ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 915/857/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Кондратюк Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська А. І., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 (суддя Ткаченко О. В.) у справі
за позовом керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації
до Баштанського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан"
про визнання недійсним договору, зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2020 керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації (далі - Баштанська райдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Баштанського міжрайонного управління водного господарства (далі - Управління водного господарства) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан" (далі - ТОВ "Оазис Бисан") про:
- визнання недійсним договору на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" від 08.01.2014 № 2 та додаткової угоди до нього від 24.01.2020 № 7, укладені між Управлінням водного господарства та ТОВ "Оазис Бисан" (далі - спірний договір; договір від 08.01.2014 № 2);
- зобов`язання ТОВ "Оазис Бисан" повернути у розпорядження держави в особі Баштанської райдержадміністрації з правом постійного користування Управління водного господарства земельну ділянку водного фонду площею 105,16 га (із загальної площі земельної ділянки 166,03 га, кадастровий номер 48200686500:01:000:0460), на якій розташована регулююча ємкість добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", яка знаходиться за межами села Явкине Баштанського району та використовується товариством на підставі договору на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" від 08.01.2014 № 2 та додаткової угоди до нього від 24.01.2020 № 7.
1.2. Позовні вимоги, з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірний договір є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, а його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі", а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
Прокурор зазначав, що за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою під водним об`єктом неуповноваженим суб`єктом, а сам договір не відповідає вимогам законодавства.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Оазис Бисан" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність доводів прокурора та недоведеність ним порушення прав Баштанської райдержадміністрації.
1.4. Управління водного господарства у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказувало на безпідставність доводів прокурора про удаваність укладеного між відповідачами договору.
1.5. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
1.6. Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
2.2. Суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурор, звертаючись з позовом до суду, вказував про те, що оспорюваний у справі правочин, укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки містить ознаки іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки, проте суди на підставі встановлених обставин справи та з урахуванням положень чинного законодавства дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність таких доводів та позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 203, 215, 235, 837 Цивільного кодексу України, статей 92, 95, 122, 124 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру", статей 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України, а також у зв`язку із застосуванням судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постанові від 15.05.2018 у справі № 906/854/17.
Прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не врахували обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові в цій справі від 08.09.2021, в якій зазначено про необхідність повної та всебічної оцінки зібраних у справі доказів, перевірки доводів прокурора про удаваність оспорюваного правочину, визначення дійсної правової природи спірного договору.
Судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо оцінки доказів та стандартів доказування, оскільки суди без дотримання приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України дійшли помилкових висновків, які не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи стосовно того, що оспорювана угода є договором підряду.
Суди не врахували, що положення законодавства свідчать про той факт, що оскільки основним видом діяльності ТОВ "Оазис Бисан" є прісноводне рибництво та оптова торгівля рибою, тобто аквакультура, і така діяльність безпосередньо пов`язана із використанням рибогосподарської технологічної водойми, метою укладання спірного договору була саме передача земельної ділянки із водоймою задля можливості використання її товариством у власних господарських цілях для отримання прибутку. Аналіз умов спірного договору в сукупності з наданими прокурором доказами підтверджує той факт, що ТОВ "Оазис Бисан" використовує земельну ділянку з розташованим на ній Явкинським водосховищем саме для риборозведення, а не виконує роботи з оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту, як про це зазначено у спірному договорі.
Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 щодо застосування статті 235 Цивільного кодексу України, а суди всупереч вказаним висновкам Верховного Суду, без дотримання статті 236 Господарського процесуального кодексу України, не надали належної оцінки доводам прокурора про удаваність оспорюваного договору, укладенням якого сторони фактично приховали орендні правовідносини щодо земельної ділянки із розташованим на ній водним об`єктом.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Оазис Бисан" просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні касаційної скарги, акцентуючи увагу на тому, що суди правильно застосувавши норми чинного законодавства, встановивши обставини справи, дійшли висновку про необґрунтованість доводів прокурора щодо правової природи спірного правочину.
Товариство звертає увагу на тому, що у низці постанов Верховного Суду правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18).
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, 08.01.2014 між Управлінням водного господарства (сторона 1) та ТОВ "Оазис Бисан" (сторона 2) укладено договір на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Яквинське водосховище" № 2, за умовами якого для здійснення заходів для екологічного оздоровлення регулюючої ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи Явкинське водосховище сторони домовились проводити оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водосховища та поліпшення якості води шляхом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб меліорантів у певній комбінації (полікультури) відповідної структури. Вказані заходи здійснюються на Явкинському водосховищі, яке розміщене біля села Явкине, Явкинської сільської ради Баштанського району, площею 102,16 га (пункт 1.2 договору).
У розділі 2 договору сторони передбачили взаємні права та обов`язки, зокрема:
- обов`язок сторони 1 (Управління водного господарства) надати стороні 2 (ТОВ "Оазис Бисан") Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення (пункт 2.1.1 договору);
- сторона 2 зобов`язана, зокрема, вселяти рослиноїдні риби меліоранти у певній комбінації (полікультури) відповідної структури відповідно до розділу 5 абзацу 3 та пункту 3 висновків Розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) розробленої та затвердженої ДВНЗ "Херсонським державним аграрним університетом" від 15.11.2012 для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси, шляхом її утилізації та поліпшити якість води; кожного року розробляти програму робіт по заходам спрямованим на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми (Явкинського водосховища), а саме щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування (пункти 2.2.2 та 2.2.3 договору);
- у пунктах 2.3.1 та 2.3.2 договору передбачені права сторони 1, зокрема на: вільний доступ для проведення нагляду за технічним станом водного об`єкту, його раціональним використанням та гідротехнічної споруди на ньому, обстеження їх згідно із відповідним Положенням про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізів води, гідрологічних замірів та інших дій, пов`язаних з експлуатацією водосховища; ініціювання припинення договірних відносин у разі: використання водного об`єкту не за призначенням; невиконання умов договору по вселенню рибопосадкового матеріалу у певній комбінації (полікультури) відповідної структури; наявності заборгованості з оплати вартості кормової бази; ненадання двостороннього акту зариблення, після його проведення);
- згідно з пунктом 2.4.1 та 2.4.2 договору передбачено право сторони 2 відловлювати вирощену рибу та реалізовувати на свій розсуд; при вирощуванні риби керуватися табл. 5.2 Розробки, затвердженої ДВНЗ "Херсонським державним аграрним університетом" від 15.11.2012 або розробленою власною програмою робіт, погодженою із стороною 1.
За змістом пункту 3.1 договору загальна сума договору становить 43 159,68 грн на рік.
Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 договору його учасники домовились, що сторона 2 сплачує стороні 1 вартість кормової бази (відповідно розрахунку), а приріст рибопосадкового матеріалу використовує як дохідну частину на свій розсуд. Оплату коштів сторона 2 здійснює рівними частинами (1/4 річної суми) до 20 квітня за І квартал, до 20 липня за ІІ квартал, до 20 жовтня за ІІІ квартал та до 20 грудня за ІV квартал поточного року (пункт 3.3 Договору № 2).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє 5 років - до 31.12.2019 (пункт 5.1 договору).
4.3. Суди також установили, що 24.01.2020 сторони уклали додаткову угоду № 7 до договору № 2, якою змінили умови договору, зокрема:
- пункт 2.2.1 викладено у новій редакції: "Надати стороні 2 Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення та приміщення рятувального поста для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді";
- дію договору продовжено до 31.12.2025;
- збільшено загальну суму договору та узгоджено її у сумі 61 959,64 грн на 2020 рік;
- доповнено положення договору такими обов`язками сторони 2, зокрема, здійснювати зариблення водосховища у присутності представників сторони 1 про що скласти відповідний акт про зариблення; охороняти водосховище з рибою та прилеглі до нього захисні смуги; дозволено любительську ловлю риби для працівників сторони 1 у вихідні та святкові дні за умови не більше однієї людини в день, загальний вилов риби в день до 3-х кілограмів, місце ловлі попередньо має бути узгоджено з представниками підприємства (пункти 2.2.10- 2.2.12).
4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Баштанської райдержадміністрації про визнання недійсним договору від 08.01.2014 № 2 та додаткової угоди до нього від 24.01.2020 № 7, укладених між Управлінням водного господарства та ТОВ "Оазис Бисан", а також про зобов`язання ТОВ "Оазис Бисан" повернути у розпорядження держави в особі Баштанської райдержадміністрації з правом постійного користування Управління водного господарства земельну ділянку водного фонду, з посиланням на удаваність спірного правочину.
4.5. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України, удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 та від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц зазначено, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
4.6. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у цій справі та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, звертав увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 зазначалося, що встановлення правової природи правочинів, що вчиняються учасниками спору, є обов`язком суду, а оцінка цих правочинів сторонами для суду не є обов`язковою.
4.7. Так, статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У свою чергу частинами 1, 2 статті 837 зазначеного Кодексу передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).
Водночас за змістом статті 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Отже, як і договори про надання послуг/підряду, так і договір оренди укладаються на платній основі, про що зазначалося у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у цій справі.
Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник (в цьому випадку Управління водного господарства) має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю (ТОВ "Оазис Бисан").
У той же час, і договір підряду також визначає, що певну роботу виконує, а розраховується за цю роботу замовник.
Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у цій справі зазначав, що на відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
4.8. Під час нового розгляду суди попередніх інстанцій установили, що в період з 2014 року по 2018 рік в Явкинському водосховищі відбувалося зариблення, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти про зариблення Явкинського водосховища, підписані уповноваженими особами ТОВ "Оазис Бисан". Зариблення водосховища відбувалося також і у 2020 році про що свідчать відповідні акти від 23.04.2020 та від 24.04.2020, підписані уповноваженими представниками відповідачів.
З видаткових накладних вбачається що у період з 25.03.2014 по 24.04.2020 ТОВ "Оазис Бисан" придбавало у суб`єктів господарської діяльності мальків риби для подальшого зариблення водойми.
28.09.2018 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини службовими особами Баштанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області було складено акт, за змістом якого вбачається, що порушень ТОВ "Оазис Бисан" не виявлено.
Зі звіту з науково-дослідної роботи "Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) від 2020" зокрема, вбачається, що виконання ТОВ "Оазис Бисан" комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану Явкинського водосховища сприяє покращенню показників водойми.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про аквакультуру" суб`єкти аквакультури мають право, зокрема, на проведення робіт з рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), які використовуються для цілей аквакультури.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства".
Суди встановили, що на час укладення договору та подання позову порядок здійснення рибогосподарської меліорації не затверджений.
Так, суди виходили з того, що рибогосподарська меліорація є саме роботою, може виконуватися підрядником на свій ризик, та передбачає зобов`язання підрядника передати результат такої роботи замовнику, а тому за своїм змістом не суперечить визначенню підрядних робіт, яке випливає з положень статті 837 Цивільного кодексу України.
Отже, суди дійшли висновку, що правовідносини, які склалися між Управлінням водного господарства та ТОВ "Оазис Бисан" можна вважати правовідносинами, які склалися у сфері підряду.
4.9. Суди попередніх інстанцій також установили, що ТОВ "Оазис Бисан" на виконання умов спірного договору виконувало свої зобов`язання належним чином шляхом заселення в Явкинське водосховище рослиноїдних риб, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами про зариблення Явкинського водосховища упродовж 2014- 2020 років, копіями програм робіт та заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", видатковими накладними, які свідчать про придбання товариством малька риби для подальшого зариблення впродовж 2014- 2020 років. Якість проведених ТОВ "Оазис Бисан" робіт із зариблення підтверджується звітом Херсонського державного аграрного університету.
Суди також виходили з того, що кошти у сумі 43 159,68 грн, та в подальшому кошти, які щороку сплачувались Управлінню водного господарства, є саме вартістю кормової бази (трави), яка використовувалась для відгодівлі рослиноїдних видів риб, зариблених ТОВ "Оазис Бисан".
За умовами спірного договору вигодонабувачами за ним є обидві сторони - Управління водного господарства отримує екологічне оздоровлення зрошувальної системи Явкинського водосховища, чим виконує, зокрема, умови Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро, а ТОВ "Оазис Бисан", здійснюючи зариблення водосховища та відгодівлю риби, отримує її приріст та може використовувати вирощену рибу як дохідну частину на свій розсуд, що не заборонено чинним законодавством та у відповідності до принципу свободи договору, укладеного між сторонами, застосовується лише на розсуд сторін, які його уклали.
4.10. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 08.09.2021 у зазначеній справі Верховний Суд констатував, що відсутність у Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором "про оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання водосховища" жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням. Судам належало здійснити оцінку усіх погоджених сторонами умов укладеного правочину, проаналізувати обсяг прав та обов`язків, які виникли в результаті укладення такого правочину, врахувати дійсний стан правовідносин його учасників і за результатами вказаного визначити правові норми, що мають застосовуватись у даному випадку.
Крім того Верховний Суд зазначав, що як стверджував прокурор, згідно з умовами спірного договору за виконання робіт із здійснення біологічної меліорації водосховища саме ТОВ "Оазис Бисан", як виконавцем цих робіт, а не Управлінням водного господарства, як їх отримувачем, сплачується плата, визначена розділом 3 договору.
4.11. Оскаржуючи судові рішення у справі, прокурор посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, та неврахування судами під час розгляду справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 916/933/17, № 906/854/17.