ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 537/3088/21
провадження № 51-3937км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_6 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170530000251, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 186 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком (Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 вересня 2021 року), більш суворим, призначеним за цим вироком, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і арешту майна у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 28 квітня 2021 року з 17:38 до 17:56, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, заволодівши банківською карткою АТ КБ "ПриватБанк", належною ОСОБА_8, знаючи пін-код доступу до неї, за допомогою банкомата CAPL7170, розташованого на вул. Г. Манагарова, буд. 9 у м. Кременчук Полтавської області, викрав гроші в сумі 19 000 грн, спричинивши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, цього ж дня з 21:36 до 21:39 ОСОБА_6 за допомогою банкомату CAPL7384, що розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Червоноармійська, буд. 50 (магазин "Бджілка") зняв з вищезгаданої картки та викрав гроші в сумі 4 900 грн, завдавши ОСОБА_8 майнової шкоди на вказану суму.
Також 03 травня 2021 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6, перебуваючи біля ломбарду "Імперіал", розташованого на вул. Республіканська, буд. 67 у м. Кременчук Полтавської області, діючи повторно, з корисливих мотивів, схопивши за куртку ОСОБА_9, із задньої кишені її штанів відкрито викрав належні ОСОБА_10 гроші в сумі 1600 грн. Потім, коли ОСОБА_9 витягла з кишені куртки належний ОСОБА_10 мобільний телефон марки "TECNO" моделі "B1F", ОСОБА_6 відкрито викрав його, завдавши потерпілій майнової шкоди на суму 1168, 92 грн.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до тверджень про незаконність і необґрунтованість постановлених щодо нього судових рішень.
Зокрема ОСОБА_6 вказує на те, що йому не був оголошений вирок місцевого суду.
Наголошує на незабезпеченні судом першої інстанції його права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Стверджує про відсутність в матеріалах справи постанови про призначення прокурорів у справі.
Зазначає, що під час судових засідань потерпілий неодноразово змінював свої показання, однак суд взяв до уваги одні його свідчення, при цьому мотивів щодо неприйняття інших у рішенні не навів.
До того ж засуджений звертає увагу на порушення місцевим судом статей 9, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через невідображення у вироку показань свідка ОСОБА_11, а також не погоджується з наданою судом оцінкою показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 .
На переконання ОСОБА_6, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували його винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 186 КК.
Вказує про суперечливість письмових доказів, наданих на підтвердження його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та не погоджується з кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 186 КК за ознакою повторності.
На думку ОСОБА_6, слідчий експеримент, проведений за участі свідка, є недопустимим доказом через те, що слідча дія була проведена не за тих же погодних умов та освітлення, які були під час події.
Вважає неналежним доказом протокол його затримання, оскільки під час затримання у нього не було вилучено речових доказів, які б свідчили про його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Як зазначає ОСОБА_6, у протоколі затримання неправильно вказаний час його затримання.
Звертає увагу на те, що вказані порушення, допущені місцевим судом, не були усунені судом апеляційної інстанції.
У поданому до касаційної скарги доповненні засуджений повторно стверджує про порушення його права на захист, через ненадання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження та вказує, що в порядку ст. 290 КПК матеріали справи йому не були відкриті.
На переконання засудженого, його позбавили права на надання пояснень стосовно обставин, які відбулися 03 травня 2021 року, через відсутність у матеріалах справи його показань, наданих під час досудового розслідування. Також звертає увагу на те, що всі слідчі дії відбувалися вночі.
Зазначає, що протоколи огляду є недопустимими, оскільки під час цієї слідчої дії були відсутні поняті. Ставить під сумнів належність телефону та золотих прикрас потерпілій ОСОБА_10 .
Стверджує про часткове нездійснення фіксування у журналах судових засідань за відсутності сторін.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали подану засудженим касаційну скаргу з доповненням і просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги з доповненням засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого (ст. 438 КПК).
Доводи ОСОБА_6 щодо неповноти судового розгляду, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перевірки судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
З дотриманням вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки суд обґрунтував об`єктивно з`ясованими обставинами, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував:
за епізодом від 28 квітня 2021 року (стосовно крадіжки грошей ОСОБА_8 ) показання: ОСОБА_8 (потерпілого), який пояснив, що після відпочинку в барі " ІНФОРМАЦІЯ_2", він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_14 зняли гроші в банкоматі, придбали продукти та втрьох пішли до нього додому, де продовжили вживати спиртні напої. Сп`янівши, він пішов спати, а коли прокинувся, то виявив зникнення банківської картки та телефону. Коли він звернувся до банку з метою відновлення картки, то дізнався про відсутність на рахунку великої суми грошей; ОСОБА_12 (товариша ОСОБА_6 ), який підтвердив, що перебував разом з ОСОБА_6, коли той знімав гроші з банківської карти з банкоматів, розташованих біля поліклініки та магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3"; ОСОБА_15 (бармен бару " ІНФОРМАЦІЯ_2"), яка зазначила, що одного дня бачила, як ОСОБА_6, потерпілий та ОСОБА_14 разом виходили з бару " ІНФОРМАЦІЯ_2", а також письмові докази, серед яких протоколи, складені за результатами слідчих дій, виписка по карті НОМЕР_1 …..9428 за період з 27 по 30 квітня 2021 року, з якої вбачається, що 28 квітня 2021 року відбулося зняття грошей в загальній сумі 24 000 грн; відеозапис з камери відеоспостереження, розташованої на магазині "Бджілка", на якому зафіксовано, як двоє чоловіків підходять до банкомату "Приватбанк" та один з них, зовні схожий на ОСОБА_6, неодноразово отримує кошти з банкомату;
за епізодом від 03 травня 2021 року (стосовно відкритого викрадення грошей та телефону потерпілої ОСОБА_10 ) показання: ОСОБА_10 (потерпілої), яка пояснила, що разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_9 вона прийшла до ломбарду, щоб закласти належні їй золоті вироби, їх закладати пішла ОСОБА_9, оскільки в неї не було документів. Коли ОСОБА_9 вийшла з ломбарду, за нею вийшов чоловік і крикнув, що у свідка в задній кишені гроші. Це почув ОСОБА_6 і схопив ОСОБА_9 за руку та з кишені штанів витягнув гроші. Після цього ОСОБА_9 підняла куртку ОСОБА_16, яку той залишив під час сутички з ОСОБА_6, та дістала з неї телефон потерпілої, який ОСОБА_6 вихопив з рук ОСОБА_9 . Також вказала, що коли вона приїхала зі співробітниками поліції на місце затримання ОСОБА_6, то побачила ОСОБА_9, яка в руках тримала телефон і пояснила, що його їй віддав ОСОБА_6 ; свідків: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (співробітників патрульної поліції), які зазначили, що на їх запитання де ОСОБА_9 взяла наявний в її руках телефон, вона відповіла, що їй повернув телефон ОСОБА_6, та письмових доказів, зокрема, протоколи, складені за результатами слідчих дій, заява від 03 травня 2021 року, складена особисто ОСОБА_9, відповідно до якої остання добровільно видає мобільний телефон, який їй віддав ОСОБА_6 та уточнює, що його він дістав з-під килимка автомобіля таксі, на якому приїхав зі своїми друзями; договором фінансового кредиту під заставу від 03 травня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_9 заклала до ломбарду золоті вироби на суму 1600 грн.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, з вироку вбачається, що суд надав оцінку і висунутим ОСОБА_6 версіям про його невинуватість.
Зокрема, засуджений вказував, що банківською карткою потерпілого заволодів ОСОБА_19 і останній надав йому картку з пін-кодом після того, як він звернувся з проханням позичити йому гроші. Зазначене, на переконання засудженого, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_20, який бачив, як ОСОБА_19 витягнув з кишені ОСОБА_8 банківську картку і під час розмови з ОСОБА_6 віддав її йому.
Також ОСОБА_6 стверджував, що показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, підтверджується його невинуватість у відкритому викраденні грошей та телефону потерпілої ОСОБА_10 .
Аналогічні твердження засуджений зазначає і в касаційній скарзі.
Місцевий суд проаналізував ці версії ОСОБА_6 та дійшов висновку про їх безпідставність.