ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/817/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"
до Фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича
про стягнення 190 973, 53 грн,
ВСТАНОВИВ
1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/817/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича (далі - боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" (далі - стягувач): 136 501, 40 грн - пені; 41 024, 21 грн - інфляційних втрат, 13 447, 92 грн - 3% річних та 2 864, 60 грн - судового збору.
2. 13 жовтня 2020 року на виконання вищевказаного рішення видано наказ на примусове стягнення з боржника на користь стягувача зазначеного боргу.
3. 29 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктором Анатолійовичем (далі - приватний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63444290.
4. 01 серпня 2022 року до Господарського суду Дніпропетровської області від стягувача надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця, в якій він просив: визнати за період із 09 листопада 2020 року по 24 липня 2022 року неправомірною бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні №63444290 щодо виконання наказу у справі №904/817/20; зобов`язати приватного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
5. Скарга мотивована тим, що приватний виконавець не вчинив належних, повних та об`єктивних дій у виконавчому провадженні №63444290 щодо примусового виконання наказу господарського суду, які передбачені статтями 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження".
6. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 в задоволенні скарги стягувача на бездіяльність приватного виконавця відмовлено.
7. Відмовляючи в задоволенні скарги, господарський суд першої інстанції виходив з обставин вжиття Приватним виконавцем заходів виявлення та розшуку майна боржника, перевірки його майнового стану, направлення запитів до органів, установ, які можуть володіти інформацією стосовно активів боржника, здійснення перевірки отриманої інформації, у зв`язку з чим відсутні ознаки неправомірної бездіяльності приватного виконавця під час примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/817/20.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2023 скасовано ухвалу суду першої інстанції, скаргу Стягувача задоволено повністю.
9. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що приватним виконавцем не було надано належних доказів на вчинення ним у строки, визначені законодавством, всіх можливих дій щодо виконання рішення суду у даній справі.
10. Приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2023 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022.
11. Постановою Верховного Суду від 27.03.2023 касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктора Анатолійовича залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №904/817/20 залишено без змін.
12. При прийнятті постанови 27.03.2023 у справі №904/817/20 Верховним Судом розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом касаційної інстанції не здійснювався.
13. 03 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Теличка Віктора Анатолійовича на користь позивача 7200,00 грн витрат понесених ним на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
14. Заперечення на вказану заяву приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличком Віктором Анатолійовичем до Суду не надано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
16. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
17. Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
18. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
19. При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
20. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
21. Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
22. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
23. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
24. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
25. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
26. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
27. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
28. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).