ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 814/1696/17
адміністративне провадження № К/9901/57822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` до Офісу великих платників податків ДФС (процесуальний правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ``Укрмонтаженерго``, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя Градовський Ю. М., судді: Крусян А. В., Лук`янчук О. В.),
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` (далі - ТОВ``МГЗ``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2017 №0000494109, від 11.08.2017 №0000574109, прийнятих на підставі акта документальної позапланової перевірки від 19.07.2017 №2221/28-10-41-09/33133 та акта камеральної перевірки від 20.07.2017 №2348/28-10-41-09/33133003, якими Офіс великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП, відповідач) зменшив товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та застосував штрафні (фінансові санкції).
Позивач оскаржував податкове повідомлення рішення від 01.08.2017 №0000494109 частково - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на 2ʼ 301ʼ 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1ʼ 150ʼ 618 грн, а податкове повідомлення рішення від 11.08.2017 №0000574109 повністю, і доводив, що він правомірно визначив податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ у період, охоплений перевірками, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 (суддя Біоносенко В. В.) позов ТОВ``МГЗ`` задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП від 01.08.2017 №0000494109 в частині зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на 2ʼ 301ʼ 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1ʼ 150ʼ 618 грн, та від 11.08.2017 №0000574109; здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого товариством судового збору за подання позову до суду (60ʼ 700,90 грн).
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2018 постанову суду першої інстанції скасував та в позові відмовив.
ТОВ``МГЗ`` звернулося до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає закону.
Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив недотримання судом норм процесуального права щодо повної і всебічної перевірки обставин у справі та доказів на їх підтвердження, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для зменшення ТОВ``МГЗ`` бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на суму 2ʼ 301ʼ 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 1ʼ 150ʼ 618 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2017 №0000494109 став акт від 19.07.2017 №2221/28-10-41-09/33133 про результати документальної позапланової перевірки товариства з питань декларування від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2017 року із висновком про порушення товариством норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу (ПК) України.
Таке порушення полягало у формуванні товариством податкового кредиту з ПДВ та бюджетного відшкодування з цього податку на суму 347ʼ 680 грн за безтоварними операціями із ТОВ``Укрмонтаженерго``, оскільки згідно з податковою інформацією, отриману з АІС``Податковий блок``, Єдиного реєстру податкових накладних, цей контрагент та контрагент у ланцюгу посередників (ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ``), не мають достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення задекларованих позивачем операцій. Перевіркою також встановлено, що у декларації з ПДВ за квітень 2017 року товариство заявило до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення податку (1ʼ 953ʼ 556 грн), що була розрахована з урахуванням суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, сформованої на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у квітні 2017 року, але не сплаченої товариством постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Порядок формування податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету у 2017 році був врегульований нормами статей 44, 198, 200 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).
За змістом наведених норм право покупця на податковий кредит обумовлено юридичним складом умов у сукупності, як: фактичне (реальне) постачання певним платником ПДВ товарів/послуг як об`єкт оподаткування податком; має настати одна з подій - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або отримання платником податку товарів/послуг; суми ПДВ мають бути підтверджені податковою накладною або іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України; підтвердження облікованих операцій з придбання товарів/послуг належними первинними документами, як це передбачено нормою статті 44 ПК України.
Необхідної умовою повернення з бюджету сум ПДВ є надмірна сплата цього податку у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України {підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України}.
Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.
При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як матеріально-технічних, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що у справах про обґрунтованість податкової вигоди у випадку, якщо контролюючий орган заперечує реальність господарських операцій, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Такі тези були підтверджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові висновувала, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
У цій справі за змістом акта перевірки від 19.07.2017 висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ``Укрмонтаженерго`` ґрунтується виключно на податковій інформації щодо відсутності у ТОВ``Укрмонтаженерго`` та ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ`` (контрагента вказаного підприємства) трудового та матеріально-технічного ресурсу для виконання будівельних робіт для позивача.
Натомість товариство послідовно наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій та надало до перевірки не лише договір та необхідні первинні документи (акти виконаних робіт форми №КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення), а також тимчасові перепустки, що були видані 11 особам як працівникам ТОВ``Укрмонтаженерго``. Проте контролюючий орган відхилив ці документи на підставі інформації, що містилися в базах даних ДФС.
Судове рішення суду першої інстанції про неправомірне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2017 рік в сумі 347ʼ 680 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на цю суму (173ʼ 840 грн) мотивоване висновком про те, що в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій із контрагентом ТОВ``Укрмонтаженерго`` з придбання послуг, фінансові показники яких позивач включив до свого податкового обліку, збільшивши суми податкового кредиту у березні 2017 року. Натомість суд апеляційної інстанції визнав слушними аргументи відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства.
У судовому процесі суд першої інстанції встановив, що ТОВ``МГЗ``, основним видом діяльності якого є виробництво глинозему (оксиду алюмінію) (основний вихідний матеріал для виробництва алюмінію), на підставі договору підряду від 13.02.2017 №НГЗ-Д-17-054 із ТОВ``Укрмонтаженерго`` придбало послуги (будівельні роботи), що підтверджено власне договором підряду, актами виконаних робіт №КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №КБ-3, податковими накладними, платіжними документами. Ці документи позивач надав до перевірки, а їх копії долучені до матеріалів справи. Суд також врахував, що ТОВ``Укрмонтаженерго`` (підрядник) та ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ`` (субпідрядник) мали податкову та господарську правосуб`єктність, дозвільні документи (зокрема, ТОВ``Укрмонтаженерго`` ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18.04.2016 на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності та дозвіл Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області на виконання робіт підвищеної безпеки). У судовому засіданні представник ТОВ``Укрмонтаженерго`` Ковширін М. М. засвідчив, що підприємство, представником якого він є, впродовж лютого-травня 2017 року виконувало будівельні роботи на території ТОВ``МГЗ``. Також Ковширін М. М. пояснив відсутність у звітах 1-ДФ даних працівників, яким виписувалися тимчасові перепустки на територію ТОВ``МГЗ``. Як засвідчив Ковширін М. М. та підтверджено матеріали у справі, такі працівники були залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами, тому відображення суми доходу цих платників у формі №1ДФ буде відображено лише після виплати доходу за результатами року.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доводу відповідача про відсутність у ТОВ``Укрмонтаженерго`` трудового та матеріально-технічного ресурсу для виконання робіт для позивач, вказавши, що залучення контрагентом працівників на підставі, зокрема цивільно-правових договорів, для виконання договірних зобов`язань не може впливати на право платника (ТОВ``МГЗ``) формувати податковий кредит.