Постанова суду № 752/7895/19 від 01.03.2023 про визнання дій та рішення незаконними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого...

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 752/7895/19

провадження № 61-8825св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Юлія Сергіївна, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М.

та касаційну скаргу ОСОБА_9 на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Юлії Сергіївни, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання дій та рішення незаконними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернувся з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- визнати дії державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37095186 неправомірними;

- скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37095186 від 15 вересня 2017 року та запис про право власності 22350814 від 11 вересня 2017 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_6, уклавши 27 грудня 2007 року із ОСОБА_13 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, стали її власниками.

Спірна квартира з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за договором позики, укладеним між ним та ОСОБА_2, передана в іпотеку на підставі іпотечного договору, укладеного 11 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_7

08 лютого 2019 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 15 вересня 2017 року безпідставно набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується внесенням державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (з відкриттям розділу) індексний номер: 37095186, про що ним було здійснено запис про право власності № 22350814.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37095186 було прийнято відповідачем на підставі заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданих до неї документів.

Однак, дії державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. з прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37095186 є незаконними, оскільки подані документи не відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідної заяви з вимогою виконати зобов`язання за договором позики ОСОБА_1 не отримував.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 155568011 вбачається, що ОСОБА_2 після отримання рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, 15 січня 2018 року здійснив її відчуження, шляхом укладення 15 січня 2018 року з ОСОБА_9 договору купівлі-продажу.

Оскільки, ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 набув 15 вересня 2017 року незаконно, то подальші його дії з її продажу ОСОБА_9 теж є незаконними, як і володіння та продаж останньою 07 серпня 2019 року даної квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_15 .

Зважаючи на викладене його право підлягає захисту шляхом витребування квартири АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та визнання права власності на вказану квартиру за всіма її співвласниками.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 12 липня 2021 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 11 січня 2022 року, позов задовольнив.

Визнав дії державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37095186 неправомірними.

Скасував рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37095186 від 15 вересня 2017 року та запис про право власності 22350814 від 11 вересня 2017 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Витребував із чужого незаконного володіння у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнав за ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнув з державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. на користь держави судовий збір у розмірі 333,33 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 333,33 грн.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 333,33 грн.

Стягнув з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 333,33 грн.

Стягнув з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 333,33 грн.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що була порушена процедура повідомлення іпотекодавця про здійснення перереєстрації права власності.

Київський апеляційний суд постановою від 23 серпня 2022 року апеляційні скарги адвоката Насадчука П. А. в інтересах ОСОБА_9, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С., та стягнення судового збору, а також в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на майно скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в позові.

У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання відповідачем у справі державного реєстратора а також в частині визнання права власності та приймаючи в цих частинах нову постанову про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що спір у цій справі виник у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо порушення ним права його власності на квартиру внаслідок дій останнього щодо реєстрації за собою такого права, тому державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі.

Задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем та третіми особами права власності а спірне нерухоме майно не призвело б до відновлення володіння вказаним майном, тому зазначені вимоги не є ефективним способом захисту.

Крім того, апеляційний суд зазначив про те, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 окрім ОСОБА_1 є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 правове становище яких у спорі визначено як треті особи, що виключає належні підстави для задоволення позову на їх користь, якого вони не заявляли, тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову про визнання права власності.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними дій державного реєстратора, пов`язаними з передачею іпотечного нерухомого майна у власність ОСОБА_2 та скасування відповідного рішення, а також про витребування майна з чужого незаконного володіння без змін суд першої інстанції виходив з того, що іпотекодержателем не було доведено до відома іпотекодавця його наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. При цьому було порушено умови іпотечного договору та законодавство, що регулює спірні правовідносини. Рішення суду в означених частинах постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вересні 2022 року подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_9 - адвокат Насадчук П. А. у вересні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та постановити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як на підставу оскарження судових рішень посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказують, що суди не врахували правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 16 грудня 2019 року у справі № 607/4911/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, та у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/32778/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 761/22150/19, від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 18 лютого 2021 року у справі № 4/5026/1020/2011, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 14 квітня 2022 року у справі № 644/2204/19, від 12 жовтня 2021 року у справі № 554/3200/18, від 22 серпня 2022 року у справі № 597/977/21, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19.

Предметом доказування у справі, визначеним позивачем, є встановлення факту надіслання ОСОБА_2 на зареєстровану адресу позивача заяви з вимогою виконати зобов`язання ОСОБА_6 за договором позики, посвідченим 11 січня 2017 року та її отримання позивачем, а також добросовісність чинних набувачів. Інших підстав в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо визнання дій державного реєстратора Клименко Ю. С. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень неправомірними, в тому числі спосіб стягнення на предмет іпотеки, позивач не зазначав, а суд першої інстанції ці обставини не встановлював та не досліджував, тому вони не могли бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Спірна квартира вибула з власності позивача виключно за його власної волі, тому підстави для витребування у відповідачів як добросовісних набувачів спірної квартири відсутні. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Позивач не надав доказів вибуття частки спірної квартири поза його волею. Наявні у справі письмові докази (договір позики від 11 січня 2017 року, іпотечний договір від 11 січня 2017 року, заява позикодавця та іпотекодержателя на адресу позивача надіслана та отримана ним відповідно до свідоцтва нотаріуса Войстрік О. В. і документів, на підставі яких воно видано, сплив 30-денного строку на виконання умов договору) позивачем не спростовані, доказів протилежного на виконання вимог статті 83 ЦПК України ОСОБА_1 суду не надано, також як і не надано доказів недобросовісності набуття відповідачами права власності на квартиру, що свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_17 не оскаржували ні дії державного реєстратора Клименко Ю. С., ні реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_2, а також перебування спірної квартири у власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо своєї частки у праві власності на квартиру, тому суди мали право розглядати та ухвалювати будь-які рішення лише стосовно тієї частки майна, яка взагалі коли-небудь реально належала позивачу.

З 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, тому обраний позивачем спосіб судового захисту як скасування запису від 11 вересня 2017 року № 22350814 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - спірну квартиру не ґрунтується на вимогах закону.

Справу розглянуто за позовною заявою особи, яка звернулась до суду від імені заінтересованої особи, при цьому не маючи повноважень на ведення справи.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 - адвокат Насадчук П. А. як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення обґрунтувавши його іншими мотивами, аніж ті підстави, що були зазначені в позовній заяві. Судом було витребувано та долучено до матеріалів справи документи, на підставі яких були видані нотаріальні свідоцтва про направлення та отримання вимоги іпотекодержателя до ОСОБА_1 та інших іпотекодавців, квитанції Укрпошти про вручення рекомендованого листа, листа приватного нотаріуса КМНО Войстрік О. В. про передачу заяви ОСОБА_2 про необхідність погашення боргу, заяви ОСОБА_2 з вимогою виконання зобов`язання за договором позики від 11 січня 2017 року, що беззаперечно спростувало твердження позивача про неотримання вимог від іпотекодержателя стосовно необхідності виконання зобов`язань за іпотечним договором.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушив принцип диспозитивності та ухвалив рішення на підставі того, що у заяві було вказано інший спосіб стягнення на предмет іпотеки, аніж той, що був здійснений іпотекодержателем.

Висновок апеляційного суду про те, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею є помилковим, оскільки останній надав згоду на способи стягнення на предмет іпотеки, а 03 червня 2017 року отримав вимогу ОСОБА_2 про необхідність виконати зобов`язання за іпотечним договором, повернувши гроші у розмірі, в якому вони були позичені.

На час звернення стягнення на предмет іпотеки власниками спірної квартири були ще три особи, які разом з ОСОБА_1 забезпечували виконання грошових зобов`язань. У матеріалах справи відсутні докази того, що хтось із співвласників квартири звертався з вимогою про витребування своєї частки з чужого незаконного володіння, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд не міг витребовувати предмет іпотеки - квартиру в цілому, а міг ухвалювати рішення лише в частині його колишньої власності. Так само як і ОСОБА_1 не мав права вимагати витребувати те майно, яке йому ніколи не належало.

На час укладення договору купівлі-продажу від 07 серпня 2019 року жодних арештів, заборон чи обмежень не існувало.

Судами не була проведена належна оцінка добросовісності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Витребування майна з власності добросовісного набувача є неприпустимим, що узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 14 квітня 2022 року у справі № 644/2204/19.

З 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 серпня 2022 року у справі № 597/977/21, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19.

Порушень закону під час застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки не було, тому відсутні підстави витребувати квартиру у добросовісних набувачів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_9 - адвоката Насадчука П. А. у листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, підтримуючи касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, заявник просить скасувати постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в позові, посилаючись на те, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 2/4440/11, не може бути витребувано з чужого незаконного володіння 1/2 частка не виділеної в натурі квартири.

ОСОБА_1 був лише одним із чотирьох співвласників спірної квартири, частки якої в натурі не виділені, тому позивач не може витребовувати у законних власників всю квартиру.

Інші співвласники квартири згодні з її вибуттям, оскільки жодних позовів не заявляли, вимог про витребування майна не пред`являли, дії державного реєстратора не оскаржували.

З 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, тому обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, обґрунтувавши його іншими мотивами, аніж підстави, що були зазначені в позовній заяві, також дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами спірної квартири, що свідчить про неможливість її витребування.

У грудні від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, в якому заявники просили її задовольнити, посилаючись на те, що касаційна скарга ОСОБА_9 є обґрунтованою, договір про надання правової допомоги № 18/07-19 від 18 липня 2019 року є нікчемним та містить ознаки свідомого вчинення адвокатом Стрикалем О. В. кримінального правопорушення, передбаченого статтею 400-1 КК України, співучасником якого є позивач ОСОБА_1, який підписав договір.

Викладене свідчить про відсутність повноважень у адвоката Стрикаля О. В. не лише на час подання позовної заяви, а й на час розгляду справи в судах.

У разі незгоди з обраним ОСОБА_2 способом стягнення на предмет іпотеки, позивач може заявити до нього позов, а не до актуальних власників квартири, які не мали відношення до їх договірних відносин, а позовна вимога про витребування майна у добросовісних набувачів за таких умов є неналежним способом захисту.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль О. В. у грудні 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив відмовити у задоволенні їх клопотання про залишення позову без розгляду та відхилити їх касаційну скаргу, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття 15 вересня 2018 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, у зв`язку з порушенням прав власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Державний реєстратор вчинив реєстраційну дію не переконавшись у змісті письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцям, не переконавшись, що така вимога була надіслана на адресу іпотекодавців та була отримана останніми.

Недодержання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що нерухоме майно вибуло від позивача поза його волею, тому він має право витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останніх набувачів, а ця обставина виключає підстави визнання їх добросовісними набувачами і залишення спірного майна у їх власності.

Згідно з ордером серії КС № 366737 адвокат Вітровчак О. О. діяла на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 225 від 11 січня 2019 року та мала право надавати правову допомогу у судах всіх інстанцій, органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, державних реєстраторів.

Оскільки адвокат Вітровчак О. О. вказала в ордері, що має право представляти інтереси ОСОБА_1 у судах всіх інстанцій, тому мала право представляти його права та інтереси у будь-яких судах України.

За викладених обставин позовну заяву від імені ОСОБА_1 подала належна особа, що мала право представляти його інтереси у Голосіївському районному суді міста Києва.

Крім того, ОСОБА_1 особисто постійно брав участь у судових засіданнях як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, надавав пояснення та підтримав свій позов.

ОСОБА_1 у грудні 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем порушили його права, оскільки він не був обізнаний про його намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Матеріали справи не містять доказів порушення ним іпотечного договору, як і не містять доказів того, що ОСОБА_2 попереджав його про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Посилання на те, що судами не була проведена належна оцінка добросовісності відповідачів не відповідають дійсності та є безпідставними.

Обраний ним спосіб захисту є ефективним.

Позовну заяву від його імені подано належною особою, що мала право представляти його інтереси в Голосіївському районному суді міста Києва.

Більш того, він особисто брав участь у судових засіданнях як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, надавав пояснення та підтримав свій позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та витребував її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва. Клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, до закінчення касаційного провадження у справі задовольнив частково. Зупинив виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, до закінчення касаційного провадження.

Верховний Суд ухвалою від 14 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_9 .

Справа № 752/7895/19 надійшла до Верховного Суду 14 листопада 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2022 року продовжив ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2022 року продовжив ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2023 року продовжив ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_9

Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_6 набули у спільну сумісну власність 27 грудня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2618, квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з іпотечним договором від 11 січня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 з іншої сторони і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войстрік О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3, іпотекодавці з метою забезпечення повного виконання зобов`язань ОСОБА_6 перед іпотекодержателем за договором позики, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме повернення грошових коштів у розмірі 200 000 грн у строк до 11 березня 2017 року, передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 95,5 кв. м.

Відповідно до пункту 25 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 28 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення умов договору позики іпотекодержатель надсилає особі, що порушила свої обов`язки, письмову вимог про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до даного договору та/або чинного законодавства України. Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернути у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується внесенням державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Ю. С. відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (з відкриттям розділу) індексний номер: 37095186, про що ним було здійснено запис про право власності № 22350814 11 вересня 2017 року.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37095186 було прийнято державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданих до неї документів - договору позики грошей, іпотечного договору та свідоцтв, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войстрік О. В.

ОСОБА_2 15 січня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 30, відчужив ОСОБА_9 спірну квартиру за 800 000 грн.

У подальшому, ОСОБА_9 відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Докійчук Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 840, за ціною 1 021 489 грн, що еквівалентно 40 216 доларів США.

Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 та іншим іпотекодавцям приватним нотаріусом від імені ОСОБА_2 24 травня 2017 року були направлені заяви, які містили вимоги виконання ними зобов`язання щодо сплати 200 000 грн за договором позики від 11 січня 2017 року та попередження про те, що у випадку її невиконання протягом 30 календарних днів із моменту одержання заяви, ОСОБА_2 звернеться до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, за яким вся сума заборгованості та пеня за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, буде стягнута у примусовому порядку.

Отже, у відповідних заявах містилися попередження ОСОБА_2 про те, що наслідком невиконання зобов`язання буде стягнення у безспірному порядку заборгованості за договором позики та пені, як відповідальності за порушення умов договору, а не звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру, при тому, що звернення стягнення на предмет іпотеки виключає підстави стягнення заборгованості, забезпеченої іпотекою.

До матеріалів справи не долучено доказів виконання відповідачем вимог, передбачених статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 28 іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_6 та попередження про наслідки невиконання вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) викладено висновок, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що іпотекодержатель не виконав вимог, передбачених статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 28 іпотечного договору щодо доведення до відома іпотекодавця його наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

................

Перейти до повного тексту