Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 274/7192/20
провадження № 61-5466св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", відділ державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 17 травня 2022 року в складі колегії суддів:
Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - ВДР Радомишльської РДА Житомирської області), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання припиненим речового права власності та скасування запису про право власності.
Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року ОСОБА_1 та відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") уклали кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 60 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних строком до 13 травня 2018 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 і ВАТ "Сведбанк"
14 травня 2008 року уклали іпотечний договір, предметом якого
є нежитлова будівля - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на
АДРЕСА_1 . Крім того, кредитні зобов`язання були забезпечені договорами поруки, укладеними 14 травня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказує, що публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі -
ПАТ "Альфа-Банк"), назву якого змінено на АТ "Альфа-Банк", 04 лютого
2015 року набуло право вимоги за кредитним договором від 14 травня
2008 року на підставі договору про купівлю-продаж прав вимоги
від 15 червня 2012 року. Банк звернувся до суду з позовом про стягнення
з позичальника заборгованості за кредитним договором, рішення по вказаній справі не прийняте. У той же час ПАТ "Альфа-Банк" звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на
вказане кафе. Зазначає, що 28 лютого 2019 року державний реєстратор
ВДР Радомишльської РДА Житомирської області Калініченко Т. В. зареєструвала право власності на кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на
АДРЕСА_1 за
ПАТ "Альфа-банк". Підставою для реєстрації права власності зазначено іпотечний договір від 14 травня 2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .
Вважає, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, державний реєстратор не мала можливості встановити наявність обставин, передбачених абзацом першим пункту 11 іпотечного договору, оскільки ці обставини є предметом спору у справі № 274/511/15-ц, рішення
в якій на час реєстрації не було прийняте. Крім того, вказує, що обставина надсилання та вручення вимог іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання не підтверджується належними та допустимими доказами. Стверджує, що АТ "Альфа-Банк" не направив йому письмової вимоги про усунення порушень із зазначенням стислого змісту порушених зобов`язань, вимогою про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, тому законних підстав для прийняття оспорюваного рішення не було. Рішенням державного реєстратора порушено його право власності на нежитлову будівлю. Реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за АТ "Альфа-Банк" відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки державний реєстратор не перевірив факт отримання боржником письмової вимоги банку про усунення порушень умов кредитного договору.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: скасувати рішення
державного реєстратора ВДР Радомишльської РДА Житомирської області
Калініченко Т. В. від 28 лютого 2019 року індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-Банк"; визнати припиненим речове право власності на вказану будівлю за АТ "Альфа-Банк"; скасувати
запис про право власності № 30498490 державного реєстратора
ВДР Радомишльської РДА Житомирської області Калініченко Т. В.
від 26 лютого 2019 року, за яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за АТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 10 лютого 2022 року закрито провадження у справі в частині
позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора ВДР Радомишльської РДА Житомирської області Калініченко Т. В. від 28 лютого 2019 року індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" (номер об`єкта в РПВН 6829204, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775932018000), що розташоване на АДРЕСА_1, за АТ "Альфа-Банк", пред`явленої з підстав, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує судове рішення
у справі № 274/4558/19, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк", ВДР Радомишльської
РДА Житомирської області,про скасування рішення державного реєстратора Калініченко Т. В. від 28 лютого 2019 року індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-Банк",з тих самих підстав, що й у цій справі. Керуючись пунктом 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 10 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", ВДР Радомишльської РДА Житомирської, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 28 грудня 2020 року, а саме заборону АТ "Альфа-Банк" відчужувати будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована на
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про ненадання банком кредитних коштів та про відсутність у позичальника обов`язку з повернення цих коштів є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому спірне рішення державного реєстратора не може бути скасоване. Із зазначеної підстави не може бути визнано припиненим речове право власності на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" за АТ "Альфа-Банк" та скасовано відповідний запис про право власності. Позовна вимога про скасування запису про право власності № 30498490 є вимогою про скасування відомостей про речове право, внесене до Державного реєстру прав, тобто суперечить абзацу першому частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.
Однією з обов`язкових умов задоволення позову в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 28 лютого 2019 року індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності
є одночасне ухвалення судом рішення і про визнання, зміну чи припинення відповідного речового права. Суд позбавлений права з власної ініціативи ухвалити рішення про визнання, зміну чи припинення речового права щодо будівлі кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", а з відповідною позовною вимогою ОСОБА_1 не звертався. При цьому позовна вимога про визнання припиненим речового права власності на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" не є тотожною позовній вимозі про припинення такого речового права. Вимога про припинення речового права фактично є вимогою про встановлення (визнання) обставини припинення такого права, зокрема у разі, якщо особа, у якої таке право припинилось, не визнає цього, чим порушує права та/або охоронювані законом інтереси особи, яка з такою вимогою звернулась.
Навіть якщо виходити з того, що вимоги про визнання припиненим речового права та про припинення речового права є тотожними, то задоволення першої не призведе до належного захисту права власності ОСОБА_1 на будівлю кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки у такому разі власник будівлі буде невизначеним (буде лише припинено право власності АТ "Альфа-Банк" на будівлю, що не є підставою для набуття такого права ОСОБА_1 ).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу та рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВДР Радомишльської
РДА Житомирської областіпро скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора ВДР Радомишльської
РДА Житомирської областіКалініченко Т. В. від 28 лютого 2019 року індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, а саме кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться на АДРЕСА_1, за АТ "Альфа-Банк".
У решті позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 496,20 грн
судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду. Стягнуто
з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 2 175 грн за подання позову та 630,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки в задоволенні подібної вимоги у справі № 274/4558/19 було відмовлено з тієї підстави, що такий спосіб захисту прав споживача, як скасування рішення державного реєстратора є належним, проте з метою ефективного захисту порушених прав законодавець передбачив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Проте, звертаючись до суду з позовом у справі № 274/4558/19 про скасування рішення державного реєстратора, позивач не заявляв вимоги про припинення речового права, яке було зареєстроване за банком.
ОСОБА_1 з урахуванням постанови Житомирського апеляційного суду
від 22 грудня 2020 року у справі № 274/4558/19 подав новий позов про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на спірну будівлю, разом із вимогою про припинення речового права власності на цю будівлю.
Реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавця в належний спосіб, як того вимагає закон, не повідомлено письмово про усунення порушень умов кредитного договору. В матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
Іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки вона проведена всупереч законодавства.
Скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя з підстав неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджує поновлення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки та у свою чергу припинення речового права банку, що по своїй суті і є вирішенням питання щодо прав на цей об`єкт.
Викладене дає підстави для висновку про те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного судового рішення в цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. Зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, тому вимога про скасування запису про право власності не підлягає задоволенню. Державний реєстратор є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 17 травня
2022 року, залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року та ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень банк посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказував, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17, від 29 вересня 2020 року
у справі № 757/13243/17, від 13 травня 2021 року у справі № 715//2669/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20 від 10 листопада 2021 року у справі № 715/2670/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про недотримання АТ "Альфа-Банк" процедури направлення повідомлення (вимоги) про звернення стягнення на предмет іпотеки. На адресу позивача направлено повідомлення, в якому зазначена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір яких визначений станом на 26 лютого 2018 року, із застереженням, що у разі непогашення такої заборгованості банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. 23 березня 2018 року відповідна вимога була отримана ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення-вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки була направлена на ім`я ОСОБА_1 за двома адресами та була отримана 23 березня 2018 року за місцезнаходженням предмета іпотеки. Державному реєстратору надано відповідні докази на підтвердження належного повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення.
АТ "Альфа-Банк" повністю дотримало процедури проведення оцінки предмета іпотеки, в свою чергу апеляційний суд порушив норми матеріального права, стверджуючи, що висновок про вартість майна мав направлятися іпотекодавцю, оскільки нормами законодавства такого обов`язку для іпотекодержателя не передбачено. Банком дотримано процедуру щодо визначення вартості предмета іпотеки, на який звернуто стягнення шляхом набуття права власності іпотекодержателем.
Суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі до позовної вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора, тому решта позовних вимог є неналежним способом захисту. Без скасування рішення державного реєстратора, всі інші похідні вимоги не можуть бути задоволені. В діях державного реєстратора відсутні будь-які порушення норм права, законодавство забороняло останньому відмовити у спірній державній реєстрації.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
16 червня 2022 року АТ "Альфа-Банк" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
06 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 травня 2008 року між "Сведбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 60 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних на строк
до 13 травня 2018 року на умовах, передбачених договором.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 і ВАТ "Сведбанк" 14 травня 2008 року уклали іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу
від 03 серпня 2004 року.
Пунктом 11 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання,
а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, зокрема, у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору 30-денний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.
Крім того кредитні зобов`язання були забезпечені договорами поруки, укладеними 14 травня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
11 травня 2011 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 14 травня 2008 року, відповідно до умов якого сторони вказаного правочину домовились вважати кошти, надані позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, кредитом у розмірі 42 500 дол. США, розмір простроченої заборгованості за кредитом - 12 996,28 дол. США. Також укладено кредитний договір від 14 травня 2008 року в новій редакції
з урахуванням вказаних змін.
ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 12 травня 2011 року уклали договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 14 травня
2008 року, відповідно до якого визначили, що на дату укладення цього договору розмір строкової заборгованості за кредитом, яка відображена на позичковому рахунку позичальника, складає 42 500,00 дол. США, розмір простроченої заборгованості за кредитом - 11 818,48 дол. США, розмір простроченої заборгованості по процентах за кредитним договором -
1 182,23 дол. США, строкова заборгованість по процентах - 657,32 дол. США. З 12 травня 2011 року шляхом укладення зазначеного договору збільшено суму заборгованості на позичковому рахунку позичальника на суму залишків, нарахованих на дату укладення цього договору, на рахунках: простроченої заборгованості за кредитом згідно з пунктом 1.1 цього договору про внесення змін та доповнень; простроченої заборгованості по процентах за кредитним договором згідно з пунктом 1.2 цього договору
(в тому числі нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом). Сторони домовились, що з урахуванням пункту 2 цього договору розмір строкової заборгованості за кредитом, яка відображена на позичковому рахунку позичальника, складає 55 500,71 дол. США. Також договором змінено порядок та строки погашення заборгованості та сплати процентів.
До договорів поруки 12 травня 2011 року внесено зміни, за якими поручителі зобов`язалися перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику
у вигляді кредиту згідно з кредитним договором від 14 травня 2008 року
в розмірі 55 500,71 дол. США.
Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), яке
є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 12 травня 2011 року уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки
від 14 травня 2008 року, відповідно до умов якого абзац 2 пункту 1 договору іпотеки викладено у новій редакції, зокрема, щодо повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту у сумі 55 500,71 дол. США, у тому числі зміненої відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 2 від 12 травня 2011 року до кредитного договору в строк до 13 травня
2028 року. Цим договором сторони на дату його укладення оцінили предмет іпотеки у 1 339 245,60 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату укладення договору становить 168 000 дол. США.
Відповідно до пункту 12.3.1 договору іпотеки від 14 травня 2008 року задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Законом України "Про іпотеку". Відповідно до цієї норми у випадку задоволення вимоги іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої
у цьому підпункті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони,
з розумінням змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку", свідчать про право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі підпункту пункту 12.3 договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та договором іпотеки відступлено ПАТ "Дельта Банк".
ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" 15 червня 2012 року уклали договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ПАТ "Альфа-Банк" отримало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, в тому числі і до ОСОБА_1, про що складені акти прийому-передачі.
Апеляційний суд встановив, що на підтвердження доказів повідомлення ОСОБА_1 про намір кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки банк надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому не зазначено прізвища одержувача та з якого неможливо встановити зміст самого відправлення. Саме це повідомлення надавалося державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ "Альфа-Банк". Відповідно до повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 16 березня 2018 року відправником є ПАТ "Альфа-Банк" із зазначенням поштової адреси - АДРЕСА_2, а в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення місцем подання поштового відправлення зазначено "Чернігів-24".
Згідно з висновком про вартість майна від 27 грудня 2018 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ассіст", ринкова вартість нежитлової будівлі кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею
294,6 кв. м на АДРЕСА_1 складає 1 833 001 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 березня 2019 року власником будівлі кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 є АТ "Альфа-Банк".
Запис про право власності внесено рішенням державного реєстратора
ВДР Радомишльської РДА Житомирської області Калініченко Т. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45746401 від 28 лютого 2019 року (14:06:37). Підставою виникнення права власності є іпотечний договір від 14 травня 2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 ; договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 12 травня 2011 року, укладений між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .
У липні 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до
АТ "Альфа-Банк", ВДР Радомишльської РДА Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 лютого 2019 року (справа
№ 274/4558/19). В обґрунтування зазначених вимог вказував, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно будівлі кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 за
АТ "Альфа-Банк" відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки державний реєстратор не перевірив факт отримання ним письмової вимоги банку про усунення порушень умов кредитного договору.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 29 вересня 2020 року у справі № 274/4558/19, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року,
в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.