Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 569/19132/17
провадження № 61-13059св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дорис" (Дорис ООД Сливен BG),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Майданіка В. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дорис" (Дорис ООД Сливен BG) (далі - ТОВ "Дорис") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в результаті кримінального правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що в результаті винних дій ТОВ "Дорис" відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої позивачі зазнали тілесних ушкоджень, були госпіталізовані до повітової лікарні міста Вранча (Румунія), у подальшому тривалий час проходили лікування за кордоном та в Україні. Позивачі зазнали матеріальних збитків, потребують щорічного відновного лікування у санаторії, потребують відновлювальної терапії тощо.
Під час розгляду справи між потерпілими та страховою компанією "Евронс АД" (далі - СК "Евронс АД") укладено угоду про відшкодування шкоди на загальну суму 20 000 євро, тобто по 4 000 євро на особу, що є максимальним страховим лімітом. Разом з тим таке відшкодування покриває лише матеріальну шкоду, а позивачі мають право на відшкодування також
і моральної шкоди.
На підставі викладеного з урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили стягнути з ТОВ "Дорис" на користь ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн, на користь
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 800 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня
2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що СК "Евронс АД" згідно
з угодою від 23 січня 2020 року виплатила позивачам 20 000 євро. Крім того, з указаної угоди вбачається, що сторони погодили суму виплати матеріальної та моральної шкоди, яка становить 20 000 євро на дату платежу. Визначаючи розмір страхового відшкодування, зазначеного в угоді про врегулювання спору від 23 січня 2020 року між ОСОБА_1, яка діяла
в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та страховою компанією, позивачі обрали спосіб захисту свого права шляхом звернення до страховика та визначилися з розміром матеріальної та моральної шкоди у розмірі 20 000 євро, завданої внаслідок ДТП.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня
2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції за встановлених у справі обставин та наявних доказів правильно відмовив
у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди. Оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, суд першої інстанції в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
У липні 2022 року ТОВ "Дорис" через представника Вербицького Я. В. подало до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що при ухваленні постанови апеляційний суд не вирішив питання про стягнення витрат на правничу допомогу, що їх понесло ТОВ "Дорис", у розмірі 12 000 грн, тому вказані витрати необхідно стягнути
з позивачів. Товариство вказувало, що між ним та адвокатом укладено договір, в якому визначено фіксовану суму винагороди за представництво інтересів довірителя в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн, з яких підготовка та подання відзивну на апеляційну скаргу - 6 000 грн, підготовка та подання письмових пояснень - 1 000 грн, участь у двох судових засіданнях - 5 000 грн (по 2 500 грн за кожне).
На підставі викладеного ТОВ "Дорис" просило стягнути з ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду і мотиви її прийняття
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року заяву ТОВ "Дорис" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "Дорис" відшкодування судових витрат
у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
12 000 грн у рівних частинах, тобто по 3 000 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження понесених ТОВ "Дорис" витрат на правничу допомогу останнім додано: копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, акта приймання-передавання послуг до договору про надання правової допомоги. Загальна сума витрат на правничу допомогу складає 12 000 грн, сплата вказаних коштів підтверджується рахунком-фактурою на оплату та заключною випискою. Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана відповідно до частини восьмої
статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Будь-яких заперечень від позивачів щодо стягнення вказаних витрат, яким було надіслано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідними квитанціями та описами вкладення у цінні листи, долученими до клопотання, не надходило. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними і допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року та прийняти нове рішення, яким зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказувала, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 09 грудня 2021 року
у справі № 922/3812/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19.
Касаційна скарга також мотивована тим, що апеляційний суд помилково врахував наданий відповідачем розрахунок, зокрема, щодо витрат за два судових засідання, оскільки перше судове засідання було відкладене, а друге судове засідання відбулося в режимі відеоконференції. Заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з наданими адвокатом послугами. Крім того, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про вирішення в суді апеляційної інстанції питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, тому не могла заявити клопотання про зменшення розміру таких витрат, а також надати пояснення щодо вказаного питання. Отже, апеляційний суд вирішив питання відшкодування витрат на правничу допомогу без участі сторін, не надавши можливість спростувати заявлені витрати.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
23 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
21 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, в задоволенні позову в цій справі відмовлено.
У липні 2022 року ТОВ "Дорис" через представника Вербицького Я. В. подало до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених ТОВ "Дорис" витрат на правничу допомогу додано: копію договору про надання правової допомоги від 01 липня
2019 року № 01/07, укладеного між ТОВ "Дорис" та адвокатом
Вербицьким Я. В.; копію додаткової угоди від 14 травня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року № 01/07, укладеного між ТОВ "Дорис" та адвокатом Вербицьким Я. В.; копію акта приймання-передавання послуг до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року № 01/07, укладеного між ТОВ "Дорис" та адвокатом Вербицьким Я. В.
В акті приймання-передавання послуг до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року № 01/07, укладеного між ТОВ "Дорис" та адвокатом Вербицьким Я. В., перелічено надані останнім послуги: підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу від 20 травня 2021 року, на що затрачено 6 год робочого часу, вартістю 6 000 грн; підготовка та подання до суду письмових пояснень від 08 червня 2022 року, на що затрачено 1 год робочого часу вартістю 1 000 грн; участь в судових засіданнях 15 червня 2021 року та 19 липня 2022 року вартістю по 2 500 грн кожне. Загальна сума витрат на правничу допомогу складає 12 000 грн. Їх сплата відповідачем ТОВ "Дорис" адвокату Вербицькому Я. В. підтверджується рахунком-фактурою на оплату від 19 липня 2022 року та заключною випискою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" від 01 серпня 2022 року про перерахування 321,98 євро, що еквівалентно 12 021,61 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі,
витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої
статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів
у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року
в справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені
у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов
свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої
статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана відповідно до частини восьмої
статті 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених ТОВ "Дорис" витрат на правничу допомогу додано: копію договору про надання правової допомоги від 01 липня