ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 560/6452/22
адміністративне провадження № К/990/28876/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши порядку в письмового провадження касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року (суддя: Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (судді: Шидловський В.Б., Курко О.П., Боровицький О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 13 листопада 2014 року, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом Олександром Олександровичем на підставі частини першої статті 28 Закону № 606-XIV про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 5 104 259,40 грн. по ВП № НОМЕР_2.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника присуджених сум за виконавчим листом №751/4384/14. Боржник добровільно погасив заборгованість перед кредитором за межами виконавчого провадження. Позивач також зазначив, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року ВП НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа від 15 вересня 2014 року №751/4384/14.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року залишено позову заяву без руху, зокрема у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі.
Суд першої інстанції урахував пояснення позивача про те, що оскаржувану постанову позивач отримав 18 березня 2022 року від Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а до суду звернувся одразу після одужання, у зв`язку з цим, дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати отримання позивачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 листопада 2014 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та про його обізнаність з цією постановою до отримання листа Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у відповідь на звернення від 17 березня 2022 року, з огляду на що дійшов висновку, що підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19, від 28 квітня 2020 року у справі №826/2181/17, від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19 підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення та реального стягнення суми таких грошових коштів.
З огляду на те, що відповідач не надав доказів реального стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за виконавчим листом від 15 вересня 2014 року №751/4384/14, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 листопада 2014 року ВП НОМЕР_2.
Поряд з цим суд апеляційної інстанцій визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду зважаючи на те, що з наданих відповідачем документів неможливо встановити факт отримання позивачем саме постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 листопада 2014 року ВП НОМЕР_2, а будь-яких інших доказів на підтвердження дати отримання позивачем оскаржуваної постанови та про його обізнаність з цією постановою до отримання листа Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у відповідь на звернення від 17 березня 2022 року, відповідач не надав.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи застосовано правові норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII у редакції, яка не була чинною, не діяла не момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 13 листопада 2014 року ВП № НОМЕР_2, внаслідок чого не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 160/7321/19 від 29 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 300/3260/20.
Скаржник указав, що суди першої та апеляційної інстанцій, помилково урахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19, від 28 квітня 2020 року у справі №826/2181/17, від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, дійшли необґрунтованих висновків про те, що обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження є саме фактичне примусове стягнення суми коштів.
Також скаржник наполягав на помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для залишення позову без розгляду, зазначивши, що позивач, будучи боржником у зведеному виконавчому провадженні, учасником судових справ № 688/1066/17 та № 688/3688/17 та отримавши інформацію про наявність на виконанні постанови про стягнення з нього виконавчого збору, а також отримавши 14 травня 2019 року постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13 листопада 2014 року був обізнаний із її наявністю ще з 2017 року.
Щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права скаржник указав на порушення судом першої інстанції порядку розгляду цієї справи, оскільки вказаний спір не підпадає під визначення "спрощеного провадження" та підлягав розгляду за правилами загального позовного провадження.
Також зазначив про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із застосуванням судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, а не положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, на які покликався відповідач у апеляційній скарзі, та який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Позиція інших учасників справи
Від позивача - ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв`язку з відкриттям постановою державного виконавця від 06 жовтня 2014 року виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 15 вересня 2014 року №751/4384/14 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа Банк" в солідарному порядку 51 017 107,68 грн. заборгованості за кредитним договором, 25 486,76 грн. витрат по сплаті третейського збору, та невиконанням боржником самостійно рішення суду у встановлений строк, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову від 13 листопада 2014 року ВП № НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто солідарно з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 5 104 259,40 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття зазначеної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 17 Закону № 606-XIV обумовлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону № 606-ХІV).
Частиною п`ятою статті 12 цього Закону на сторони покладено обов`язок протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (частина четверта статті 28 Закону № 606-XIV).
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).
Аналіз статей 25, 27, 28, 31 Закону № 606-XIV дає підстави для висновку, що виконавче провадження розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження боржник повідомляється про необхідність виконання рішення суду, йому надається 7-денний строк для його добровільного виконання, який обчислюється з моменту отримання копії цієї постанови. Законом передбачено, що така постанова надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки, протягом яких він може виконати зобов`язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Така правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 810/5107/14, від 10 травня 2018 року в справі №826/4030/16.
У позовній заяві, позивач посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року ним не була отримана. Повернення боргу за виконавчим листом №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року було виконано добровільно поза межами виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Суди першої та апеляційної інстанцій доводи позивача щодо добровільного виконання виконавчого листа №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року не перевірили та не дослідили докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року НОМЕР_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У силу приписів статті 12 Закону № 606-XIV до обов`язків сторін виконавчого провадження, серед іншого, належать письмове повідомлення державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, саме на боржника закон покладає обов`язок щодо повідомлення державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим обставини щодо виконання чи невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення державного виконавця про добровільне виконання виконавчого листа №751/4384/14 від 15 вересня 2014 року залишились поза межами дослідження судами попередніх інстанцій.
Водночас добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений статтею 25 Закону № 606-XIV, є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.