ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/4911/21
адміністративне провадження № К/990/35120/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, Боржник) звернувся до суду із позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Виконавча служба), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови відповідача у виконавчому провадженні №63929513 про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 31 грудня 2020 року, 06 січня 2021 року, 14 січня 2021 року, 21 січня 2021 року, 28 січня 2021 року, 04 лютого 2021 року, 11 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 09 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 24 червня 2021 року, 01 липня 2021 року, 08 липня 2021 року, 15 липня 2021 року, 22 липня 2021 року.
2. В обґрунтування позовних вимог вказано про протиправність притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу, оскільки посадовою особою, яка виносила оскаржувані постанови, не були досліджені в повній мірі всі обставини та не оцінено поважності причин не виконання судового рішення (не здійснення організації спілкування неповнолітньої дитини із матір`ю у дні, визначені судовим рішенням).
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 09 грудня 2021 року Київським апеляційним судом у справі №761/25101/20 прийнято постанову про забезпечення позову ОСОБА_2 (далі - Стягувач, ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання та відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав.
4. Вказаним судовим рішенням зобов`язано батька - ОСОБА_1, передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 матері - ОСОБА_2 за місцем проживання матері до винесення судом першої інстанції рішення у справі: щотижня у будні дні: з 10:00 год. кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 год. кожної першої суботи до 20:00 год. кожної першої неділі та з 10:00 год. кожної третьої суботи до 20:00 год. кожної третьої неділі та, коли випадає п`ята субота - з 10:00 год. кожної п`ятої суботи до 20:00 год. кожної п`ятої неділі.
5. 16 грудня 2020 року заступником начальника Дніпровського ВДВС Дардою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63929513 за для примусового виконання вищенаведеного судового рішення.
6. На підставі актів державного виконавця від 30 грудня 2020 року, 06 січня 2021 року, 13 січня 2021 року, 20 січня 2021 року, 27 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року, 10 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 09 червня 2021 року, 16 червня 2021 року, 23 червня 2021 року, 01 липня 2021 року, 14 липня 2021 року, 21 липня 2021 року було зафіксовано невиконання стягувачем рішення суду у справі №761/25101/20.
7. Враховуючи вищенаведене, відповідачем винесено наступні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 :
- від 31 грудня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн;
-від 06 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 14 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 21 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 28 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 04 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 11 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 17 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
- від 24 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 10 березня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 24 березня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн;
-від 07 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 14 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 09 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 16 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 23 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 01 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 08 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 15 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 22 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
8. Не погоджуючись із постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірних постанов державного виконавця, оскільки позивач (боржник) разом із дитиною неодноразово позбавляв мати можливості бачитись із дитиною, оскільки їхав із міста Києва у визначенні судовим рішенням дні, що свідчить про небажання виконувати судове рішення.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог частково.
11.1. Визнано протиправними та скасовано постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №63929513 від 31 грудня 2020 року, від 06 січня 2021 року, від 14 січня 2021 року, 21 січня 2021 року, 28 січня 2021 року, 09 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 24 червня 2021 року.
11.2. В решті позовних вимог відмовлено.
12. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на небажання дитини ( ОСОБА_4 ) спілкуватися з матір`ю, позивач не мусить брати активної участі у влаштуванні самих зустрічей матері з дитиною, в тому числі впливати на волевиявлення доньки, оскільки це фактично є примушуванням, що може призвести до психологічного тиску на дитину та не відповідатиме найкращим її інтересам в аспекті забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Обставини небажання дитини спілкуватися з матір`ю є доведеними у справі №761/25101/20, тому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивач не сприяв виконанню судового рішення у тих випадках, коли її присутність за місцем виконання була ним забезпечена.
13. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанов державного виконавця від: 04 лютого 2021 року, 11 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 01 липня 2021 року, 08 липня 2021 року, 15 липня 2021 року, 22 липня 2021 року. Вказані постанови складені на підставі актів щодо фіксування не забезпечення Боржником зустрічей матері та дитини внаслідок його перебування із дитиною на відпочинку. Обставини перебування поза межами міста, не визнані судом об`єктивно непереборними обставинами, перешкодами, а також такими, що не залежали від волевиявлення боржника для виконання рішення у встановлений виконавцем строк, оскільки такі дії, дійсно, є прямим волевиявленням Большова О.О.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
14. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 (Стягувач) звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог і в цій частині передати справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
16. У касаційні скарзі вказано, що суд апеляційної інстанції допустив порушення пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки прийняв рішення за відсутності ОСОБА_2, яка є Стягувачем у виконавчому провадженні №63929513. Скаржниця переконана, що судові рішення у цій справі можуть вплинути безпосередньо на її права, свободи, інтереси та обов`язки. Вказала, що її не залучення до участі у розгляді справи створило умови позбавлення її права висловити свої аргументовані заперечення щодо позовних вимог. Вказане, на думку ОСОБА_2, свідчить і про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України (справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).
17. Також у касаційній скарзі вказано про порушення судом апеляційної інстанції пункту 2 частини другої статті 353 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження). На думку скаржниці, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що даний спір є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання із повідомленням сторін для повного, всебічного встановлення обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин.
18. ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки не залучив її до розгляду справи у статусі третьої особи та позбавив можливості надати докази протиправних діянь ОСОБА_1 .
19. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін, в частині відмови у задоволенні позовних вимог - прийняти нову постанову про задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
20. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - "Закон №1404-VIII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
23. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
24. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
25. Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
27. Приписами статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.