось до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (яку замінено на правонаступника - Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області та в подальшому на Головне управління ДПС у Львівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014:
№0001902200 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11955 грн;
№0001912200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 272001,00 грн, в тому числі за основним платежем - 181334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90667,00 грн;
№0001922200, про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 331952,00 грн, у тому числі 283952,00 грн - основний платіж, 48360,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Оскаржувані рішення контролюючим органом прийняті за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "Проммонтаж СУ-27" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, які оформлені актом №450/13-21-22/01415683. Згідно із висновками даного акта відповідачем встановлено порушення Товариством приписів підпунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 283592,00 грн; пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 181334,00 грн та завищено від`ємне значення за серпень 2012 року в сумі 11955,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження зазначених рішень податкового органу Головне управління Міндоходів у Львівській області рішенням від 25.09.2014 №22710/10/13-01-10-08-05/1434 залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0001912200, №0001922200; збільшило грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 11667 грн основного платежу та 5833,5 грн штрафної (фінансової) санкції; скасувало податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0001902200 в частині 11667 грн зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість.
На виконання даного рішення, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014:
№0002192200 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 288,00 грн;
№0002212200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 11667 грн основного платежу та 5833,5 грн штрафної (фінансової) санкції.
В подальшому рішенням Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 18.02.2015 №1378/10/13-21-22-00/302 частково погоджено застосування податкового компромісу у податковому повідомленні-рішенні від 09.07.2014 №0001912200 з податку на додану вартість на суму основного платежу 9060,00 грн; від 09.07.2014 №0001922200 з податку на додану вартість на суму основного платежу 90152,00 грн.
У зв`язку з досягненням сторонами податкового компромісу ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001912200 від 09.07.2014 та №0001922200 від 09.07.2014.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2015 скасував ухвалу про закриття провадження, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ТОВ "Проммонтаж СУ-27" уточнило позовні вимоги та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001922200 від 09.07.2014 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 241800,00 грн, №0001912200 від 09.07.2014 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 258411,00 грн, №0002192200 від 16.10.2014, №0002212200 від 16.10.2014.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0001912200 від 09.07.2014, №0001922200 від 09.07.2014 в оскаржуваній частині.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0002192200 від 16.10.2014, №0002212200 від 16.10.2014.
Ухвалюючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач надав суду докази на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності формування показників податкової звітності, в свою чергу відповідач не зазначив щодо яких саме операцій Товариства, з якими контрагентами і за який період встановлено порушення податкового законодавства, відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на додану вартість та податку на прибуток. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, адже належно не оцінили обставини, зафіксовані в акті перевірки. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з підпунктом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Положеннями пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 цього ж Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пунктом 138.4 статті 138 цього ж Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
За приписами пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Положеннями підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.