ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/620/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Гурай-Рацун О. В. (адвокат),
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс"
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард"
про зобов`язання виконати обов`язок в натурі та змінити умови договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 позов задоволено: зобов`язано відповідача виконати умови договору поставки, а саме: видати позивачу дизельне пальне ДП-3-Євро5-ВО в кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9700 л, змінено умови договору поставки, а саме: змінено термін (строк) дії карток на пальне, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 у справі № 903/620/22 залишено без змін в частині задоволених позовних вимог та скасовано в частині розподілених сум судових витрат, а саме стягнення 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у стягненні.
3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" залишено без задоволення; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 903/620/22 залишено без змін.
4. 03.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс" через систему "Електронний суд" направило до Суду клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у сумі 12 000,00 грн та витрати, необхідні для надання правової допомоги, у сумі 36,10 грн, яке судом розцінено як заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/620/22.
5. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі позивач долучив до заяви такі докази:
1) копію договору про надання правової допомоги від 01.06.2022 № 18-1/2022;
2) копію акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.03.2023;
4) копію детального опису та розрахунку від 29.03.2023;
5) докази надіслання заяви з додатками відповідачу;
6) копію квитанції від 14.03.2023 за послуги друку та доставки на суму 36,10 грн.
6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/620/22 у судовому засіданні на 25.04.2023.
7. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс" про ухвалення додаткового рішення розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
8. Колегія суддів, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс" про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про необхідність її задоволення з огляду на таке.
9. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
10. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
11. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
13. 14.03.2023, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 28.03.2023 у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит Лекс" у поданому відзиві на касаційну скаргу заявило про те, що позивачем очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 20 000,00 грн, тобто заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
14. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
15. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.