Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 552/1393/21
провадження № 61-20128св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,відповідачі: виконавчий комітет Полтавської міської ради, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради, ОСОБА_3, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року в складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в складі колегії суддів Чумак О. В., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради, комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (далі - КП "ЖЕО № 2" ПМР), ОСОБА_3 про визнання членами сім`ї наймача.
Позовна заява мотивована тим, що з 23 березня 1999 року з дозволу квартиронаймача ОСОБА_3 позивачі вселилися в квартиру АДРЕСА_1 в якості членів сім`ї квартиронаймача. З того часу позивачі проживають у цій квартирі з ОСОБА_3 однією сім`єю. Під час реєстрації їх місця проживання вони не звернули уваги, що були зареєстровані в якості квартирантів. Відповідач ОСОБА_3 є братом позивача ОСОБА_1, а ОСОБА_2 є його племінницею.
Поселившись у квартиру, як члени сім`ї ОСОБА_3, позивачі вели і по даний час ведуть з ним спільне господарство, несуть витрати по утриманню цього житла, замінили вхідні та міжкімнатні двері, проводили ремонт (утеплили балкон і поставили склопакет, поклали на підлогу ламінат, поклеїли шпалери, пофарбували стелю, замінили сантехніку та інше), оплачують комунальні послуги. Всі ці витрати вони несуть разом, витрачаючи сімейні кошти. З 1999 року вказана квартира є їх постійним місцем проживання. Іншого житла вони не мають. Реєстрація місця проживання позивачів у квартирі як квартирантів є неправомірною, тому вони просять суд не приймати її до уваги. Звернення позивачів до КП "ЖЕО № 2" ПМР про реєстрацію їх місця проживання у квартирі в якості членів сім`ї квартиронаймача ОСОБА_3 залишено без задоволення.
За таких обставин позивачі просили суд визнати їх членами сім`ї квартиронаймача ОСОБА_3 як постійно проживаючих з ним у квартирі АДРЕСА_1 з 1999 року по теперішній час.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішення суду обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склались правовідносини піднайму житлового приміщення, а достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вони проживають з ОСОБА_3 однією сім`єю, позивачі не надали.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишені без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції. Зазначив, що позивачами не надано достатніх доказів на підтвердження того, що вони та ОСОБА_3 проживають однією сім`єю у спірній квартирі. Крім того, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_3, який не заперечує щодо реєстрації позивачів за місцем свого проживання як членів його сім`ї, не позбавлений можливості самостійно здійснити перереєстрацію позивачів як членів сім`ї квартиронаймача, а в разі відмови відповідних органів у здійсненні перереєстрації вказаних осіб, ОСОБА_3 може оскаржити їх дії (бездіяльність) у визначеному законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
07 грудня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року. У касаційній скарзі вони просять скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
07 грудня 2021 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року. У касаційній скарзі він просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року і передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Верховий Суд ухвалою від 22 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Щодо касаційної скарги ОСОБА_3 .
Підставою касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року заявник вказує застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 554/4879/16-ц. Також він зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України". Крім того, вказує, що судами порушено норми процесуального права, а саме, не досліджені зібрані у справі докази. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року заявники вказують застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі№ 554/4879/16-ц. Також вони зазначають, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12. Крім того, вказують, що судами порушено норми процесуального права, а саме, не досліджені зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиції інших учасників
Відзиви на касаційні скарги від інших учасників справи до суду не надходили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2014 року в справі № 552/8717/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_1, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця № 2" Полтавської міської ради, територіальна громада в особі Полтавської міської ради, про визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили.
Квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.
Квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ..Останній 1991 року у встановленому законом порядку зареєстрував за вказаною адресою своє місце проживання.
ОСОБА_5 з 13 жовтня 2000 року у встановленому законом порядку зареєструвала своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 Вона поселена до цього житлового приміщення як квартирант (піднаймач).
Ці обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2014 року в справі № 552/8717/13-ц.
Будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі КП "ЖЕО № 2" ПМР.
Рішенням позачергової двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 20 грудня 2019 року "Про списання багатоквартирних будинків з балансу КП "ЖЕО №2" житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 списанийз балансу КП "ЖЕО № 2" ПМР.
Відповідно до карток реєстрації місця проживання (прописки) форми А, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані в якості квартирантів.
Згідно із довідкою КП "ЖЕО № 2" ПМР від 02 лютого 2021 року № 362, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 в якості квартирантів.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого Київським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, позивач ОСОБА_2 з 09 грудня 2016 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 14 березня 1981 року Полтавським міським Палацом шлюбів, з 14 березня 1981 року позивач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 91 Житлового кодексу України (далі - ЖК України)наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
У статті 99 ЖК України вказано, що піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Судами встановлено і дані обставини не заперечували сторони, що позивачі були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 як піднаймачі.Тому звернувшись із позовом про визнання позивачів членами сім`ї наймача жилого приміщення (квартиронаймача), мали довести факт наявності таких правовідносин.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.