ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 758/14844/18
провадження № 61-7364св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буржинська Дарина Василівна, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Зайцева Олександра Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Ларіонова Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., і касаційну скаргу адвоката Старости Івана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буржинська Д. В., про визнання недійсним договору довічного утримання.
Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4, після якої відкрилась спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .
В день смерті матері йому стало відомо, що право власності на вказану квартиру перейшло ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року.
Позивач стверджує, що договір довічного утримання (догляду) ОСОБА_4 не укладала і не підписувала; договір підписаний іншою особою з метою заволодіння шахрайським шляхом належним його матері майном.
Також зазначав, що за життя ОСОБА_4 не мала намірів та домовленостей на укладення такого договору, оскільки не потребувала сторонньої допомоги та до дня смерті працювала сімейним лікарем в Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Подільського району міста Києва", мала добрий рівень фінансового забезпечення, а тому відсутня була будь-яка потреба в отриманні майнової допомоги від сторонніх осіб за рахунок передачі права власності на квартиру шляхом укладення вказаного договору. ОСОБА_5 ОСОБА_4 не знала та ніколи з нею не спілкувалася.
На підставі його заяви 8 травня 2018 року Подільським управлінням поліції Головного управління національної поліції міста Києва розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100070001845 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, в межах якого 23 серпня 2018 року проведено судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Сохою Ю. В., підпис від імені ОСОБА_4 у договорі довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.
Крім того, позивач вказував, що ОСОБА_2 не виконала пункт 6 договору довічного утримання (догляду), який передбачав її обов`язок оплатити вартість ритуальних послуг, оскільки всю організацію ритуальних послуг та їх оплату здійснив він, що, як він вважає, свідчить про порушення відповідачем істотних умов договору.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив визнати договір довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_2, недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 12 жовтня 2017 року ОСОБА_4 з ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буржинською Д. В. та зареєстрований за № 2224.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 8-4/1481 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12018100070001845, складеним 23 серпня 2018 року судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Сохою Ю. В., та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якого залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У серпні 2022 року адвокат Зайцев О. Л., який діє в інтересах ОСОБА_2, подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адвокат Староста І. І., який діє в інтересах ОСОБА_3, у серпні 2022 року подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційних скаргах заявники вказують на те, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, висновку судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-20/46379-ПЧ від 28 вересня 2020 року, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначали, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтерес особи, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у позові.
На думку заявників, задовольняючи позов ОСОБА_1, який не був стороною оспорюваного ним правочину, суд першої інстанції не встановив, який майновий інтерес має позивач; на захист якого майнового права або інтересу він звернувся до суду; яке його майнове право або інтерес порушені оспорюваним договором довічного утримання та яке майнове право або інтерес будуть відновлені у разі визнання договору довічного утримання недійсним. Зазначеного не встановив і апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Отже, не виконавши вказані процесуальні дії, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 15, 16, 203, частину третю статті 215, статтю 216 ЦК України.
Крім того, заявники вважають, що суди не перевірили, чи звертався ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після матері у шестимісячний строк; чи є позивач таким, що прийняв спадщину, та, як наслідок, не встановили, чи виникло і чи порушено право, за захистом якого він звернувся до суду, внаслідок укладення ОСОБА_2 договору довічного утримання.
Також вказували, що суд апеляційної інстанцій безпідставно не врахував висновок почеркознавчої експертизи, поданий до апеляційного суду.
Вважають, що суди попередніх інстанцій залишити поза увагою та не врахували висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), у постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 349/408/18 (провадження № 61-19108св21), від 5 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18 (провадження № 61-249св20), від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 715/316/18 (провадження № 61-13626св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц (провадження № 61-12996св20), від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17), від 28 січня 2021 року у справі № 734/904/18 (провадження № 61-15732св19), від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17 (провадження № 61-18032св20), від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16 (провадження № 61-17349св18), від 22 липня 2020 року у справі № 200/11451/14 (провадження № 61-37327св18), від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16 (провадження № 61-32980св18), у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16.
Посилаючись на зазначене, адвокат Зайцев О. Л., який діє в інтересах ОСОБА_2, просив про задоволення касаційної скарги.
Касаційна скарга Старости І. І., який діє в інтересах ОСОБА_3, крім наведеного, мотивована тим, що суди ухвалили рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, якого не залучили до участі у справі; суди не дослідили зібрані у справі докази і суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідків.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги, в якому вказував на безпідставність їх доводів. Зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надали належну оцінку зібраним у справі доказам і ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що він є єдиним спадкоємцем після матері - ОСОБА_4 і у визначений законом строк звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Доводи стосовно ухвалення судами рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, незалученого до участі у справі, ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції клопотань про залучення ОСОБА_3 до участі у справі подано не було, а ухвалою апеляційного суду його залучено до участі у справі як третю особу і переглянуто рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2020 року за поданою ним апеляційною скаргою.
Висновок судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-20/46379-ПЧ від 28 вересня 2020 року, на який посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на думку ОСОБА_1, правомірно відхилено апеляційним судом, оскільки такий висновок є новий доказом у справі, який подано до суду апеляційної інстанції. Однак докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Також зазначав, що, звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційних скаргах посилались на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та у постанові Верховного Суду України.
Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду і у постанові Верховного Суду України, ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 зазначено, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, якщо суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Під судовим рішенням в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.
За таких обставин посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у згаданих постановах Верховного Суду та у постанові Верховного Суду України, є недоречними, оскільки жодна наведена заявниками справа не має ознак тотожності правовідносин, вони є абсолютно іншими і не можуть бути визнані як тотожні.
На думку ОСОБА_1, всі без винятку судові рішення, на які посилаються адвокати ОСОБА_2. та ОСОБА_3. та які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не мають жодного відношення до справи за його позовом.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 8 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Зайцева О. Л., який діє в інтересах ОСОБА_2, і за касаційною скаргою Старости І. І., який діє в інтересах ОСОБА_3, та витребувано з Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 758/14844/18.
Відповідно до змісту ухвал Верховного Суду 8 серпня 2022 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), у постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 349/408/18 (провадження № 61-19108св21), від 5 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18 (провадження № 61-249св20), від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 715/316/18 (провадження № 61-13626св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц (провадження № 61-12996св20), від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження № 61-4114св17), від 28 січня 2021 року у справі № 734/904/18 (провадження № 61-15732св19), від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17 (провадження № 61-18032св20), від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16 (провадження № 61-17349св18), від 22 липня 2020 року у справі № 200/11451/14 (провадження № 61-37327св18), від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16 (провадження № 61-32980св18), від 9 листопада 2021 року у справі № 199/9911/19 (провадження № 61-2179св21), від 30 січня 2019 року у справі № 686/7880/17 (провадження № 61-44571св18), у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16.
Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були доводи заявників про порушення норм процесуального права, а саме недослідження судами зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи; незалучення до участі у справі ОСОБА_3 та необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про допит свідків.
Ухвалою Верховного Суду від 1 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 жовтня 2017 року ОСОБА_4 як відчужувач та ОСОБА_2 як набувач уклали договір довічного утримання (догляду), за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буржинською Д. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2224.
Зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що 8 травня 2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 7950.
З трудової книжки ОСОБА_4 судами встановлено, що вона перебувала в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Подільського району міста Києва" та працювала лікарем загальної практики - сімейним лікарем, які припинено у зв`язку з її смертю.
ОСОБА_1 поніс витрати на поховання матері, що підтверджується копією видаткової накладної від 8 травня 2020 року, договором-замовленням на організацію та проведення поховання від 10 травня 2018 року, фіскальним чеком про оплату від 10 травня 2020 року та довідкою на одержання праху № 2.95976К.
Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 8 травня 2018 року слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100070001845 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами договору довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року, за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року в рамках вказаного кримінального провадження за клопотанням слідчого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києва призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України; для проведення дослідження зобов`язано слідчого надати договір довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_2, як об`єкт дослідження та інші документи, а також матеріали кримінального провадження.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься електронна копія ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року, постановлена у справі № 758/11437/18 за клопотанням слідчого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києва, погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 7, згідно з якою в межах вказаного кримінального провадження накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 як власника майна, арештованого у кримінальному провадженні, подану на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року, залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 31 серпня 2018 року - без змін.
З ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року суди встановили, що в межах даного кримінального провадження № 12018100070001845 проведено судово-почеркознавчу експертизу (висновок від 23 серпня 2018 року № 8-4/1481).
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Сохою Ю. В., від 23 серпня 2018 року № 8-4/1481, підпис від імені ОСОБА_4 в договорі довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг і відзиву на них, суд дійшов таких висновків.
Звернувшись з відповідним позовом, ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після матері - ОСОБА_4, заперечив дійсність договору довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У статті 745 ЦК України зазначено, що договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (стаття 83 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У статті 102 ЦПК України зазначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов - для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилався на висновок судово-почеркознавчої експертизи, складений судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Сохою Ю. В., від 23 серпня 2018 року № 8-4/1481, проведеної в межах кримінального провадження № 12018100070001845.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції на спростування доказів позивача відповідач належних і допустимих доказів не надала і про витребування нових доказів суд не просила.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції зазначив, що, маючи екземпляр оспорюваного договору довічного утримання (догляду) від 12 жовтня 2017 року, відповідач не заявляла клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи саме у цивільній справі.
Також апеляційним судом встановлено, що після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі ОСОБА_2 звернулася до Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції міста Києва (незважаючи на знаходження майна у іншому районі міста Києва) із заявою про вчинення відносно неї замаху на заволодіння належним їй на праві власності нерухомим майном, про що 13 серпня 2020 року внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12020100080003612.