Постанова
Іменем України
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 205/8443/19
провадження № 61-8977св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" (далі - ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля") про стягнення зарплати, надбавки, індексації, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та індексацію середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 07 серпня 2001 року працював у ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" на посаді бухгалтера, звільнився за власним бажанням із займаної посади з 11 квітня 2003 року згідно статті 38 КЗпП України.
Вказував, що з метою перевірки правомірності та повноти нарахування йому заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат за період роботи у відповідача, а також повноти надання останнім зазначеної інформації до Пенсійного фонду України, 28 травня 2019 року звернувся з запитом до ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" та, отримавши відповідь, установив факти грубого порушення відповідачем трудового законодавства, зокрема положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про відпустки", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат", Закону України "Про колективні договори і угоди" тощо.
Зокрема, на порушення вимог статей 3, 11 Закону України "Про оплату праці", пункту 2.2. Генеральної угоди від 16 січня 2002 року, статей 2, 95 КЗпП України, нарахування заробітної плати у ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля", починаючи з липня 2002 року, проводилось, виходячи з посадового окладу 150,00 грн, що нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, гарантованого державою, оскільки з 01 липня 2002 року до 31 грудня 2002 року мінімальна заробітна плата складала 165,00 грн, а з 01 січня 2003 року до дати звільнення - 185,00 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на свою користь:
- ненараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно встановленої законодавством норми у зв`язку з заниженням посадового окладу у сумі 208,29 грн;
- ненараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату за фактично відпрацьований час понад норми у вихідні та святкові дні у зв`язку з заниженням посадового окладу у сумі 69,32 грн;
- ненараховану та невиплачену при звільненні персональну надбавку у розмірі 10 % до заробітної плати за фактично відпрацьований час у межах встановленої норми у зв`язку з заниженням посадового окладу у сумі 20,85 грн;
- ненараховану та невиплачену при звільненні індексацію заробітної плати в межах прожиткового мінімуму у сумі 6,25 грн;
- ненараховану та невиплачену при звільненні компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1,67 грн;
- компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та інші належні до фонду оплати праці виплати у зв`язку з заниженням посадового окладу та непроведенням індексації заробітної плати за період роботи станом на 03 березня 2020 року у розмірі 1 509,87 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (до лютого 2020 року включно) у сумі 2 289 971,19 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період із липня 2002 року до квітня 2003 року складав більше, ніж встановлено Законами України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" та "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік". Суд вважав безпідставними посилання позивача на те, що у період з липня 2002 року до квітня 2003 року розмір його заробітної плати був нижчим встановленого розміру мінімальної заробітної плати, гарантованого державою.
Також судом установлено, що 16 січня 2002 року між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями на 2002-2003 роки укладено Генеральну угоду, відповідно до пункту 2.2 якої сторони домовилися визначити ставки (оклади) працівників загальних (наскрізних) професій і посад у галузевих угодах. При цьому мінімальні розміри ставок (окладів) мають встановлюватися на рівні, не нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Разом із тим професійна спілка працівників космічного та загального машинобудування України, до якої належить профспілкова організація ДКБ "Південне", до цієї Генеральної угоди не приєднувалась.
Встановивши, що при звільненні ОСОБА_1 з ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" останньому відповідачем було у повному обсязі виплачено всі передбачені чинним законодавством виплати, проаналізувавши положення чинного законодавства України, з урахуванням наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Окрім того, суд зауважив, що підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності відсутні, оскільки згідно статті 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції, проаналізувавши норми законодавства щодо спірних правовідносин, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" при звільненні позивача було в повному обсязі виплачено всі передбачені чинним законодавством виплати.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача про те, що нарахування йому заробітної плати відповідачем, починаючи з липня 2002 року, проводилося, виходячи з величини посадового окладу 150,00 грн, що нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, гарантованого державою, який з 01 липня 2002 року до 31 грудня 2002 року складав 165,00 грн, з 01 січня 2003 року до дня звільнення позивача - 185,00 грн. На порушення вимог статті 382 ЦПК України належним чином не перевірив доводів та заперечень сторін, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, взявши за основу лише наказ Генерального конструктора - Генерального директора ДКБ "Південне" від 23 березня 2001 року № 418, додатком до якого є схеми мінімальних гарантованих посадових окладів службовців, тарифні ставки та оклади робітників підрозділів ДКБ "Південне" з 01 квітня 2001 року, у яких встановлено місячний посадовий оклад розмірі 150,00 грн, що є нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, без урахування гарантій, встановлених законодавством і Генеральною угодою на 2002-2003 роки, положення якої є обов`язковими для виконання відповідачем.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційної інстанції
При новому апеляційному розгляді справи постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2020 року скасовано та увалено нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" на користь ОСОБА_1 : ненараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно встановленої законодавством норми у зв`язку з заниженням посадового окладу в розмірі 208,29 грн; ненараховану та невиплачену при звільненні заробітну плату за фактично відпрацьований час понад норми у вихідні та святкові дні у зв`язку з заниженням посадового окладу в розмірі 69,32 грн; ненараховану та невиплачену при звільненні індексацію заробітної плати в межах прожиткового мінімуму в сумі 6,25 грн; ненараховану та невиплачену при звільненні компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1,67 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 12 квітня 2003 року до 14 липня 2022 року в розмірі 4 717,70 грн, усього - 5 003,23 грн із утриманням із цих сум установлених законодавством податків та зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, встановивши, що позивачу було встановлено ставку (оклад) на час роботи у відповідача на рівні, нижчому від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, без дотримання гарантій, установлених законодавством і Генеральною угодою на 2002-2003 роки, дійшов висновку, що, на порушення вимог статей 3, 11 Закону України "Про оплату праці", пункту 2.2. Генеральної угоди від 16 січня 2002 року, статей 2, 95 КЗпП України, нарахування заробітної плати позивачу у ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля", починаючи з липня 2002 року, проводилось, виходячи з посадового окладу 150,00 грн, що нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, гарантованого державою, оскільки з 01 липня 2002 року до 31 грудня 2002 року мінімальна заробітна плата складала 165,00 грн, з 01 січня 2003 року до дня звільнення - 185,00 грн. Таким чином суд вважав, що ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" не нарахувало та не виплатило при звільненні ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 285,53 грн.
Виходячи з того, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача на його користь ненарахованої та невиплаченої при звільненні персональної надбавки у розмірі 10 % до заробітної плати за фактично відпрацьований час у межах встановленої норми у зв`язку з заниженням посадового окладу в сумі 20,85 грн, апеляційний суд відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходив із того, що такий заробіток підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період із дня звільнення (12 квітня 2003 року) і до дня ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення про поновлення на роботі (14 липня 2022 року).
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та інші належні до фонду оплати праці виплати у зв`язку з заниженням посадового окладу та непроведенням індексації заробітної плати за період роботи станом на 03 березня 2020 року в розмірі 1 509,87 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені виплати не підлягають компенсації у порядку, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", оскільки до відповідача, за результатами розгляду цієї справи, застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому у задоволенні вимог в цій частині відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині: невиплати компенсації за період із червня 2003 року до березня 2020 року у сумі 1 509,87 грн, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 12 квітня 2003 року до 14 липня 2022 року в розмірі 4 717,70 грн, усього 5 003,23 грн з утриманням із цих сум установлених законодавством податків та зборів, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2003 року до 14 липня 2022 року в розмірі 350 000,00 грн. В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 606/2300/17, від 07 жовтня 2019 року в справі № 225/386/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 215/1270/17, від 13 квітня 2020 року в справі № 212/1325/17-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 296/1091/16-ц, від 11 січня 2020 року в справі № 727/4884/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині вимог щодо невиплати компенсації за період з червня 2003 року до березня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 12 квітня 2003 року до 14 липня 2022 року, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату при звільненні, у зв`язку з порушенням терміну її виплати, не проводиться. Згідно статті 2 Закону України "Про компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції визначив за необхідне згідно пункту 10 Порядку № 100, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, відкоригувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на коефіцієнт зростання посадових окладів ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля". Проте, дані розрахунки не провів, оскільки відповідач таку інформацію до суду не надав.
Доводи інших учасників справи
Представник ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" - адвокат Панич О. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Окрім того, представник ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" - адвокат Панич О. В. подав заяву про закриття касаційного провадження в порядку пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, посилаючись на те, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 205/8443/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" про стягнення зарплати, надбавки, індексації, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та індексацію середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Обставини справи
У справі, яка переглядається, встановлено, що з 07 серпня 2001 року на підставі наказу від 06 серпня 2001 року № 1782к ОСОБА_1 працював на посаді бухгалтера у ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" .
Наказом ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" від 10 квітня 2003 року № 930к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Відповідно до пункту 2.4. Колективного договору між Генеральним конструктором - Генеральним директором і профспілковим комітетом ДКБ "Південне" на 1998 рік, Генеральний конструктор - Генеральний директор проводить за узгодженням з профкомом підприємства установлення схем посадових окладів, систем оплати праці.
Згідно пункту 4.1. Колективного договору оплата праці працівників не може бути нижче рівня мінімально гарантованих посадових окладів (ставок), доплат і надбавок, передбачених додатком № 1.
Додатком № 1 до Колективного договору встановлено Схеми мінімальних посадових окладів, діючих із 01 жовтня 1997 року.
Наказом Генерального конструктора - Генерального директора ДКБ "Південне" від 23 березня 2001 року № 418, погодженого у тому числі і головою профспілкового комітету ДБК "Південне", з 01 квітня 2001 року встановлено збільшення в середньому на 25 % гарантовані посадові оклади (тарифні ставки) службовцям і робітникам у відповідності до схеми посадових окладів (тарифів), наведених в додатку до наказу.
Вищезазначеним додатком (Схеми мінімальних гарантованих посадових окладів службовців, тарифні ставки та оклади робітників підрозділів ДКБ "Південне" з 01 квітня 2001 року) спеціалістам без категорії (пункт 20), встановлено місячний посадовий оклад розмірі 150,00 грн.
Згідно додатку № 1 до наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу від 06 серпня 2001 року № 1782к встановлено його посадовий оклад у розмірі 150,00 грн. Із цим наказом та додатком ОСОБА_1 був ознайомлений та відповідно погодився на такі умови праці.
16 січня 2002 року між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями на 2002-2003 роки укладено Генеральну угоду, відповідно до пункту 2.2 якої сторони домовилися визначити ставки (оклади) працівників загальних (наскрізних) професій і посад у галузевих угодах. При цьому мінімальні розміри ставок (окладів) мають встановлюватися на рівні не нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Додаток 1 до цієї Генеральної угоди містить перелік профспілок та профспілкових об`єднань - суб`єктів Генеральної угоди на 2002-2003 роки, до якого входять: Федерація професійних спілок України та її членські організації; Професійна спілка авіабудівників України; Професійна спілка авіапрацівників України; Професійна спілка працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України; Професійна спілка працівників агропромислового комплексу України; Всеукраїнська профспілка працівників державної податкової служби; Незалежна галузева профспілка енергетиків України; Профспілка працівників Національної академії наук України; Незалежна профспілка фермерів та приватних землевласників України; Профспілка працівників митних органів; Профспілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України; Незалежна професійна спілка України; Всеукраїнська профспілка промисловців та підприємців; Об`єднання вільних профспілок залізничників України; Профспілка - Асоціація льотного складу цивільної авіації України; Вільна профспілка машиністів України; Всеукраїнська національна профспілка "Футболісти України"; Всеукраїнська незалежна профспілка.